26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 807/946/17
адміністративне провадження № К/990/11963/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2022 року
у справі №807/946/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив:
- визнати звільнення незаконним та поновити на роботі;
- стягнути з ГУДФС на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового забезпечення допустити до негайного виконання.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року судові рішення скасовано. Ухвалено нове рішення в частині позовних вимог про визнання звільнення незаконним і поновлення на роботі. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУДФС від 12.07.2017 року № 401-о. Поновлено ОСОБА_1 на службі в ГУ ДФС в розпорядженні ГУ ДФС у Закарпатській області. В іншій частині позовних вимог справу направлено на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов задоволено (з урахування ухвали про виправлення описки від 22 грудня 2021 року).
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 238240,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч двісті сорок гривень 00 коп.).
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення від 12.08.2021 року у розмірі 16320,00 грн. (шістнадцять тисяч триста двадцять гривень 00 коп.)
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4960,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп) грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2022 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, змінено, викладено абзац другий резолютивної частини у такій редакції: Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (ЄДРПОУ: 39393632) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 238400 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста гривень).
У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року залишити без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №1240/2062/18.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частину, статтю), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведеній справі.
У решті зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі №807/946/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська