Справа №949/250/22
23 травня 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря Волкодав А.А.,
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача на її користь на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу №560/569/19 Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року з розміру 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на розмір в 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що 11 липня 2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року було розірвано та змінено позивачу прізвище на " ОСОБА_4 ". Під час перебування в шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з народження та по теперішній час проживає разом з позивачем.
08 травня 2019 року Дубровицьким районним судом Рівненської області видано судовий наказ по справі №560/569/19, за яким з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Наразі вказаний судовий наказ перебуває на виконанні у Дубровицькому районному ВДВС у Сарненському районі Рівненської області ЗМУЮ (м. Львів), за яким 15 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59527594 про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Позивач вказує, що на час звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, вона помилилася щодо обраного способу стягнення аліментів, оскільки визначений судовим наказом розмір аліментів не достатній для забезпечення належного фізичного та духовного розвитку дитини і не має жодної прив'язки до рівня заробітку (доходу) батька дитини і залежить виключно від визначеного Законом України «Про державний бюджет України» рівня прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але збільшення заробітку (доходу) відповідача не впливає на їх розмір.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня 2019 року становив 1626,00 гривень. Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум становить 2100,00 грн. Таким чином, розмір присуджених аліментів на дитину становив 813,00 грн. та наразі відповідно становить 1050,00 грн. Проте вказаний розмір аліментів не містить прив'язки до доходу відповідача та є недостатній для забезпечення дитині того рівня життя, який необхідний для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Після присудження аліментів витрати на дитину істотно збільшилися. Окрім того, відбулися безповоротні інфляційні процеси, неодноразове підняття цін на товари харчування, збільшення цін на дитячий одяг, ліки, адміністративні та інші послуги тощо, в той час, коли прожитковий мінімум змінився на незначні суми. Разом із тим, з часу винесення судового наказу про стягнення аліментів місце роботи позивача лишилося незмінним, оскільки вона була та є офіційно працевлаштованою у ФОП ОСОБА_5 з перервою в один місяць, що пов'язано з реорганізаційними процесами та зміною власника.
Станом на час винесення судового наказу про стягнення аліментів (травень 2019) і до досягнення дитиною трьох років (травень 2020 року), позивач отримувала матеріальну допомогу по народженню дитини в розмірі 860,00 грн. щомісячно, але після досягнення дитиною трьох років вказані виплати припинилися. Також позивач з 09 травня 2019 року по 30 квітня 2020 року отримувала щомісячно кошти з відшкодування вартості послуг з догляду за дитиною до трьох років у розмірах 1626,00 грн. - 1779,00 грн., де останню суму вона отримала у червні 2020 року. З цих підстав позивач вказує, що на час винесення судового наказу, вона мала більше доходів, однак, наразі джерелом її доходів є лише заробітна плата, в той час, коли витрати на утримання дитини збільшилися. Вказує, що вона сплачує кошти за харчування дитини у закладі дошкільної освіти, які за місяць становлять орієнтовано 350,00 грн., купує дитині їжу та має регулярні щомісячні витрати на потреби дитини в групі. З початком відвідування дитиною дитячого садочку, для нього доводиться купувати більше одягу та взуття, які через інфляційні процеси та через ріст дитини значно подорожчали. Крім того, дитина часто хворіє, через що позивач неодноразово зверталася до лікарів та купувала ліки, витрати склали близько 1000,00 грн. В силу свого росту дитина потребує окреме ліжко, у зв'язку з чим позивач в міру своїх можливостей 30 серпня 2021 року придбала диван для спільного користування, який коштує 9800,00 грн. Також позивач придбала дитині велосипед на суму 1680,00 грн., і книги на суму 985,00 грн. З цих підстав вказує, що розмір витрат на дитину з часу винесення судового наказу, значно збільшився. Відповідачу всі ці обставини відомі, але він не надавав кошти на утримання дитини та його лікування, та не купував жодних базових речей для забезпечення відвідування дитиною садочку, оскільки на його думку він надає для дитини достатньо коштів. Натомість відповідач після винесення судового наказу, придбав собі транспортний засіб - мотоцикл марки "Loncin LX150GY-6" 2019 року випуску, ринкова вартість якого становить 30-32 тисячі гривень, на обслуговування якого витрачає кошти, а також він регулярно їздить на заробітки в Республіку Польща та на підробітки в Київ та має можливість сплачувати розмір аліментів в часті від доходу. Відповідач інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має. Також відповідач має кошти для сплати штрафів за порушення ПДР України. Тому, позивач вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів на мінімально визначений розмір у частці від доходу на рівні 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, що буде сприяти якнайкращим інтересам дитини та не буде обтяжливим для відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вказав, що він допомагає дитині матеріально, а також купує йому різні речі та одяг, однак фіскальні чеки про їх придбання не зберігає. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 11 липня 2018 року перебували у шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року було розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу змінено прізвище на " ОСОБА_4 " (а.с.17).
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30 травня 2017 року (а.с.18)) вбачається, що його батьком є відповідач - ОСОБА_2 .
Як вбачається із довідок про реєстрацію місця проживання позивача та дитини ОСОБА_3 , виданих виконавчим комітетом Дубровицької міської ради та довідкою про склад сім'ї №482, виданої 16 лютого 2022 року виконавчим комітетом Дубровицької міської ради з 30 травня 2017 року і по даний час дитина ОСОБА_3 проживає із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19,20,24).
Відповідно до копії судового наказу, виданого 08 травня 2019 року Дубровицьким районним судом Рівненської області по справі №560/569/19, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.16).
Наразі вказаний судовий наказ перебуває на виконанні у Дубровицькому районному ВДВС у Сарненському районі Рівненської області ЗМУЮ (м. Львів), за яким 15 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59527594 про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.40).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Дубровицьким відділом державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), починаючи з 22 квітня 2019 року по березень 2022 року, який було витребувано ухвалою суду від 11 березня 2022 року, заборгованість відповідача зі сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - становить 2629,71 грн. (а.с.65-66).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВерховноїРадиУкраїниN789-XIIвід27лютого1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч. 3 ст. 181 СК України).
Як встановлено судом, аліменти на утримання дитини стягуються за судовим наказом у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років в розмірі 2100 грн, від 6 до 18 років - 2618 грн.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.
Позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, посилаючись на недостатність розміру стягуваних аліментів, які визначенні судовим наказом Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року, для забезпечення дитині того рівня життя, який необхідний для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, у зв'язку із зміною матеріального стану позивача, адже станом на час винесення судового наказу, вона мала більше доходів, але наразі джерелом доходів є лише її заробітна плата. В той же час витрати на утримання дитини значно збільшилися.
Як вбачається із довідок від 18 лютого 2022 року, виданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 з 02 травня 2018 року по 01 березня 2021 року та з 01 квітня 2021 року по даний час працює на посаді касира у ФОП ОСОБА_5 (а.с.25,26).
Згідно довідки №13-22/964 від 18 лютого 2022 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Сарненської РДА Рівненської області, позивач знаходилася на обліку в управлінні соціального захисту населення і отримувала компенсацію послуги "Муніципальна няня" з 09 травня 2019 року по 30 квітня 2020 року на дитину ОСОБА_3 , 2017 року народження (а.с.44).
Як вбачається із витягу із банківської виписки по рахунку позивача, станом на час винесення судового наказу про стягнення аліментів (травень 2019 року) і до досягнення дитиною трьох років (травень 2020 року), позивач отримувала матеріальну допомогу по народженню дитини в розмірі 860,00 грн. щомісячно та після досягнення дитиною трьох років вказані виплати припинилися. Також позивач з 09 травня 2019 року по 30 квітня 2020 року отримувала щомісячно кошти з відшкодування вартості послуг з догляду за дитиною до трьох років у розмірах 1626,00 грн. - 1779,00 грн. (а.с.41-43).
Згідно довідки дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №5 «Світлячок» №2 від 11 лютого 2022 року ОСОБА_3 з 07 вересня 2021 року почав відвідувати дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №5 «Світлячок». За час його перебування у садочку, позивачем сплачуються кошти за його харчування, зокрема, за вересень 2021 року сплачено 177,10 грн., за жовтень 2021 року сплачено 177,10 грн., за листопад 2021 року сплачено 161,10 грн. та за грудень 2021 року сплачено 193,20 грн. (а.с.27).
Позивач вказує, що нею регулярно витрачаються кошти на потреби дитини в групі садочка, оскільки було створено батьківський комітет, куди входять ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які збирають кошти для подальшого їх використання на потреби дітей. Вказане підтверджується наступними квитанціями: від 16 вересня 2021 року на суму 273,37 грн.; від 16 вересня 2021 року на суму 100,50 грн.; від 20 жовтня 2021 року на суму 60,30 грн.; від 15 листопада 2021 року на суму 150,75 грн. та від 15 грудня 2021 року на суму 120,60 грн. (а.с.32-33).
Крім того, згідно долучених позивачем фіскальних чеків позивач купувала дитині одяг та взуття, а саме: 18 липня 2021 року на суму 428,00 грн.; 19 жовтня 2021 року на суму 660,00 грн., 54,00 грн. та 92,00 грн.; 03 березня 2021 року придбала дитячий велосипед за 1680,00 грн, а 30 серпня 2021 року позивачем було придбано диван за 9800,00 грн. (а.с.35). 19 січня 2022 року позивач купила книги на суму 985,00 грн. (а.с.34). Також позивач регулярно купує продукти харчування (а.с.35-39).
З медичної картки амбулаторного хворого №2452 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що позивач через хвороби дитини, неодноразово зверталася до лікарів (а.с.28-30), а також купувала дитині ліки та вітаміни, що підтверджується фіскальними чеками від 26 липня 2021 року на суму 284,34 грн.; від 02 жовтня 2021 року на суму 164,70 грн.; від 13 січня 2022 року на суму 28,90 грн.; від 04 січня 2022 року на суму 182,90 грн. та від 13 січня 2022 року на суму 755,98 грн. (а.с.31).
У позовній заяві позивач вказує, що відповідач після винесення судом судового наказу придбав собі мотоцикл, ринкова вартість якого становить 30-32 тисячі гривен, а також він регулярно їздить на заробітки за кордон в Республіку Польща, що ним було підтверджено в судовому засіданні. На підтвердження даних обставин, ухвалою суду від 11 березня 2022 року було витребувано інформацію з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №91-7958/0/15-22 від 24 квітня 2022 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 у період починаючи з 25 жовтня 2019 року по 10 липня 2021 року, неодноразово здійснював виїзди та в'їзди через пункт пропуску "Шегині" та перебував за кордоном від двох до трьох місяців (а.с.84,85).
З витребуваної за ухвалою суду від 11 березня 2022 року інформації з територіального сервісного центру №5643 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філії ГСЦ МВС) Головного сервісного центу МВС №31/292/-17-5643-2022 від 18 березня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_2 18 вересня 2020 року був зареєстрований мотоцикл марки "Loncin LX150GY-6" 2019 року випуску (а.с.67).
Разом із тим суд не може врахувати докази, надані позивачем щодо вказаного мотоцикла, а саме витяги із інтернет сайтів (а.с.45,46), оскільки за змістом ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, доводи позивача про те, що ринкова вартість мотоцикла марки "Loncin LX150GY-6" 2019 року випуску становить 30-32 тисячі гривень, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки належними доказами це не підтверджено.
З долученої позивачем до матеріалів справи довідки Дубровицької районної філії Рівненського обласного центру зайнятості № 41 від 08 лютого 2022 року вбачається, що відповідач у період з 11 червня 2019 року по 08 лютого 2022 року, як безробітний в Дубровицькій районній філії Рівненського обласного центру зайнятості не перебував (а.с.50).
З долучених позивачем доказів вбачається, що відносно відповідача у Дубровицькому ВДВС ЗМУЮ (м.Львів) були відкриті виконавчі провадження за порушення ПДР України (а.с.48, 49).
Доводи відповідача у судовому засіданні, що він допомагає дитині матеріально, а також купує йому різні речі та одяг не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини нічим не підтверджені. При цьому, заперечуючи проти вимог позивачки, будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість сплачувати аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , як того просить позивач, відповідач не надав.
Разом із тим, суд погоджується з доводами позивачки про те, що прожитковий мінімум для дітей до 6 років з 01 січня 2019 року складав 1626,00 грн. та станом на 01 січня 2022 року складає 2010,00 грн., а тому розмір присуджених аліментів на утримання дитини складав у 2019 році 813,00 грн. та у 2022 році складає 1050,00 грн. При цьому, встановлений судовим наказом Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року розмір аліментів не містить прив'язки до рівня заробітку (доходу) відповідача, а тому залежить виключно від визначеного Законом України «Про державний бюджет України» рівня прожиткового мінімуму і збільшення заробітку (доходу) відповідача не впливає на їх розмір. При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що інфляційні процеси, які відбулися в державі за останні роки не дозволяють їй забезпечити належне матеріальне утримання сина та його нормальний фізіологічний розвиток на визначену судом суму аліментів.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивач бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, тому приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, його рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, покращать його матеріальне становище і визначення вказаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька, відповідно до положень Закону, тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладене та виходячи із засад справедливості та захисту прав дитини, суд вважає необхідним змінити спосіб стягнення аліментів, який встановлений судовим наказом Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року та стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 992,40 грн.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення - задоволити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу №560/569/19 Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року з розміру 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на розмір в 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 26 травня 2022 року о 16-00 год.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ID-картка № НОМЕР_3 від 15 лютого 2021 року, орган, що видав 5617.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 15 жовтня 2008 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Суддя:підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.