26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/33526/20
адміністративне провадження № К/990/11314/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №640/33526/20 за позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, в якому просив:
визнати протиправним рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження атестації (співбесіди) ОСОБА_1 10 грудня 2020 року та скасувати його;
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №364к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника керівника Київської міської прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року;
поновити ОСОБА_1 як прокурора, що обіймає адміністративну посаду в Київській місцевій прокуратурі, рівнозначну посаді заступника керівника Київської міської прокуратури №8 міста Києва;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Дем'янця середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження атестації (співбесіди) ОСОБА_1 10 грудня 2020 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №364к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника керівника Київської міської прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника керівника Київської міської прокуратури №8 міста Києва.
Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 267 663,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника керівника Київської міської прокуратури №8 міста Києва.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Київської міської прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 34 796,19 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09 травня 2022 року Офіс Генерального прокурора вдруге засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У тексті касаційної скарги зазначено, що на момент подання цієї скарги відсутній висновок Верховного Суду з питань застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком №221, пунктів 9,11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку 233 щодо повноважень кадрових комісій під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункт 17 Закону № 113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено у зв'язку з не проходженням атестації на етапі співбесіди.
Верховним Судом уже неодноразово висловлювалась правова позиція (зокрема, у постановах від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20, від 05 листопада 2021 року у справі №640/537/20) щодо того, що аналізувати, оцінювати, сумніватися й, у підсумку співбесіди, вирішувати, чи відповідає прокурор критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора безперечно є повноваженням кадрової комісії як колегіального органу, утвореного з цією метою, але дискреція кадрової комісії на цьому етапі повинна мати свої розумні межі і піддаватися судовому контролю. Цей контроль націлений передусім на те, щоб рішення про неуспішне проходження прокурором атестації (за наслідками співбесіди) відповідало критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Тому, у даному випадку підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у справах №№640/419/20, 640/537/20, 640/154/20.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Суд також відхиляє доводи скаржника про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справі №№120/3458/20-а, так як приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з тим, зміст та мотиви оскаржуваної постанови суду свідчить про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справі 120/3458/20-а від яких просить відступити скаржник. Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, установлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених справах.
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора також посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Скаржник зазначає, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, а саме пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові №640/1846/20 від 26 листопада 2021 року та у постанові №520/9891/20 від 27 січня 2022 року, однак дана норма не була застосована судом апеляційної інстанції.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №640/33526/20 за позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Кашпур