26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 120/13829/21-а
адміністративне провадження № К/990/11570/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
13 травня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку 10 травня 2022 року).
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДКС України, допущену при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року, у якій вона просила здійснити на її користь безспірне списання коштів Державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі № 127/14234/20;
- зобов'язати відповідача подати Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі № 127/14234/20.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом розгляду цієї справи є, зокрема, бездіяльність ДКС України, яка допущена при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин дають підстави віднести вказану справу до справ незначної складності.
Як підставу касаційного оскарження позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, зокрема пункт 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, без системного аналізу його положень пункту 49 цього Порядку №845, а також без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справі №826/13511/17 від 29 квітня 2021 року та у справі №826/7371/15 від 21 вересня 2018 року.
Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши вищевказані справи, дійшли висновку, що справи №826/13511/17 та №826/7371/15 містять різні фактичні обставини та регулюються різними нормами права на відміну від цієї справи, оскільки Порядком №845 визначені відмінні алгоритми дій органів Казначейства в разі списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504030 (Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб) та КПКВ 3504040 (Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою), а тому відповідач керувався приписами пункту 39 Порядку № 845, а не пунктом 49 цього Порядку.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судами попередніх інстанцій про неподібність справ №826/13511/17 та №826/7371/15 зі справою, що розглядається.
Суд вказує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Оскаржуючи судове рішення, розглянуте судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України,
Заявник касаційної скарги зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивача.
Проте аргументи зводяться до загальних фраз систематичного порушення прав громадян у цій категорії справ, що стають чисельними предметами спору під час розгляду їх в адміністративних судах України.
Суд зазначає, що в обґрунтування касаційної скарги позивач не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Доводи заявника касаційної скарги, що справа має виняткове значення для нього, Суд оцінює критично.
При цьому, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник у касаційній скарзі не навів та не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів підлягають перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур