26 травня 2022 рокуСправа № 344/14591/21 пров. № А/857/5123/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалівдорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції майора поліції Павлюка Валерія Дмитровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, провадження в якій відкрито за апеляційною ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року (суддя Домбровська Г.В., м. Івано-Франківськ), -
15.09.2021 (штамп) ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління), начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління майора поліції Павлюка В.Д. (далі - Начальник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просив суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 07.09.2021 серії НК № 545513 (далі - Постанова);
закрити провадження у справі.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що саме раптовість дій третьої особи, які полягали у зміні напрямку її руху та перетині проїзної частини через нерегульований пішохідний перехід, унеможливили своєчасне реагування на зміну дорожньої обстановки та спричинили наїзд на неї. Додатково зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок експерта від 23.09.2021 № СЕ-19/109-21/10145-ІТ (далі - Висновок).
Відповідачі та третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подали в судове засідання не надіслали своїх представників про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання,що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач, керуючи автомобілем, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 та допустив наїзд на неї, коли вона переходила проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу, чим порушив пункт 18.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№1306 (далі - ПДР).
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частин першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.07.2021 о 10 год 20 хв позивач, керуючи транспортним засобом Фольксваген Поло, номерний знак НОМЕР_1 (далі - Транспортний засіб), в м. Івано-Франківську по вул. Галицькій у напрямку вул. Набережна ім. В. Стефаника (далі - Адреса), не надав перевагу у русі ОСОБА_2 , яка переходила проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу, допустивши на неї наїзд (а.с.41).
Внаслідок наїзду ОСОБА_2 доставили до КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» для подальшого огляду. За результатами такого складено довідку від 15.07.2021 № 1337, діагноз: «Частковий розрив латеральної групи зв'язок правої стопи. Забійна рана правої китиці. Забійна рана лівого колінного суглобу. Відлом коронки 21 зуба» (а.с.51).
Цього ж дня, ОСОБА_2 звернулась по консультацію до травматолога-ортопеда «Лікувально-діагностичного центру Святого Луки». Відповідно до амбулаторної карти пацієнта від 15.07.2021 № 52373 встановлено діагноз: «З/ЧМТ (15.07.2021): Струс головного мозку. Відлом коронки 21 зуба. Частковий розрив зв'язок правого гомілково-ступневого суглоба. Множинні садна обох верхніх та нижніх кінцівок, лівої клубової ділянки. Тупа травма живота»(а.с.61).
З метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, позивача було доставлено до КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради». За результатами висновку від 15.07.2021 ознак сп'яніння у позивача не виявлено (а.с.50).
Крім цього, 15.07.2021 слідчим СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Шаховцем В.В. (далі - Слідчий) у ОСОБА_1 взято пояснення (далі - Пояснення-1; а.с.47).
15.07.2021 Слідчим складено рапорт (далі - Рапорт) щодо обставин події за фактом наїзду ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а.с.42).
Старшим дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Тимошівим Р. складено довідку за результатами перевірки (далі - Довідка). За змістом останньої тілесні ушкодження, завдані ОСОБА_2 , відповідно до наказу МОЗ України від 17.01.1995 класифікуються як легкі тілесні ушкодження. Відтак, ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України, не встановлено, оскільки обов'язковою ознакою об'єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є мінімум середньої тяжкості тілесні ушкодження, спричинені потерпілому(а.с.53).
У зв'язку з відсутністю даних, які б указували на наявність кримінального правопорушення, матеріали, що зареєстровані у журналі єдиного обліку заяв та повідомлень Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 15.07.2021 № 26483, скеровано листом від 26.07.2021 № 11942108/46/04-2021р до Управління для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності (а.с.39).
З метою проведення додаткового опитування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо обставин події, яка відбулась 15.07.2021,Управління надіслало останнім повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції (а.с.54-56).
Представник позивача та третя особа з'явились до Управління у вказані час та день.
За результатами опитування ОСОБА_2 нею власноручно складено письмові пояснення від 26.08.2021 (далі - Пояснення-2; а.с.60).
Представником позивача, адвокатом Петриком Б.Ф.,надано письмові пояснення від 07.09.2021 (а.с. 57-59), в яких останній просить долучити до матеріалів справи пояснення свідка ОСОБА_4 (далі - Свідок).
Встановивши обставини справи та надавши їм правову оцінку, 07.09.2021 Начальником зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 пункту 18.1 ПДР та прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про що винесено Постанову з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.6).
Не погоджуючись з винесеною Постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено ПДР(в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з положеннями пункту 1.10 ПДР пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.
Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.
Керуючись пунктом 4.7. ПДР пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
У відповідності до підпунктів «а», «б» пункту 4.14 ПДР пішоходам забороняється:
виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
Підпунктом «б» пункту 2.3 ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з приписами пункту 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Пунктом 8.1 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Статтею 122 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 122 КУпАП, здійснюють органи Національної поліції.
Правилами глави 22 КУпАП врегульовано порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП регламентовано, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Нормами зазначеної статті також встановлено вимоги до змісту постанови.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 252 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Встановлено що, 15.07.2021 за Адресою відбувся наїзд Транспортного засобу, яким керував позивач, на ОСОБА_2 , яка перебувала на нерегульованому пішохідному переході. В результаті такого наїзду ОСОБА_2 завдано легких тілесних ушкоджень.
При цьому, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що при перетині проїзної частини в межах нерегульованого пішохідного переходу ОСОБА_2 була пішоходом, з огляду на таке.
Відповідно до інформації, що міститься в Рапорті, 15.07.2021 близько 10 год 20 хв ОСОБА_1 рухався за Адресою за кермом Транспортного засобу. У цей час, по правому (відносно руху Транспортного засобу) тротуарі у попутному напрямку рухалась пішохід ОСОБА_2 на електричному самокаті марки Хіаоmі М365 сірого кольору. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу вона виїхала на проїзну частину та продовжила свій рух перпендикулярно проїзній частині у темпі швидкої ходи, у результаті чого відбулось зіткнення пішохода із передньою лівою частиною Транспортного засобу(а.с. 42).
Зі змісту Пояснень-1 вбачається, що «…доїжджаючи до кінця «зебри», вказана дівчина не зупинилась, а виїхала на проїзну частину та під час руху, перебуваючи на першій відмітці «зебри», зіскочила із самоката та продовжила свій рух перпендикулярно проїзній частині у темпі швидкої ходьби, при цьому у правій руці тримаючи самокат, а у лівій мобільний телефон…» (а.с. 47).
У Довідці зазначено, що «…при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, гр. ОСОБА_2 виїхала на проїзну частину та продовжила свій рух перпендикулярно проїзній частині у темпі швидкої ходи, у результаті чого відбулось зіткнення пішохода із передньою лівою частиною вказаного автомобіля» (а.с. 53).
Таким чином, з наведеного вбачається, що здійснюючи перетин проїзної частини через нерегульований пішохідний перехід ОСОБА_2 в жодному разі не була пішоходом, оскільки керувала транспортним засобом - електричним самокатом, який відповідає поняттю «транспортний засіб» (пункт 1.10 ПДР).
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
У Поясненнях-2 третьою особою власноручно зазначено: «Оскільки треба було перетнути проїзну частину…я скористалась нерегульованим пішохідним переходом. Наблизившись до нього я зупинилась, оскільки перепад висоти не дозволяє з'їхати !!! на електросамокаті» (а.с.60).
Однак, в матеріалах справи містяться фотографії проїзної частини за Адресою, зроблені з різних ракурсів (а.с.12-17). З аналізу останніх є підстави стверджувати про те, що частина тротуару, в якій він стикується з нерегульованим пішохідним переходом, є заниженою до рівня проїзної частини.
Відтак, виникає розумний сумнів щодо тверджень ОСОБА_2 про те, що перепад висоти у зазначеному місці не дозволяв їй з'їхати на електричному самокаті на проїзну частину.
Більше того, з прослуханого в судовому засіданні технічного запису, що міститься на диску №793/22, слідує, що в суді першої інстанції було надано пояснення Свідком, який керував транспортним засобом по смузі зустрічного руху за Адресою.
Відповідно до наданих Свідком пояснень, ОСОБА_2 рухалась в одному напрямку з Транспортним засобом, яким керував позивач, паралельно руху останнього. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, нею не було здійснено зупинку електричного самокату з метою подальшого перетину проїзної частини пішою ходою. Натомість, вона зробила різкий маневр та виїхала на пішохідний перехід. Лише після цього, вже перебуваючи на ньому, вона призупинилась та продовжила свій рух пішою ходою. Додатково, Свідок пояснив, що в місці, де третя особа здійснювала перетин проїзної частини, висота тротуару та проїзної частини є однаковою.
З викладеного в сукупності вбачається, що ОСОБА_2 розпочала перетин проїзної частини за Адресою через нерегульований пішохідний перехід не здійснивши зупинку електричного самокату та не переконавшись у безпечності такого маневру. Раптовість дій третьої особи мали свої наслідком неможливість вчасного реагування позивача на зміну дорожньої обстановки, що спричинило відповідний наїзд.
Покликання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 751/4821/17, апеляційний суд вважає недоречними, оскільки такі стосуються випадків, коли на нерегульованих пішохідних переходах водій транспортного засобу не надає перевагу в русі саме пішоходам.
Проте, як достеменно встановлено судом апеляційної інстанції, у даній справі третя особа не була пішоходом, оскільки перетинала проїзну частину через нерегульований пішохідний перехід, керуючи транспортним засобом в розумінні пункту 1.10 ПДР.
Наведене також підтверджується Висновком, який судом першої інстанції не взято до уваги. Відповідно до його положень, ОСОБА_2 перетинала проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу в якості водія транспортного засобу, а не пішохода, створивши при цьому небезпеку для руху водію ОСОБА_1 . За таких умов у діях останнього не вбачається невідповідностей вимогам пункту 18.1 ПДР (а.с.71-73).
За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги позивача є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що позивачем за подання до суду позову сплачено 454 грн, що підтверджується квитанцією від 15.09.2021 № 0.0.2266028216.1, за подання апеляційної скарги сплачено 681 грн. відповідно до квитанції від 26.04.2021 №144810942.
Враховуючи наведене, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь позивача, становить 1135 грн.
Керуючись статтями 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 07.09.2021 серії НК № 545513 і закрити справупро адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний