Номер провадження 2/754/72/22
Справа №754/13075/20
Іменем України
20 травня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.
при секретарі: Сінєльніковій С. М.
за участю:
позивачки: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбу у період з 01.02.2003 - 26.09.2018 роки. У період шлюбу, сторонами було придбано майно, яке позивачка вважає об'єктами спільної сумісної власності. А саме: автомобіль - Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 , Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 та гаражний бокс № НОМЕР_3 , збудований за договором забудови № 4923 від 02.12.2014 р., укладений між ОСОБА_2 та КП «Автокомплекс» на території гаражного комплексу «Воєнавто» по вул.. Пухівська. Враховуючи те, що один автомобіль зареєстрований за позивачкою, другий автомобіль зареєстрований за відповідачем, тому так і підлягають поділу вказані авто, щодо гаражного боксу останній підлягає поділу порівну. На підставі викладеного, позивачка просить: визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 та право власності на Ѕ частин гаражного боксу № НОМЕР_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль - Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 та право власності на Ѕ частин гаражного боксу № НОМЕР_3 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.10.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пилипець А.Ю. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що сторони не мають право власності на гаражний бокс № НОМЕР_3 , письмові матеріали справи не містять жодного правовстановлюючого документу щодо нього, а відтак не може бути предметом поділу. Транспортний засіб Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 не може виступати майном, що підлягає поділу між подружжям, оскільки право власності на останній відповідачем було набуто після припинення шлюбних відносин - 20.04.2019 року, а відтак вказаний транспортний засіб перебуває саме на праві приватної власності у відповідача. Транспортний засіб Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 було придбано 12.05.2010 р. та зареєстровано за позивачкою - 04.08.2010 р., а відтак вказаний транспортний є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач погоджується із визначенням вартості транспортного засобу Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 - 150000 грн. Враховуючи те, що позивачка просить визнати право власності на вказаний автомобіль за собою, відповідач вважає, що на його користь необхідно компенсувати Ѕ вартості вказаного транспортного засобу, що складає 75000 грн.
Позивачка подала заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просила визнати право спільної сумісної власності подружжя на нежитлову будівлю - гаражний бокс № НОМЕР_3 та виділити позивачці частку, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію Ѕ частини вартості гаражного боксу в сумі 82332 грн., після чого залишити в особистій власності ОСОБА_2 нежитлову будівлю - гаражний бокс. Визнати право спільної сумісної власності на автомобіль Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 та виділити ОСОБА_1 частку, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 - 96547,75 грн., після чого вказаний автомобіль залишити в особистій власності ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 82512,17 грн., після чого залишити вказаний автомобіль в особистій власності відповідача.
Представник відповідача подав письмові пояснення щодо заяви позивачки про зміну предмету позову. Зазначив, що відповідачу не виділялася земельна ділянка під будівництво гаражного боксу № НОМЕР_4 , відповідачем не здійснювалися будівельні роботи та не купувався вказаний бокс, а відтак гаражний бокс не може належати ОСОБА_2 на праві власності. Крім того, право розпоряджатися гаражним боксом належить юридичній особі - «Воєнавто». Жодних правовстановлюючих документів, які б свідчили про наявність у відповідача права власності на спірний гаражний бокс матеріали справи не містять, та позивачем таких надано не було. Транспортний засіб Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у відповідача на праві приватної власності, оскільки вказаний автомобіль зареєстрований за відповідачем 20.04.2019 р. на підставі вантажної митної декларації Київської митниці від 18.02.2019. Таким чином, вказаний транспортний засіб було набуто відповідачем після припинення шлюбних відносин. Транспортний засіб Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між подружжям. Транспортний засіб є неподільною річчю. Відповідач погоджується із визначенням вартості вказаного транспортного засобу у розмірі 150000 грн. У зв'язку із тим, що транспортний засіб зареєстрований за позивачем, відповідач вже має транспортний засіб на праві приватної власності, що забезпечує виконання усіх необхідних функцій, а тому ОСОБА_2 відсутня потреба у ще одному легковому автомобілі ОСОБА_2 . Відповідач фінансово не спроможний виплатити грошову компенсацію за транспортний засіб Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 і підтримувати у технічно - справному стані одразу два транспортні засоби, а тому вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні позивачка подану позовну заяву підтримала, просила позов задовольнити з викладених підстав.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, з підстав, вкладених у відзиві та письмових поясненнях.
Вислухавши вступне слово позивачки, відповідача, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 01.02.2003 р. по 26.09.2018 р. про що свідчать копія свідоцтва про одруження, копія рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2018 р. (а.с.6,7).
Угоди про добровільний поділ вказаного у позовній заяві майна між сторонами не досягнуто.
Позивачка просить в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 82512,17 грн., після чого залишити вказаний автомобіль в особистій власності відповідача.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , автомобіль Chevrolet Laceti д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований 04.08.2010 року за ОСОБА_1 (а.с.8).
Враховуючи те, що вказаний транспортний засіб Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 було придбано у період шлюбу, вказану обставину відповідач ОСОБА_2 не заперечував, суд приходить до висновку, що вказаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами по справі.
Відповідач в судовому засіданні та письмових поясненнях погодився із визначенням вартості вказаного автомобіля (а.с.120).
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості у розумінні ст. 58, 59 ЦК України і це є її процесуальним обов'язком
Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положенням ч. 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно із ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 2 статті 184 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
З урахуванням вимог діючого законодавства та встановлених по справі обставин, а саме щодо придбання сторонами автомобіля у період шлюбу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання автомобіля Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю та поділ вказаного автомобіля є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача про те, що він немає можливості сплатити позивачу грошову компенсацію за Ѕ частину автомобіля Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а утримувати два автомобіля не вбачає за потрібне, суд приймає критично, з наступних підстав.
З письмових матеріалів справи вбачається, що автомобіль Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 перебуває у користуванні відповідача, про що свідчать: розписка від 16.07.2019 року, відповідь від 01.02.2021 року та довідка від 06.07.2019 року (а.с.51, 111, 140).
Що стосується розміру грошової компенсації, що підлягає стягненню з відповідача, то слід зазначити наступне.
Відповідно до висновку експерта з авто товарознавчого дослідження щодо визначення вартості КТЗ від 29.12.2020 року, ринкова вартість Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 складає 165024,35 грн. (а.с.88-94).
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 82512,17 грн.
Позивачка, відповідно до заяви про зміну предмету позову, також просить визнати право спільної сумісної власності подружжя на нежитлову будівлю - гаражний бокс № НОМЕР_3 (ГБ), розташований в обслуговуючому гаражному комплексі ГО «Київська міська організація «Військовий автоаматор» - м. Київ, вул.. Пухівська та виділити їй грошову компенсацію Ѕ частин вартості нежитлової будівлі, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 82332,00 грн., суд приходить до висновку що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
З письмових матеріалів справи вбачається, що 02.12.2014 року між Колективним підприємством «Автокомплекс» та ОСОБА_2 укладено договір забудови № 4923 (а.с.13-14).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, предметом останнього є спільна діяльність сторін щодо будівництва гаражних боксів на території гаражного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 , номер боксу № НОМЕР_3 .
Згідно п. 1.4. договору порядок експлуатації збудованих об'єктів здійснюється на умовах окремого договору, основні засади якого зазначається у цьому договорі.
Як вбачається з копії відповіді Київської міської організації «Військовий автоаматор» від 14.09.2019 року, відповідач ОСОБА_2 є членом ГО КМО «Військовий автоаматор» з 02.12.2014 року. ОСОБА_2 є забудовником гаражного боксу № НОМЕР_3 на який має договір забудови № 4923 від 02.12.2014 року, права власності на гаражний бокс не має. Вступний внесок сплачено повністю, сплачує щомісячні внески за гаражний бокс (а.с.15).
З копії відповіді Голови правління ГО КМО «Військовий автоаматор» від 18.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 користується гаражний боксом № НОМЕР_3 на підставі договору забудови № 4923 від 02.12.2014 року (а.с.110).
Згідно з статтею 19-1 Закону України «Про кооперацією» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачка не надала належні та допустимі докази реєстрації за відповідачем права власності на гаражний бокс № НОМЕР_3 у гаражному комплексі ГО «Київська міська організація «Військовий автоаматор» - м. Київ, вул.. Пухівська.
Покази свідка ОСОБА_3 проте, що відповідач навмисно не зареєстрував право власності на спірний гараж, суд до уваги не приймає.
Враховуючи те, що письмові матеріали справи не містять доказів набуття відповідачем у період шлюбу права власності на гараж № НОМЕР_3 у гаражному комплексі ГО «Київська міська організація «Військовий автоаматор» - м. Київ, вул.. Пухівська, такий гараж не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя та виступити об'єктом поділу.
Позовна вимога про визнання право спільної сумісної власності на автомобіль Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 та виділення ОСОБА_1 частки, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 - 96547,75 грн., після чого вказаний автомобіль залишити в особистій власності ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З відповідей Головного сервісного центру МВС від 14.08.2019 року та від 27.08.2019 року вбачається, що згідно з інформації з бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_2 зареєстрував автомобіль Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 20.04.2019 року на підставі вантажної митної декларації Київської митниці від 18.02.2019 року № 10000/30000/2019/398110 (а.с.9, 10).
Як вбачається з копії відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 10.09.2019 року транспортний засіб Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 , 20.04.2019 року в ТСЦ 8044РСЦ МВС в м. Києві на підставі митної декларації від 18.02.2019 року № 10000/30000/2019/398110 Київської митниці ДФС був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 .
Пояснення свідка ОСОБА_3 та доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що автомобіль Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 був придбаний 2015 р., у період шлюбу за кошти у розмірі 4500 доларів США, які були надані нею відповідачу, суд до уваги не приймає, оскільки письмові матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів зазначеному.
Враховуючи те, що транспортний засіб Mersedes Benz A160 д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований за відповідачем 20.04.2019 р., тобто після розірвання шлюбу 26.09.2018 року, суд приходить до висновку, що вказаний транспортний засіб не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 69-71, 74 СК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки Chevrolet Laceti, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 82512,18 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено: 27.05.2022 року.
Суддя: В.О. Сенюта