26 травня 2022 року
Київ
справа №620/4901/21
адміністративне провадження №К/990/11336/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року
у справі №620/4901/21 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19.03.2021 № 2;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Чернігівської обласної прокуратури «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.04.2021 № 272к;
- зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 22.04.2021 в Чернігівській окружній прокуратурі Чернігівської обласної прокуратури;
- стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.04.2021 до фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 19.03.2021 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Чернігівської обласної прокуратури №272к від 22.04.2021 ''Про звільнення ОСОБА_1 ''.
Поновлено ОСОБА_1 з 23.04.2021 у Чернігівській окружній прокуратурі Чернігівської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області.
Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2021 по 17.08.2021 в сумі 25 874 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 94 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у Чернігівській окружній прокуратурі Чернігівської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області та присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, а саме: 6966 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 33 коп., звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
05 травня 2022 року скаржником повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Разом із касаційною скаргою, Офісом Генерального прокурора подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Так, скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови виготовлено 18 січня 2022 року, первісну касаційну скаргу подано 17 лютого 2022 року, тобто у межах тридцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, вказана ухвала отримана ним 26 квітня 2022 року. 05 травня 2022 року Офіс Генерального прокурора повторно подав касаційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом, без зволікань після виправлення, що свідчить про цілеспрямованість дій відповідача щодо касаційного оскарження.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором та звільнення його з цих підстав з органів прокуратури.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленої Верховним Судом у справах №№П/800/409/17, 800/328/17, 800/248/17, 800/264/17, 800/354/17, 9901/725/18, 9901/66/19, 9901/88/19, щодо меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів, у тому числі і критеріям оцінювання, та у справі №826/26007/15 щодо дискреційних повноважень кадрових комісій.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 зазначеної норми КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що аргументи Офісу Генерального прокурора зводяться лише до наведення цитат із зазначених ним постанов Верховного Суду, обставини справи яких не є подібними до спірних правовідносин. Водночас мотиви Офісу Генерального прокурора зводяться лише до фраз щодо дискреційних повноважень кадрових комісії без взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальні ознаки, характерні саме для неї. Аргументи скарги в цій частині зводяться до загальних посилань про необхідність реформи в органах прокуратури, опису проведення процедури атестації та прийняття відповідного рішення, зокрема щодо позивача та незгоди з висновками судів щодо невмотивованості рішення кадрової комісії. Проте у скарзі відсутні доводи, що стосуються саме фактичних обставин, що і вплинули на вирішення цього спору, і саме з яких виходили суди задовольняючи цей позов.
Також касаційна скарга містить посилання на правову позицію Верховного Суду у справах №№160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 440/2682/20, однак Офіс Генерального прокурора лише послався на висновки Верховного Суду у вказаних справах, без будь-якого взаємозв'язку з обставинами цієї справи, з урахування приписів частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 11, 12, 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закону № 113ІХ) щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядку № 233) щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності , професійній компетентності прокурора, та пунктів 15, 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядку № 221).
Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині, Верховним Судом установлено, що зміст касаційної скарги викладено шляхом непослідовного опису обставин справи з посиланням на норми, які на думку заявника, регулюють пояснюють питання дискреційних повноважень кадрових комісій під час проведення ними процедури атестації на стадії співбесіди, проте ці аргументи заявник не виклав у логічному у взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер.
Суд також відхиляє аргументи Офісу Генерального прокурора щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо окремих положень Закону № 113ІХ, Порядку № 221 та Порядку № 233, так як заявник не виклав у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм, а лише формально послався на відсутність такого висновку. Аргументи скарги в цій частині зводяться лише до загальної фрази щодо необхідності такого висновку та необхідності скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Офіс Генерального прокурора жодним чином не аргументував яким чином висновок Верховного Суду щодо указаних ним норм буде мати вплив для вирішення цього спору по суті, за обставин установлених судами саме у цій справі, що мають індивідуальні ознаки.
Водночас, підстав визначених частиною четвертою статті 328 КАС України щодо наведеного доводу заявник касаційної скарги не зазначив, що відповідно унеможливлює відкриття касаційного провадження у цій частині.
Наступною підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив застосування судами попередніх інстанцій статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду, ухвалених у справах №№ 280/6512/20, 340/3563/20 щодо поновлення позивача на рівнозначну посаду у новому органі, а не на попередній посаді.
Такі доводи заявника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції на предмет урахування ними висновків Верховного Суду, висловлених у наведених заявником касаційної скарги справах, щодо застосування положень статті 235 КЗпП України в частині визначення органу, в якому має бути поновлено прокурора, звільненого за відсутності законних підстав.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 329, 334 КАС України, Суд
Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №620/4901/21.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №620/4901/21.
Витребувати із Чернігівського окружного адміністративного суду справу №620/4901/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур