26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 120/10351/21-а
адміністративне провадження № К/990/8529/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року
у справі №120/1035/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2017, 2018, 2019 роки у кількості 51 доби;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2017, 2018, 2019 роки у кількості 51 доба у розмірі 27387,51 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2017, 2018, 2019 роки у кількості 51 доба.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2017, 2018, 2019 роки у кількості 51 доба у розмірі 27387,51 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі №120/1035/21-а.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали усунути недоліки касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102935786034) копія ухвали суду від 18 квітня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху отримана представником скаржника 28 квітня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відмовлено Головному управлінню Національної поліції у Вінницькій області у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали
На виконання вимог ухвал Верховного Суду від 18 квітня 2022 року та від 19 травня 2022 року від скаржника надійшло платіжне доручення №2043 від 10 травня 2022 року про сплату судового збору.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України, є справою незначної складності.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку та зобов'язання до вчинення певних дій.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, відповідачем не наведено обґрунтованих посилань на існування виняткових обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Крім цього Суд зазначає, що крім загальних посилань на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, практики Європейського суду з прав людини, цитування підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком судів попередніх інстанцій.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.
Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має справа встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі №120/1035/21-а.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду