308/6320/22
27.05.2022 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду з позовом до відповідача - ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, у якому просить:
-розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Зняцівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 11.11.2017 року зроблено відповідний актовий запис за №19.
-малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на утримані, виховані та проживанні з батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
Відтак, у вступній частині позовної заяви позивачем не вказано, дані про відповідача, а саме ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб).
Також, при зверненні до суду позивач заявляє позовну вимогу, щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Відповідно до постанови ВСУ у справі № 592/1521/17 від 28.11.2018 року «Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).
Наведена позиція закріплена у національному законодавстві, а саме: згідно частини четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування».
З огляду на викладене, позивачу слід залучити до участі у справі у якості третьої особи Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Так, пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24. 09. 2008 року №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Позивачем у позовній заяві не надано відповідного висновоку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.
Разом з тим, зазначає, що у якості третьої особи відповідний Орган опіки та піклування не залучався, оскільки є попередня згода відповідачки стосовно проживання дитини разом із позивачем після розірвання шлюбу, так як така виїхала за кордон, однак це не підтверджено матеріалами справи.
Стаття 177 ЦПК України встановлює, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481,00 гривень.
Відповідно до п. 3.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 року, що набрав чинності з 01.09.2015 року) із змінами внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який позивачу необхідно сплатити за подання позову до суду (992,40 грн.)
Варто також зазначити, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17.10.2014 року №10, судам надані роз'яснення: подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви в такій об'єднано дві позовні вимоги: розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Тобто, при зверненні до суду позивач має сплатити судовий збір за кожну заявлену позовну вимогу, тобто в загальній сумі (992,40 грн. х 2 = 1 984,80 грн.)
Таким чином, сплата судового збору згідно з вимогами Закону є обов'язковою.
Проте позивачем до позовної заяви долучено документ, що підтверджує сплату судового збору сумі 992,40 грн., лише за одну позовну вимогу, тобто останньому потрібно доплатити судовий збір у сумі 992,40 грн. за кожну заявлену позовну вимогу.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 5 статті 95 ЦПК України визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Правила засвідчення копій документі визначені Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затверджені наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 та набрали чинності з 1 вересня 2021 року а також Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року N 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.
Так, до позовної заяви, долучені копії документів, які не завірені належним чином відповідно вимог ЦПК України та ДСТУ 4163-2020, затверджені наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144.
Враховуючи вищенаведене, позивачу слід подати суду оригінали долучених документів або їх копії, завірені належним чином та копії у відповідності до кількості відповідачів.
Таким чином, відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків, таким чином позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне вказані недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Дергачова