26 травня 2022 року ЛьвівСправа № 260/1334/19 пров. № А/857/1860/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Закарпатській області та Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Іванчулинець Д.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді о 09 год. 28 хв. 21 грудня 2019 року, повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року, у справі №260/1334/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Управління державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості,
20.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Управління державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області, просило, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог: стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ у розмірі 116 666,67 грн. та пеню нараховану на суму такої заборгованості за період з 30 серпня 2011 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 144 691,54 грн.; стягнути на користь Товариства судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Закарпатській області та Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області подали апеляційні скарги.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області та Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року у справі №260/1334/19 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Управління державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - М» заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ у розмірі 116 666,67 грн. та пеню нараховану на суму такої заборгованості за період з 26 жовтня 2016 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 60410,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19.04.2022 судом апеляційної інстанції зареєстрована заява Товариства про прийняття додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, просить: допустити заміну відповідача у справі - Головне управління ДПС у Закарпатській області, правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України; стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі - 6000 грн. Заява обґрунтована тим, що 18 травня 2020 року представником позивача під час апеляційного розгляду справи було подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено рахунок, акт виконаних робіт та меморіальний ордер. Про понесення цих витрат позивач зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, проте така заява не була вирішена, а направлення справи до Верховного Суду унеможливило це питання судом апеляційної інстанції розглянути.
Головне управління ДПС у Закарпатській області подало заперечення на вказану заяву, зазначивши, що розмір заявлених Товариством витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг. Вказує, що ця справа є типовою, не потребує значних витрат зусиль і часу для формування правової позиції, відсутня необхідність встановлення фактичних обставин справи та доказування.
Питання ухвалення додаткового судового рішення розглянуто в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Перелік правових підстав, за наявності яких суд може ухвалити додаткове рішення, передбачений частиною 1 статті 252 КАС України, зокрема пунктом 3 частини 1 вказаної статті встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.05.2022 Товариство подало заяву про розподіл судових витрат та просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у закарпатській області та Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області на користь Товариства 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При прийнятті постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом від 01.06.2020 питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, яке заявлялось під час апеляційного розгляду, вирішено не було.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Вказане узгоджується з позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18, від 29 січня 2021 року у справі №808/1436/18 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі №826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви від 18.05.2022 Товариство додало копії: меморіального ордеру №517 від 15.05.2020, рахунку №463 від 14.05.2020, який містить дату, опис, тривалість, ставку (грн./год.) та суму наданих АО «Греца і Партнери» послуг, акту приймання-передачі №463 від 14.05.2020 до договору №б/н від 26.11.2018, які подавались і до заяви від 18.05.2020.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником Товариства розрахунок витрат на професійну правничу допомогу за аналіз апеляційних скарг, підготовку відзивів на апеляційні скарги, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою суму наданих послуг представником Товариства в суді апеляційної інстанції, оскільки підготовка відзивів не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені Товариством як витрати на правову допомогу. Послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до положень статті 134 КАС України, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу, та не є обов'язковою.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката, надану в суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 2000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Щодо заяви Товариства про заміну відповідача у справі - Головне управління ДПС у Закарпатській області, правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, то суд апеляційної інстанції зауважує, що питання заміни відповідача може бути вирішено при розгляді справи в суді першої інстанції чи при апеляційному перегляді судового рішення, проте таке не може бути вирішено при прийнятті постанови щодо вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 139, 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» про прийняття додаткової постанови у справі №260/1334/19 задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місце знаходження: акл.Волошина, 52, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43143065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (місце знаходження: вул.Головна, 182, с.Вонігово, Тячівський район, Закарпатська область, 90553, код ЄДРПОУ 32922702) 2000 грн. (дві тисячі гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Р. Й. Коваль