Справа № 309/4100/21
Провадження № 2/309/960/21
24 травня 2022 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Бринзей Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах якого діє ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21 лютого 2015 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 167 000 (сто шістдесят сім тисяч) грн., що еквівалентно 6000 (шість тисяч) доларів США з кінцевим терміном повернення до 24 квітня 2015 року у підтвердження чого було укладено договір позики, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. за реєстровим номером 1728. У підтвердження дійсності намірів на повернення позики ОСОБА_6 надав ОСОБА_1 розписку та передав оригінали правовстановлюючих документів, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.08.2013 р. за №3926 та копію договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 21.10.2013 року на нерухоме майно в АДРЕСА_1 . 05 липня 2016 року приватний нотаріус Мукачівського міськрайонного нотаріального округу Федоренко Е.Ю. вчинив виконавчий напис, яким пропонував стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики на загальну суму 228 258 грн., з яких 167 100 грн. заборгованість та 61 158 грн. пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання. На протязі 2016-2018 року в судах перебувала цивільна справа №309/3528/16-ц за позовом відповідача до позивача та нотаріуса про скасування виконавчого напису. За наслідком розгляду справи визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренком Е.Ю. від 05 липня 2016 року за реєстровим № 1473 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_6 в сумі 228 258, 60 грн.
Протягом 2017-2018 років відповідач взяте на себе грошове зобов'язання виконав частково та добровільно оплатив (у вересні 2017 р. та жовтні 2018 р.) грошові кошти на загальну суму 78 590 грн., що еквівалентно 2900 доларів США. Свідком передачі коштів був гр. ОСОБА_7 мешканець с. Сокирниця. Кошти в сумі 78 590 грн. були спрямовані на часткове погашення тіла позики, відсотків за користування позикою, на оплату інфляційних витрат та 3% річних у період з 21 лютого 2015 р. по 01 листопада 2018 р.
Позичав продовжував очікувати від відповідача виконання взятого на себе грошового зобов'язання, враховуючи передачу відповідачем позивачу оригіналів документів на будинок, справедливо очікував повернення позики в повному обсязі, а тому до суду в період 2019-2020 роках не звертався. 20 жовтня 2021 року представник позивача довідався, що будинок в АДРЕСА_1 відчужено за договором купівлі-продажу від 29 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Рошинець Н.П. за № 818 покупцеві ОСОБА_8 . З урахуванням наведеного заборгованість відповідача за невиконання судового рішення про стягнення боргу в сумі 100 000.00 грн. у період з 01 листопада 2018 року по 20 жовтня 2021 року становить: 8910.00 грн. - 3 % річних та 20065.22 інфляційні витрати. Виходячи з наведених обставин та доказів наданих до позовної заяви, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі 128 975 грн.
Представник відповідача ОСОБА_4 11.02.2022 року подав відзив на позов у якому вказує, що відповідач не визнає позовні вимоги, а твердження позивача є безпідставними, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, у зв'язку із чим одночасно подав заяву про застосування строків позовної давності.
У поданій заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису та видання відповідного виконавчого напису 05 липня 2016 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Федоренко Е.Ю. не є обставиною, яка продовжує строк позовної давності. Щодо твердження позивача, що на протязі 2017-2018 років відповідач взяте на себе грошове зобов'язання виконав частково та добровільно сплатив (у вересні 2017 р. та жовтні 2018 р.) грошові кошти на загальну суму 78 590 грн. не відповідає фактичним обставинам. Оскільки відповідач жодних грошових коштів позивачу у 2017 та 2018 роках не надавав, а сплатив весь борг в 2015 році. На суперечливість тверджень позивача щодо добровільного виконання зобов'язання відповідачем вказує і та обставина, що відповідач оскаржував виконавчий напис нотаріуса і за наслідком розгляду вказаного позову даний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду в цій справі набрало законної сили. Тобто позивач вказує, що спочатку ОСОБА_9 , не сплачував свій борг (хоча у позовній заяві від 20 жовтня 2020 р. стверджує інше) і після того, як виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню то через приблизно три місяці після закінчення розгляду справи добровільно виплачує певну суму грошових коштів (у позовній заяві точна сума не зазначена), що вказує на безглуздість дій відповідача пов'язану із визнанням такого виконавчого напису у суді таким, що не підлягає виконанню. Подаючи позов ОСОБА_9 , зазначав, що він вказане зобов'язання перед позивачем виконав, і ця обставина, і слугувала підставою такого оскарження в суді виконавчого напису.
Позивач, звернувшись із позовною заявою 22.10.2021 року щодо стягнення боргу за договором позики, кінцевий термін повернення якого визначений до 24 квітня 2015 року пропустив трьох річний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. У зв'язку із чим сторона відповідача просила застосувати строк позовної давності у вказаній справі та відмовити позивачу в задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання на розгляд справи не з'явилися. Представник позивача подав до суду письмову заяву, в якій просив суд ухвалити рішення про задоволення прозову в повному обсязі, підтримав свою заяву про поновлення позовної давності. У вказаній заяві представник позивача просив з урахуванням того, що боржник виконав зобов'язання частково, у ціну позову входять відсотки річні та інфляційні втрати, право на які має позивач і вимога про їх пред'явлення не пропущена, строк звернення до суду не пропущено а у разі пропуску такого даний строк підлягає поновленню на підставі цієї заяви. Просить поновити строк позовної давності (якщо такий пропущений його довірителем).
Відповідач ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання на розгляд справи не з'явилися. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі, просив відмовити у задоволенні позову, та при прийнятті рішення врахувати поданий відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності. Посилаючись на те, що позивач не наводить достатніх та переконливих доказів про причини пропуску позовної давності.
У відповідності до порядку, визначеного ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази подані сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими для виконання сторонами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що передбачає стаття 610 ЦК України. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Судом встановлено, що 21 лютого 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. за № 1728 (надалі - Договір). Згідно п.1 договору ОСОБА_6 , позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 167 100 (сто шістдесят сім тисяч сто) гривень 00 копійок, що в еквіваленті становить 6 000 (шість тисяч) доларів США 00 центів, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України 20 лютого 2015 року (1 долар США = 27,85 грн.). Зазначену вище суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцю готівкою в строк до 21.04.2015 року (п.2 Договору).
05 липня 2016 року приватний нотаріус Мукачівського міськрайонного нотаріального округу Федоренко Е.Ю. вчинив виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1473, яким пропонував стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 не виплачені в строк на підставі Договору позики від 01 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу Чіжмарь С.І. за №1728, грошові кошти у розмірі 167100. 00 грн. - сума позики, строк повернення якої настав 21 квітня 2015 року, 61 158 грн. 60 копійок - пеня, нарахована за прострочення платежу, що разом становить 228258.60 грн.
21 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Лейвай Г.В. відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису за № 1474 від 05.07.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренко Е.Ю.
27 лютого 2017 року рішенням Хустського районного суду Закарпатської області по справі справа №309/3528-16-ц позов ОСОБА_10 задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Федоренко Едуарда Юрійовича від 05 липня 2016 року за реєстровим №1473 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_6 в сумі 228258 грн. 60 коп. Рішення суду у справі набрало законної сили 21 травня 2018 року.
Наведене свідчить про те, що позивач 05 липня 2016 року як позикодавець скористався своїм правом на стягнення заборгованості за договором позики шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Внаслідок оскарження ОСОБА_2 виконавчого напису за №1474 від 05.07.2016 р. рішенням Хустського районного суду виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії».
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно договору позики від 21 лютого 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. за №1728, кінцевий строк виконання зобов'язання визначений до 21.04.2015 року. Отже перебіг позовної давності у даному випадку в позивача почався після закінчення кінцевого строку повернення позики (стаття 261 ЦК України), тобто з 22 квітня 2015 року. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, для стягнення боргу за договором від 21 лютого 2015 року. За наявності заяви про застосування позовної давності, ОСОБА_1 в задоволенні позову слід відмовити.
Даючи оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд не погоджується з думкою позивача, що звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є обставиною, яка продовжує або перериває строки позовної давності.
Згідно статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. З огляду на це суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності. Оскільки, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Натомість позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску ним строків позовної давності.
На підтвердження заявленої до стягнення суми, позивачем не надано суду чіткого розрахунку суми заборгованості трьох відсотків річних, інфляційних витрат, а відтак суд не може перевірити його арифметичну вірність та констатує, що позовна вимога заявлена до стягнення в розмірі 128 975 грн. є недоведеною та такою, що не підлягає до задоволення.
Визначаючи суму боргу в 100000 грн., що залишились нібито після повернення відповідачем частини боргу за договором позики протягом 2017-2018 р.р., позивач не надав жодних доказів щодо часу, розміру та виду повернених частин боргу, не надав чіткого розрахунку стягуваної суми боргових зобов'язань відповідача, що унеможливлює встановлення судом фактичних обставин та змісту спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; з'ясувати ключове питання, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; визначити норми права, які суд має застосувати до цих правовідносин, відтак в кінцевому підсумку ухвалити законне і обґрунтоване рішення (ст. 263 ЦПК України). Позивач в позовній заяві зазначає, що заборгованість відповідача виникла в наслідок невиконання судового рішення, проте, яке самого рішення - не вказує. Інших належних і допустимих доказів в судовому засіданні сторонами не надано.
З огляду на вищенаведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, через пропущення строку позовної давності. У зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.13,16,253,257-258,266,526,1046 ЦК України, ст.ст.141,247,263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.