17 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 807/880/17 пров. № А/857/133/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є.,
представник позивача: не з'явився
представник відповідача-1: не з'явився
представник відповідача -2: Крупа-Газуда М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 807/880/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною,-
суддя в 1-й інстанції - Скраль Т.В.,
час ухвалення рішення - 14 год. 05 хв.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000051703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених товарів на територію України у розмірі 761 387,58 грн., з яких 609110,06 грн. основного зобов'язання та 152 277, 52 грн. штрафні санкції, податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000041703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться СПД у розмірі 181 282,76 грн., з яких 145 026,21 грн. основного зобов'язання та 36 256,55 грн. штрафні санкції.
За наслідками касаційного розгляду, Верховним Судом постановою від 23 квітня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000051703, яким позивачу ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених товарів на територію України у розмірі 761 387,58 грн., з яких 609 110,06 грн. основного зобов'язання та 152 277,52 грн. штрафні санкції.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000041703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться СПД у розмірі 181 282,76 грн., з яких 145 026,21 грн. основного зобов'язання та 36 256,55 грн. штрафні санкції.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1885,34 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять гривень, 34 коп.).
Головне управління ДПС у Закарпатській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулjсь з апеляційною скаргою, вважає рішення таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального права. Звертає увагу суду апеляційної інстанції про те, що Порядком скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення рішення, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 10.02.2016року №40, саме контролюючим органам надано право приймати рішення про скасування штрафних (фінансових)санкцій відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Апелянт вважає, що вказані обставини лишень додатково підтверджують про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно висновків Акта невиїзної документальної перевірки від 12.02.2016 року № н0002/4/0716/3116017398, позивачу визначено суми податкових зобов'язань зі сплати митних платежів при ввезенні 11.12.2015 року на митну територію України товарів, які не були ним задекларовані й складають 754 136,27 грн. з яких ввізне мито - 145 026,21 грн. та ПДВ - 609 110,06 грн.. На підставі вищевказаного акта невиїзної документальної перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 000051703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених товарів на територію України у розмірі 761 387,58 грн., з яких 609 110,06 грн. основного зобов'язання та 152 277, 52 грн. штрафні санкції та від 21 червня 2016 року № 0000041703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться СПД у розмірі 181 282,76 грн.; з яких 1450 26,21 грн. основного зобов'язання та 36 256,55 грн. штрафні санкції. Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважав протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а фінансові зобов'язання визначені податковим органом у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях сплачені позивачем в добровільному порядку.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на момент перевірки та момент сплати позивачем ввізного мита та податку на додану вартість у повному обсязі в сумі 754 136,27 грн. вказаний Верховним Судом Порядок № 40 не набрав чинності, однак такий Порядок діяв з 16 березня 2016 року, тобто на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Порядок вже діяв, однак виходячи із того, що відповідачем були сформовані податкові повідомлення - рішення за вже сплаченими податковими зобов'язаннями, фактично за узгодженими зобов'язаннями, то такі дії відповідача не узгоджуються із самою суттю пункту 35 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення», пункту 57.3 статті 57 ПК України та необхідності в даному випадку дотримуватися позивачу процедури передбаченої Порядком № 40.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Отже у разі несплати платником податків протягом строків, встановлених статтею 57 ПК України, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов'язань такі зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Як видно з матеріалів справи, сума податкового боргу відповідача вказана у розрахунку заборгованості у розмірі 154 783,57 грн., що підтверджується обліковими картками платника податку, копії яких є наявними в матеріалах справи (а.с.13 -17).
Послідовність дій платників податків і контролюючих органів при скасуванні штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання, яку платник податків сплатив у терміни, визначені Кодексом без оскарження податкового повідомлення-рішення визначає Порядок скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення, затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 10.02.2016 №40 (далі Порядок).
Згідно ч.1 розділу II Порядку платник податків, який має намір скористатися цим правом, відповідає вимогам цього пункту та прийняв рішення про не оскарження суми податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом. протягом терміну, встановленого абз.1 п.57.3 ст.57 розділу II Податкового кодексу України сплачує суму такого податкового зобов'язання. При цьому платник податків забезпечує заповнення платіжних документів на сплату визначених податкових зобов'язань з дотримання вимог порядку, затвердженого нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, з обов'язковим наведенням роз'яснювальної інформації про призначення платежу із зазначенням дати на номера акта перевірки та податкового повідомлення рішення, відповідно до якого визначено суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, вказаним Порядком саме контролюючим органам надано право приймати рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу XX , Перехідні положення Податкового кодексу України.
Пунктом 3 розділу II Порядку встановлено, що рішення керівника (заступника керівника) контролюючого органу про скасування штрафних (фінансових) санкцій приймається на підставі письмового подання структурного підрозділу, що готував відповідне податкове повідомлення-рішення, яке погоджується із структурними підрозділами, відповідальними за правову роботу, ведення обліку платежів.
У поданні робиться висновок про відповідність (невідповідність) скасування штрафних (фінансових) санкцій положенням пункту 35 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу. Рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій приймається протягом 10 календарних днів з дня сплати такого податкового зобов'язання.
Структурний підрозділ, що готував відповідне податкове повідомлення-рішення, повідомляє у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу, платника податків про скасування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу не пізніше п'яти робочих днів з дня, що настає за днем скасування (пункт 6 розділу II Порядку).
Таким чином, з огляду на вказане, контролюючі органи мають виключну компетенцію в питаннях скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи - своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 11 грудня 2015 року на митну територію України у транспортному засобі марки Scoda Octavia, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , вантажу (мобільні телефони іРhone та планшети іРаd торгової марки Аррlе ), які не були задекларовані, результати якої оформлено актом від 12 лютого 2016 року № н0002/4/0716/3116017398 .
Перевіркою встановлено, що при переміщенні товарів через митний кордон України позивачем не виконано вимоги частини восьмої статті 374 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у частині декларування товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000,00 Євро, та митного оформлення з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 21 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000041703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 145 026,21 грн. за основним платежем та 36 256,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000051703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 609 110,06 грн. за основним платежем та 152 277,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2016 року у справі № 308/1895/16-к підтверджено сплату донарахованих ввізного мита та податку на додану вартість у повному обсязі в сумі 754 136,27 грн., але при цьому, скасування штрафних фінансових санкцій для позивача нарахованих на суму податкового зобов'язання не передбачено, оскільки платник податків оскаржив винесені податкові повідомлення -рішення.
Проте, слід зазначити, що факт сплати ввізного мита та податку на додану вартість у порядку частини четвертої статті 212 КК України, без дотримання процедури скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання, врегульованої Порядком, не є достатньою підставою для звільнення платника від обов'язку сплати штрафних (фінансових) санкцій, збільшених згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Платником не дотримано алгоритму, встановленого Порядком, зокрема, щодо сплати сум податкових зобов'язань протягом терміну, встановленого абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України, скерування на адресу ГУ ДФС у Закарпатській області відповідного повідомлення про ініціювання процедури, встановленої пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, з копіями платіжних документів, а також прийняття керівником (заступника керівника) контролюючого органу відповідного рішення за наслідками розгляду отриманого повідомлення.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково звільнено платника податків від сплати штрафних санкцій, що нараховані на суму податкового зобов'язання, а тому оспорювані податкові повідомлення - рішення в частині застосування штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають до сплати платником податків в розмірі 36 256,55 грн., що нараховані на суму грошового зобов'язання з мита на товари, та 152 277,52 грн. штрафних санкцій, що нараховані на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити частково.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.139, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 807/880/17 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000051703 в частині податкового зобов'язання в розмірі 609110,06 грн..
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № № 0000041703 в частині податкового зобов'язання в розмірі 145026,21 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 26 травня 2022 року