Справа № 548/2344/21
Провадження №2/548/163/22
21.04.2022 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді- Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,
адвоката - Подорожняка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11.04.2021 року вона придбала кухонну стінку «Аліна», у якій виявила недоліки. Недоліки не було усунено після повторного замовлення даної частини кухні, а на її письмове звернення не було надано відповіді. Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, що виразилося у неповноцінному користуванні кухнею, оскільки було зірвано мийку та стільницю, в результаті чого під мийкою збирається вода, а також при демонтажі мийки було пошкоджено п покриття із лінолеуму та одну з опорних ніжок мийки.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає за необхідне відмовитися від договору купівлі-продажу кухонної стінки та просить cтягнути з відповідача 11 540, 00 грн., сплачені за товар, та 10 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідачем ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує позов у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Відповідач у відзиві вказує на відсутність істотних недоліків у придбаному позивачем товарі та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача.
У судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, зазначених у ньому та просила його задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Подорожняк В.В. просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідач вказав, що дійсно ОСОБА_1 замовила і купила у його магазині кухонну стінку «Аліна». Дане замовлення було сформовано відповідно до конфігурації (розмірів) кімнати кухні замовника, розміри якої були попередньо виміряні. Після чого продавець схематично накреслила малюнок (макет) кухонної стінки відповідно до конфігурації кімнати, де планувалося встановлення кухні. Враховуючи обмежений бюджет замовника, продавцем було запропоновано взяти деякі складові кухні з вітрини (виставкового зразку), а інші, замовити додатково, на що замовник погодилася. При даній конфігурації замовлення кухні позивачу доводилося до відома, що враховуючи розміри ящиків (тумбочок), у кутку кухонної стінки може утворитися щілина розміром 5-8 см, яку можливо закрити за допомогою фальш-панелі, що жодним чином не впливатиме на функціональне використання та естетичний вигляд кухні.
Відповідач ОСОБА_2 показав суду, що на прохання позивача ним було здійснено заміну кількох тумбочок (складових кухонної стінки) на цільний кутовий ящик, який теж в подальшому не підійшов позивачці за розмірами кухні.
Дані обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_3 , яка оформляла замовлення позивача у магазині. Так, свідок підтвердила, що ОСОБА_1 замовила у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ОСОБА_2 кухонну стінку « ОСОБА_4 ». Враховуючи обмежений бюджет замовника, нею було запропоновано взяти деякі складові кухні з вітрини (виставкового зразку), а саме верхні ящики, на що замовник погодилася. При замовленні кухні вона пояснила позивачці про можливість утворення у кутку кухонної стінки щілини, яку вона не змогла накреслити на схемі, так як позивачка замовляла стандартні ящики, без врахування розмірів приміщення її кухні, але пояснила про можливість закриття щілини за допомогою фальш-панелі. Позивач погодилась на це і дала передплату. Відповідно до даної схеми було сформовано замовлення, виготовлено частину ящиків, яких не вистачало відповідно до комплекту замовлення та в подальшому кухонну стінку було зібрано у приміщенні замовника.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що він на прохання ОСОБА_2 здійснював збирання замовленої кухні у приміщенні позивача. Після збору всіх комплектуючих кухні у кутку кухонної стінки внизу утворилася невелика щілина, що не сподобалося позивачці. Він запропонував закрити дану щілину фальш-панеллю, але остання відмовилась.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав суду, що він на прохання ОСОБА_2 здійснив заміну кількох ящиків кухні позивачки на один кутовий. Однак така конфігурація не сподобалася позивачці, внаслідок чого на її вимогу ним було демонтовано встановлений ящик та розпочато встановлення ящиків, які були там раніше, однак він не встиг завершити роботу до кінця, - не змонтував мийку, у зв'язку з тим, що позивачка заявила йому, що хоче відмовитися від покупки та фактично не дала змоги йому завершити роботу, а також показав, що при виконанні вищевказаних робіт він нічого не пошкодив.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо пошкодження ніжки ящика та підлогового покриття (лінолеуму) внаслідок демонтажу мийки, оскільки жодних доказів щодо підтвердження даних обставин позивачем не надано. Крім того, свідок ОСОБА_6 показав суду, що він виконав заміну ящиків кухні на усне прохання ОСОБА_2 і не перебуває у трудових відносинах із ним, а працює водієм швидкої допомоги. Виходячи з вищевикладеного, відповідач не може нести відповідальності за дії особи, яка не є його найманим працівником.
Ні в позові, ні під час судового розгляду позивачем не висловлено жодних інших зауважень (претензій) щодо якості кухонної стінки на предмет інших недоліків чи пошкоджень.
В судовому засіданні позивачка показала суду, що вона користується вищевказаним кухонним гарнітуром протягом року.
Відповідно до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 659 ЦК України).
Отже, за договором купівлі-продажу у продавця виникає обов'язок передати покупцеві товар, а у покупця - прийняти товар і оплати його.
Відповідно до частин першої, другої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, в силу ст. 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
З матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано доказів того, що при доставці та безпосередньо після встановлення меблів, нею були виявленні недоліки товарів (меблів) чи роботи, а саме як видимі дефекти, що унеможливлюють використання кухонної стінки за їх призначенням, а також те, що замовлені меблі не відповідали би замовленню та схематичному зображенню (ескізу).
Суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що недоліки кухонної стінки унеможливлюють використання нею кухонної стінки за цільовим призначенням, адже вона у судовому засіданні підтвердила, що користується даними меблями упродовж одного календарного року з моменту їх встановлення.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.
Згідно визначень наведених у ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Згідно ст. 4 Закону, споживачі під час замовлення або використання продукції мають право на належну якість продукції та обслуговування.
У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
Акта про виявлені недоліки під час прийняття товару та наданих послуг матеріали справи не містять.
У пункті 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Відповідно до частини першої ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Виходячи із вищевикладеного та проаналізувавши долучені до позовної заяви докази суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні документи, які б мали стверджувально-категоричний висновок, що виготовлені та продані позивачеві меблі мають істотні недоліки, тобто такі недоліки, які взагалі не можуть бути усунуті чи роблять меблі суттєво іншими, ніж передбачено договором. Тому не вбачається можливим встановити наявність в меблях істотного недоліку, допущеного з вини виробника (продавця), оскільки відсутнє будь-яке документальне підтвердження даного факту. Рішення про повернення коштів може бути прийняте лише в разі неможливості усунення недоліків.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належність та допустимість доказів регламентуються ст. ст. 77, 78 ЦПК України за якими, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, аналізуючи надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку із наявністю істотних недоліків товару, які виникли з вини відповідача як продавця, до задоволення не підлягає внаслідок відсутності істотних недоліків у виготовлених та проданих позивачеві меблів.
Отже, відсутня і вина відповідача.
При цьому суд врахував правові позиції ВС висловлених у постановах від 13.12.2018 р. у справі за N 716/179/15-ц ("вразлива істота споживача") та від 01.07.2019 р. у справі за N 751/7892/17 ("тягар доказування покладено на продавця").
У відповідності до ч. 5. ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, відповідно відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу кухонної стінки в сумі 11 540, 00 грн.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно роз'яснень, які містяться у пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише тоді, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Право на відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають, якщо шкода завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
У статті 1 Закону «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Відповідно до ст. 711 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.
Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 Цивільного Кодексу України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Позивач не надано належних та допустимих доказів щодо можливого завдання шкоди майну позивача.
Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено завдання їй шкоди відповідачем ОСОБА_2 , суд вважає, що підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 10 000,00 грн. немає, а відтак у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14, 76-81, 141, 209-211, 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259,263-265,268, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 1168, 1172 ЦК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.
Сторони справи:
Позивач ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ,
Відповідач - ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ,
Представник відповідача - адвокат Подорожняк Віталій Вікторович,адреса 37830, с.Мусіївка Лубенськогорайону Полтавської області, вул.Лісна, 43.
Повний текст рішення виготовлено 29.04.2022 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна