24 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/25365/21 пров. № А/857/4339/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.М., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/25365/21 за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
суддя в 1-й інстанції -Гавдик З.В.,
час ухвалення рішення - 28.12.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 30.12.2021 року,
Позивач - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи", в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року в частині пункту 3, яким тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:
- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року в частині пункту 3, яким тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що позивач, здійснює діяльність приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області. Позивач переконаний, що жодного порушення закону при прийнятті рішення вiд 12.08.2021 року №59801789 не допустив, а тому звернувся до суду з позовом про скасування спірного Наказу відповідача в частині, що стосується безпосередньо його, як протиправного. Позивач зазначає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року в частині пункту 3, яким позивачу тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до вирішення справи по суті, унеможливить виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, і порушені права та інтереси, як позивача, неможливо буде поновити. Адже, в чинному законодавстві відсутній порядок поновлення таких прав, і таке поновлення буде не можливим.
Спосіб забезпечення позову про який просить позивач є спів мірним з предметом позову, адекватним та обґрунтованим і вжиттям заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу не порушуватимуться права осіб, що не є учасниками справи.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 380/25365/21 заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 09.12.2021 року за №4411/5 "Про задоволення скарги".
Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм процесуального права, неповного з'ясування обставин справи.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та спів мірними з позовними вимогами. Вважає, що судом першої інстанції не обґрунтовано у чому полягатиме порушення прав та інтересів позивача, порушення прав третіх осіб і не зазначено чим може ускладнитись можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову. Скаржник вважає, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не вказують на наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/25365/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірне блокування доступу позивача до реєстру порушує його право на захист, так як після цього він обмежений у доступі до документів, які можливо підтверджують правомірність його дій та рішень, а також що на даний час в його провадженні знаходяться близько 70 заяв про реєстрацію іншого речового права інших осіб, по яких не прийнято рішення по суті, тому права таких осіб будуть порушенні тривалим розглядом їх заяв. Вказані по суті позову аргументи позивача потребують повного та всебічного дослідження в ході судового розгляду справи, суд бере до уваги той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде ускладненим, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, відтак вказану заяву слід задоволити з наведених судом підстав. Іншим обставинам про які зазначає позивач буде надана оцінка судом при вирішенні справи по суті.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зазначити, що суд при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із передбаченихч.2 ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для забезпечення адміністративного позову суд може вживати заходи шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборони відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч.1 ст. 151 КАС України).
Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх тверджень, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
При вирішенні питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову підлягають врахуванню пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Також, суд звертає увагу на те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог ст.2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.
Приписами статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
За таких обставин суд переконаний, що блокування заявнику доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за умови невирішеного питання про передачу документів, що знаходяться у державного реєстратора, може створити порушення прав третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій.
У свою чергу, позивач позбавлений можливості виконувати свої безпосередні службові обов'язки, пов'язані з державною реєстрацією прав.
Апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову зупиненням дії наказу в частині блокування доступу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може вважатися вирішенням спору, оскільки державний реєстратор і надалі здійснює діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, попри те, що оскаржуваний наказ, дія якого оскаржуваним судовим рішенням зупинена, винесений саме щодо наявних порушень державним реєстратором при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 вересня 2021 року (справа № 640/1344/21), від 12.02.2020 (справа № 824/902/19-а), від 09 вересня 2020 року (справа № 813/944/18).
Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені строки проведення реєстраційних дій та надання інформації з Державного реєстру прав, наприклад, державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
При цьому, норма ч.1 ст.38 цього Закону передбачає, що державні реєстратори, суб'єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.
Отже, недотримання строків розгляду може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розгляду заяв про державну реєстрацію та ініціювання проти нього проваджень про стягнення шкоди.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що заявник намагається захистити свої права на стадії перевірки законності блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому до перевірки законності наказу Міністерства юстиції України його виконання можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд першої інстанції вважає, що зупинення дії наказу до вирішення спору по суті, не порушить прав третіх осіб та забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірним наказом Міністерства юстиції України права третіх осіб не порушено з огляду на положення абзацу 3 частини 3 статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
Колегія суддів критично оцінює твердження заявника щодо очевидної протиправності наказу Міністерства юстиції України від 09.12.2021 року за №4411/5 "Про задоволення скарги", який позивач оскаржує, адже оцінку протиправності такого рішення буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України, застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову, матеріали справи не містять доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду професійній діяльності заявника, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, та порушує права третіх осіб, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником не представлено будь-яких доказів того, що невжиття розглядуваних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, з врахуванням положень статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення даного питання, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись статтями 243 ч.3, 308, 311, 312, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/25365/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 26.05.2022 року