26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 380/13115/21
адміністративне провадження № К/990/12491/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року
у справі №380/13115/21
за позовом ОСОБА_1
до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 04 травня 2016 року по листопад 2018 року (включно); стягнення індексації грошового забезпечення за періоди з 04 травня 2016 року по листопад 2018 року (включно) з застосуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року, з урахуванням проведеної виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04 травня 2016 по листопад 2018 року (включно). Зобов'язано Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 04 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та з 01 березня 2018 року по листопад 2018 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням проведеної виплати.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 по листопад 2018 року (включно) та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по листопад 2018 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишено без змін.
23 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №380/13115/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, а також відповідач не вказав, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви, не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у цій справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №380/13115/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду