Справа № 532/2682/19
Провадження 1-кп/524/113/22
26.05.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області
у складі колегії суддів : головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5 захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170190000644 від 27.08.2019 року відносно вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч.4 КК України, -
У судовому засіданні прокурором Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_5 було заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки є ризики , передбачені ст.. 177 КПК України, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, законного представника потерпілої, свідків та експертів у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.
Суд вислухавши думку учасників судового процесу, захисника ОСОБА_6 , який просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримує думку захисника , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 31.03.2022 року спливає 29.05.2022 року.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.
Зокрема, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_8 з використанням геніталій , вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи «Талаліхіна проти України», «Виноградський проти України», «Чернявський проти України») неодноразово зазначав, що з метою недопущення надмірності строків тримання особи під вартою суддям необхідно належним чином оцінювати обставини та необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, законного представника потерпілої, свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення,
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст.177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.
Суд вважає, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, заявлених ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та які не зменшилися і до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи, так як інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ще на 2 місяці.
Також при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ст. 152 ч.4 КК України , у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, ОСОБА_7 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності,, йому висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину в період іспитового строку, на шлях виправлення ОСОБА_7 не встав, він офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду,знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілу, законного представника потерпілої, свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 26.05.2022 року до 24.07.2022 року включно.
Так як злочин вчинений обвинуваченим ОСОБА_7 із застосуванням насильства, суд, враховуючи положення статей 177 та 178 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -
Клопотання прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 26.05.2022 року до 24.07.2022 року року включно .
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду,
через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя : ОСОБА_9
Судді :
ОСОБА_10