ф
26 травня 2022 року
Київ
справа №640/9759/21
адміністративне провадження №К/990/1612/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Покотило Марини Борисівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/9759/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 10 березня 2021року № 204-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України;
- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2021 року по день винесення рішення судом.
15 вересня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
На вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 січня 2022 року.
15 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
21 лютого 2022 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду від представника позивача надійшла касаційна скарга в новій редакції з обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В касаційній скарзі в новій редакції представник позивача зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
А саме, у касаційній скарзі представник позивача вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час, відсутні правові висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII до правовідносин , за яких попередження про звільнення було вручено на момент, коли законодавством було передбачено лише можливість пропонування вакантної посади, та, водночас, наказ про звільнення приймався на момент, коли суб'єкт призначення був зобов'язаний запропонувати позивачу вакантну посаду.
Додатково представник позивача зазначив про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні питання щодо застосування вказаної норми у випадку написання державним службовцем заяви про припинення державної служби після отримання ним попередження про звільнення.
Також представник позивача, посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України підкреслює, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, адже окрім незаконного звільнення стоїть питання професійної компетенції позивача.
Таким чином, скаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, представник позивача довів наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку, що які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Крім того, у касаційній скарзі в новій редакції представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права, а саме статтю 87 Закону № 889-VIII щодо зобов'язання роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення та одночасне з цим запропонувати йому всі вакансії , які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник працював, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 16 червня 2020 року у справі № 440/1964/20, від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16.
Проте, в касаційній скарзі, посилаючись на вказані постанови Верховного Суд представник позивача не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах № 826/19187/16, № 826/6148/16. № 821/595/16, № 440/1964/20, № 807/3588/14 є подібними з урахуванням предмета правового регулювання, а також умов та періодів застосування правових норм.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі представником позивача також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду з питань застосування статті 87 Закону №889-VIII у випадку подання державним службовцем заяви про припинення державної служби (яка не передбачена жодним положенням законодавства та не може бути підставою для звільнення за ініціативою суб'єкта призначення) та необхідності дотримання суб'єктом призначення процедури звільнення державного службовця.
Такі доводи підлягають перевірці під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 340 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Покотило Марини Борисівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/9759/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/9759/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В. Е. Мацедонська