26 травня 2022 року Справа № 160/4944/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.03.22 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради», в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача - Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно - консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради", щодо не нарахування та не виплаті йому недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 роки; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 6800 гривень та за 2021 рік у розмірі 7354 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій, проте, позивач зазначає, що за 2020 та 2021 роки ним отримано щорічну разову допомогу у розмірі меншому 5 мінімальних пенсій за віком. Позивач вважає, що при виплаті щорічної разової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача та значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
11 квітня 2022 року до суду надійшло клопотання від представника позивача, в якому він просить в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача - Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно - консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради" щодо не нарахування та не виплати йому недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 6800 грн. залишити без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача - Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно - консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради" щодо не нарахування та не виплати йому недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 6800 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради», в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача - Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно - консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради", щодо не нарахування та не виплаті йому недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 7354 гривень; відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4944/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправною бездіяльность та зобов'язання вчинити певні дії та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради 22.04.2022 року отримав копію ухвали суду 13.04.2022 року, про що свідчить відповідний підпис представника відповідача у розписці, однак не скористався своїм правом та у встановлений судом строк, не подав письмового відзиву.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверждується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим ГУМВС України в Дніпропетровській області від 10.03.2015 року.
Позивач перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації і має право на компенсації та пільги, встановлені Законом України від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У квітні 2021 року позивачеві було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1 491 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 5 цього Закону, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу"Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2021 року позивачу одноразової грошової допомоги, діяла ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавецем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №325 від 08.04.2021 року «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"
Постановою Кабінету Міністрів України №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1 491 гривня.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Отже, на час виплати позивачу у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845 грн. (1769 грн х 5).
Отже, позивач маючи статус учасника бойових дій, має право на компенсації та пільги, встановлені Законом України від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема і на щорічну разову грошову допомогу учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає 8845 грн. у 2021 році.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року по справі №440/2722/20, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до того, що відповідачем у таких справах є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, позивачами заявлено аналогічні вимоги, то статус позивача (учасник бойових дій чи особа з інвалідністю внаслідок війни) не є визначальним для вирішення спору та не свідчить про наявність значних розбіжностей у фактичних обставинах справ, що унеможливлювали б урахування висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20, у ході розгляду цієї справи.
Щодо суб'єкта владних повноважень, яким має бути здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Згідно з підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. за №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких встановлених розмірах.
Пунктом 2 вказаної Постанови установлено забезпечити подання до 23 березня 2020 року районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, діє відповідно до статуту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 492-17/VІІ.
Пунктом 2.1 розділу 2 статуту визначено, що Заклад створений з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави, та проведення єдиної державної політики з питань соціального захисту населення.
Згідно із підпунктами 2.2.1, 2.2.2 пункту 2 розділу 2 статуту головними завданнями Закладу є: підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива і скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат (далі соціальна допомога, інші грошові виплати); здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування й виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Завдання та функції Закладу визначені підпунктом 6.1 розділу 6 статуту, зокрема, Заклад відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України; здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих органів влади, підприємств, організації та установ; перевіряє правильність визначення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих органів влади на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до погоджених графіків; вживає заходів щодо запобігання переплат і недоплат соціальної допомоги, інших видів грошових виплат спільно із структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих органів влади; проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку із індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
Наказом Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 № ОД-65/0/209-19 "Про передачу функцій" вирішено: структурним підрозділам з питань соціального захисту населення місцевих органів влади передати функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 до комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради; директору комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради здійснювати оплату видатків державного бюджету відповідно до вимог чинного законодавства; надавати звіти про використання коштів за КПКВК 2501150 до департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації в установлені терміни.
За таких обставин, в даному випадку, безпосередня виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій у квітні 2021 року здійснюється Комунальним закладом "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради".
Отже, суд вважає протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультаційної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а належним способом захисту порушеного права буде саме зобов'язання відповідача - Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно - консультативної допомоги з питань соціального захисту населення "Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Окремо суд звертає увагу, що в пунті 3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинста України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Юридична природа соціальних виплат, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що 29.03.2022 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Начиняним Вадимом Станіславовичем укладено договір про надання правової допомоги №, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомог клієнту, здійснення захисту під час судового слідства, в суді першої та апеляційної інсстанції, надання консультації, складання адміністративного та цивільного позову, представлення інтересів в суді.
Відповідно пункту 4.1 договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.
Пунктом 4.2 договору, передбачено, що гонорар адвоката складається відповідно до розрахунку, який є додатком до договору та сплачується клієнтом при укладанні даного договору.
При цьому, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, не надано розрахунку гонорару, акту виконаних робіт, документу, який би підтверджував понесення витрат на правничу допомогу.
В свою чергу, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, 1) розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; 2) вказані витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що позивачем не надано доказів понесення витрат в розмірі 1000 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, не доведено понесення витрат в розмірі 1000 грн саме в межах розгляду даної адміністративної справи, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17, від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16, 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 26.09.2018 у справі № 826/14072/17, від 24.01.2019 у справі № 716/155/17, від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, 07.05.2020 у справі № 820/4281/17, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого ГУМВС України в Дніпропетровській області від 10.03.2015 року.
Отже, розподіл судових витрат в адміністративній справі не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн НОМЕР_2 ) до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 42643875) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська