25 травня 2022 рокуСправа №160/13164/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, на виконання рішення від 13.10.2021 року по справа №160/13164/21, -
12.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року по справі № 160/13164/21 у взаємозв'язку з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі № 160/5154/20 в частині обмеження при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року основного розміру пенсії 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного у Довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 24 червня 2021 року № 33/24-/С-1743, оформленої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у Довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 24 червня 2021 року № 33/24-/С-1743, оформленої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області» на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року по справі № 160/13164/21 у взаємозв'язку з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі № 160/5154/20.
Заява обґрунтована тим, що застосування відповідачем величини відповідних сум грошового забезпечення 70 відсотків замість 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, які були встановлені позивачу при призначенні пенсії з 04.04.2006 року, порушує норми Конституції та є необґрунтованими з боку відповідача. Зауважено, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Вказана заява подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Досліджуючи вказану заяву, суд зазначає наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року у справі №160/5154/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення та провести її виплату з 01.01.2018 із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 10.09.2020 року.
ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою позивача №N/А18641-МВС, з датою роздрукування 22.10.2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року у справі № 160/13164/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 24 червня 2021 року № 33/24-/С-17434;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 24 червня 2021 року № 33/24-/С-1743, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 15.11.2021 року.
З матеріалів заяви вбачається, що позивач отримав перерахунок пенсії на підставі вищезазначеного рішення суду, проте, відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії з 01.12.2019 року із розрахунку 70 відсотків сум грошового забезпечення, чим зменшив позивачу на 20 відсотків суму грошового забезпечення. Зазначене позивачем зменшення суми грошового забезпечення з належних позивачу 90 відсотків до 70 відсотків підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років за пенсійною справою позивача № N/А18641-МВС.
Незгодний з таким перерахунком пенсії, що зроблений відповідачем з порушенням приписів щодо зменшення розміру відсотків сум грошового забезпечення з належних позивачу 90 до 70 відсотків, позивач 28.03.2021 року звернувся письмово із заявою до відповідача у порядку досудового вирішення спору з вимогою про перерахунок пенсії з 01.12.2019 року у розмірі встановлених судом 90 відсотків сум грошового забезпечення.
11.05.2022 року позивач отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.05.2022 року № 13558-8081/Т-01/8-0400/22. Відповідач підтвердив проведення ним перерахунку пенсії позивачу з 01.12.2019 року у розмірі 90 відсотків сум грошового забезпечення на підставі рішення №160/13164/21. Відповідач зазначив, що при перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 року він застосував 70 відсотків сум грошового забезпечення, мотивувавши свої дії тим, що рішенням по справі № 160/13164/21 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію позивачу виходячи з розміру 90 відсотка відповідних сум грошового забезпечення. Тому відповідач провів перерахунок пенсії позивачу за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70 відсотками відповідних сум грошового забезпечення.
Також у відповіді відповідачем було зазначено, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень, є порушенням бюджетного законодавства. Отже, доплату на виконання зазначених рішень суду, винесених на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам заяви, доводам заявника, викладеним в заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Як вже було зазначено вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року у справі № 160/5154/20 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення та провести її виплату з 01.01.2018 із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, під час виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року у справі № 160/13164/21 стосовно здійснення перерахунку пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 24 червня 2021 року № 33/24-/С-17434, відповідач застосував 70 відсотків сум грошового забезпечення, мотивувавши свої дії тим, що рішенням по справі № 160/13164/21 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію позивачу виходячи з розміру 90 відсотка відповідних сум грошового забезпечення, тому відповідач провів перерахунок пенсії позивачу за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70 відсотками відповідних сум грошового забезпечення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку виникнення труднощів під час виконання рішення суду № 160/13164/21, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області мало право скористатися механізмами, передбаченими КАС України для таких випадків, зокрема, звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, про встановлення способу виконання рішення, тощо.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виконання не в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року у справі № 160/13164/21 в частині зменшення розміру пенсії з 90 відсотків до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019 року, є протиправними, оскільки порушене відповідачем право на отримання позивачем пенсії у розмірі 90% за вказаний період залишається не поновленим.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання рішення суду суперечить вимогам ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Виходячи з вищевикладеного, з метою ефективного судового захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_2 в порядку ст. 383 КАС України.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України.
Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Відповідно до положень ч.6 ст.383 КАС України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу у порядку, передбаченому КАС України.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено положення ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 КАС України та ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.14, 229, 241-243, 248-249, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення від 13.10.2021 року по справа №160/13164/21 - задовольнити.
Визнати протиправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року по справі № 160/13164/21 у взаємозв'язку з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі №160/5154/20 в частині обмеження при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року основного розміру пенсії 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного у Довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 24.06.2021 року №33/24-/С-1743, оформленої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у Довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 24.06.2021 року №33/24-/С-1743, оформленої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Дніпропетровській області» на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року по справі №160/13164/21 у взаємозв'язку з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 160/5154/20.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник