26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 400/4805/20
адміністративне провадження № К/990/11851/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року
у справі №400/4805/20
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні в повному обсязі з 26 вересня 2015 року по 24 вересня 2020 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 26 вересня 2015 року по 24 вересня 2020 року, тобто за 1 825 днів, із розрахунку середнього заробітку (грошового забезпечення) за останні два календарні місяці (188,45 грн.).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні в повному обсязі з 26 вересня 2015 року по 24 вересня 2020 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 26 вересня 2015 року по 24 вересня 2020 року у сумі 27 833,31 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №400/4805/20.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи стосовно оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні в повному обсязі та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за відповідний період, отже дана справа віднесена до категорії справ незначної складності.
Враховуючи, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Оскаржуючи судові рішення, які прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (а саме касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та справа становить значний суспільний інтерес), за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.
Проте суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також доводи заявника, що справа становить значний суспільний інтерес не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до наведення окремих цитат з постанов Верховного Суду, переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування строків звернення до суду із позовною заявою.
Крім того, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями подавши нову позовну заяву, оскільки при розгляді цієї справи розглядається питання правильності визначення Судом суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідачу, що не може бути повторно розглянуто у новій справі.
Водночас, Суд також відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки крім загальних посилань на значущість справи, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування постанов Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України, норм діючого законодавства та викладення обставин даної справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною rationeу сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №400/4805/20.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду