24 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13164/21 пров. № А/857/5663/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
представника відповідачів Нирки Н.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про результати розгляду скарги,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Сасевич О.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
06 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» (далі - ТзОВ «ТРАНС КОМПАНІ») звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 00072570901 від 08 квітня 2021 року, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 540 000,00 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення ДПС України №17410/6/99-00-06-03-01-06 від 29 липня 2021 року про результати розгляду скарги.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 00072570901 від 08 квітня 2021 року, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 540 000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» частину сплаченого судового збору в сумі 2 592 грн. 50 коп. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» частину сплаченого судового збору в сумі 2 592 грн. 50 коп.
25 січня 2022 року представником ТзОВ «ТРАНС КОМПАНІ» адвокатом Шимборською О.А. подано заяву до Львівського окружного адміністративного суду, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на ТзОВ «Транс Компані» з відповідачів 41500,00 грн, понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Вказує, що при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 10370,00 грн. (8100,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру та 2270,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру). Зважаючи на те, що судом позов в частині скасування податкового-повідомлення рішення було задоволено, просить стягнути на його користь сплачений в сумі 8100,00 грн. судовий збір за позовну вимогу майнового характеру.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн. 00 коп. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн. 00 коп. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» частину сплаченого судового збору в сумі 1457 грн. 50 коп. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» частину сплаченого судового збору в сумі 1457 грн. 50 коп. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41500,00 грн. є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Відтак, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції, виходячи з критерію пропорційності прийшов до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 15000,00 грн. Зважаючи на те, що позов в частині позовної вимоги майнового характеру - скасування податкового повідомлення-рішення судом було задоволено, а також те, що в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року було частково вирішено питання щодо стягнення судового збору в загальній сумі 5185,00 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що невідшкодована сума судового збору в сумі 2915,00 грн. також підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі № 380/13164/21 повернуто скаржнику.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що договір про надання правової допомоги № 10 від 19 квітня 2021 року не містить жодних обгрунтувань щодо належності видів правової допомоги та співмірності понесених позивачем витрат на оплату кожного із зазначених видів послуг адвоката. Вказує, що у договорі також не зазначено вартості кожної з послуг, а вказано лише повну вартість, що не дає змоги розрахувати надані послуги та оцінити співмірність по відношенню до складності справи та відповідність обсягу виконаних робіт.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції суттєво зменшено розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відтак подана апеляційна скарга є безпідставною.
В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. та судового збору в сумі 2915,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Згідно з ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «МС ПАРТНЕРС» укладено договір про надання правничої допомоги № 10 від 19 квітня 2021 року (т.1, а.с.12-14).
Предметом Договору, згідно п. 1.2 є надання правової допомоги Клієнту (позивачу) у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.04.2021 року № 00072570901, прийнятого ГУ ДПС у Львівській області на підставі акту перевірки № 6060/13-01-09-01/38047993 від 22.03.2021 року.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що розмір винагороди (гонорар) за цим Договором становить 19 500,00 гривень без ПДВ та включає: (4.2.1.) 14 500,00 гривень без ПДВ - винагороду за надання правової допомоги у суді першої інстанції, у тому числі підготовку відповідних матеріалів для звернення до суду.
Окрім цього, п. 4.3 Договору передбачено зобов'язання позивача щодо сплати гонорару успіху у розмірі 5% від ціни позову у випадку прийняття судового рішення на користь клієнта (позивача).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача у зв'язку з розглядом справи № 380/13164/21 представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги № 10 від 19 квітня 2021 року; копію платіжного доручення № 226 від 21 січня 2022 року; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; акт № 1710 здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) згідно рахунку № 4 від 21 травня 2021 року; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 21 січня 2022 року (том 1 а.с.12-14, т.2, а.с.21-27).
Згідно з описом робіт виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов'язання:
1) ознайомлення з первинними бухгалтерськими документами (в т. ч. видатковими та акцизними накладними, договорами, реєстрами) - 2 години;
2) ознайомлення з актом перевірки та висновками ДПС України за результатами розгляду скарги - 1,5 години;
3) аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики та позицій Верховного Суду по аналогічних справах - 1 година;
4) формування позиції по справі та підготовка позовної заяви із додатками - 3,5 години;
5) ознайомлення із відзивом на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив - 2 години;
6) підготовка свідка до допиту у судовому засіданні - 1 година;
7) ознайомлення із клопотанням відповідача про долучення додаткових доказів, підготовка письмових заперечень (пояснень) щодо клопотання - 1,5 години;
8) участь у судових засіданнях згідно протоколів судових засідань.
Загальна кількість витраченого часу (без часу, витраченого в судових засіданнях) - 12,5 годин (т.2, а.с.21).
Згідно з Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 21 січня 2022 року, клієнтом послуги прийняті, до якості наданих послуг претензій немає. Розмір оплати за надані юридичні послуги складає 41500 грн, із яких 14500 грн - гонорар за надання правової допомоги, передбачений п. 4.2.1 Договору, 27000 грн - гонорар, передбачений п. 4.3. Договору. Разом до плати 41500 грн. Оплата здійснена в повному обсязі (т.2, а.с.26).
Із матеріалів справи слідує, що позивачем було сплачено гонорар у розмірі 14 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6368 від 03 серпня 2021 року (т.1., а.с.40).
Крім того, що позивачем було сплачено гонорар успіху у розмірі 5% від ціни позову - 27000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 226 від 21 січня 2022 року (т.2.,а.с.25).
Таким чином, загальний розмір витрат, які поніс позивач у зв'язку із юридичним супроводом справи у суді першої інстанції становить 41500,00 грн.
Частинами 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Із матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДПС у Львівській області подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, розмір витрат на надання правничої допомоги не є справедливим і співмірним саме в зазначеному розмірі.
Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції враховано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та зроблено обгрунтований висновок про те, що заявлений розмір витрат у сумі 41500 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Щодо доводів скаржника про те, що у договорі про надання правової допомоги № 10 від 19 квітня 2021 року не зазначено вартості кожної з послуг, а вказано лише повну вартість, що не дає змоги розрахувати надані послуги та оцінити співмірність по відношенню до складності справи та відповідність обсягу виконаних робіт, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Договором про надання правової допомоги № 10 від 19 квітня 2021 року встановлено фіксований розмір гонорару, тому у сторін договору був відсутній обов'язок визначати вартість кожної послуги окремо. Зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг детального опису робіт та витраченого часу на їх виконання є достатнім для підтвердження обгрунтованості понесених витрат на правову допомогу.
Колегія суддів також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 380/13164/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 26 травня 2022 року