Справа № 565/1589/21
Провадження № 2/565/122/22
20 травня 2022 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.
з участю:
секретаря судового засідання Панчук Г.І.
представника позивача Зібровой М.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача з вимогами: стягнути матеріальну шкоду в розмірі 17753 грн. 13 коп. та моральну шкоду в розмірі 7000 гривень, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.03.2022 року відбулась ДТП за участі автомобіля «Hyundai Tucson» під керуванням позивача та автомобілем «Мерседес Бенс» під керуванням відповідача, в результаті якої автомобілю позивача були нанесені механічні пошкодження. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11.10.2021 року саме відповідач є таким, що вчинив вказану ДТП. Тому, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, яка заподіяна йому внаслідок ДТП.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Відповідач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли.
Враховуючи положення ст.ст.280, 281 ЦПК України та те, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №439722 від 20.03.2021 року відбулась ДТП за участі автомобіля «Hyundai Tucson» під керуванням позивача та автомобілем «Мерседес Бенс» під керуванням відповідача. Особою, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, є відповідач ОСОБА_2 .
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11.10.2021 року провадження в справі про вчинення ОСОБА_2 20.03.2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 1 статті 16 ЦК України встановлено, що відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За змістом статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з висновком №0012 експертного автотранспортного дослідження автомобіля Hyundai Tucson, по договору від 31.03.2021 року, який складений судовим експертом Демидюком В.Т., відновлювальна вартість ремонту автомобіля становить 13613,13 грн.
Вартість вищевказаної експертизи становить 3000 грн., що підтверджується Актом №0012 від 31.03.2021 року
Окрім того, позивачем понесені витрати на мийку пошкодженого автомобіля в розмірі 140 грн. та заправку автомобіля на АЗС для його доставки для проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 1000 грн., що, відповідно, підтверджується товарними чеками від 23.03.2021 року та від 22.03.2021 року.
Відтак, вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, становить 17753,13 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Водночас, згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Зміст частини 2 статті 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Позивач у позовній заяві не вказав, в чому саме полягала спричинена йому моральна шкода та не надав жодного доказу на підтвердження такої шкоди.
Враховуючи вказане, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної необхідно відмовити.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 17753 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 13 копійок матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Кузнецовським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Кузнецовського міського суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий
Повне рішення складене головуючим 27.05.2022 року.