03 грудня 2021 року Справа № 160/16833/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
17.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0081261810 від 03.06.2021 щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» сплатити штраф в розмірі 25% в сумі 695 523,76 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не навів жодного факту чи обставини, яка хоч якось вказувала б на вчинення додаткових дій, їх цілеспрямованість, а також існування додаткової мети в несвоєчасній сплаті податків, що в сукупності свідчило б про наявність умислу та давало податковому органу підстави для застосування відповідальності визначеної п.124.2 ст.124 ПК України. Таким чином, відповідач належним чином не довів підстави застосування відповідальності, передбаченої саме п.124.2 ст.124 ПК України (штраф у розмірі 25%), що призвело до невірного визначення суми штрафних санкцій. Відповідач також застосував до позивача відповідальність щодо правовідносин, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом (п.124.2 ст.124 ПК України), всупереч положень ст.58 Конституції України, а отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 позовну заяву ТОВ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 01.10.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 відкрито провадження у справі № 160/16833/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.10.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що в порушення вимог п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 ПК України, платником податків несвоєчасно сплачено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з ПДВ за травень та жовтень 2020 року. Позивачем не надані письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому ПК України. У зв'язку з чим, відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України, за несвоєчасну сплату податку до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 695 523,76 грн. За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 №0081261810, складене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області є цілком законним та вірним, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
09.11.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і у позовній заяві.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» знаходиться на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 34590337) з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень, жовтень 2020 року.
Порушення встановленні під час перевірки, знайшли своє відображення в акті від 27.04.2021 №7342/04-36-18-10/34590337, а саме:
- дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату ТОВ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» узгодженої суми податкових зобов'язань за травень, жовтень 2020 року та тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.
На підставі акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 №0081261810 про застосування штрафних санкцій у розмірі 695 523,76 грн. (25% від грошового зобов'язання у розмірі 2 782 095,00 грн.) за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ІІК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В силу п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Судом встановлено, що актом перевірки від 27.04.2021 №7342/04-36-18-10/34590337 встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов'язання протягом граничних строків згідно з ст.124 ІІК України.
Так, 03.06.2021 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0081261810, з якого вбачається, що на підставі п.124.2 ст.124 ПК України, позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 25% від погашеної суми податкового боргу, що становить 695 523,76 грн.
Стосовно застосування відповідачем вимог п.124.2 ст.124 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Законом України від 16.01.2020 р. №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесені зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Податковим правопорушенням, відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст.112 ПК України є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Разом з тим, необхідно враховувати, що згідно з п.109.3 ст.109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених ПК України, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
Відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п.109.1 ст.109 ПК України).
У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п.109.3 ст.109 ПК України).
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п.112.7 ст.112 ПК України).
Виходячи з аналізу положень пункту 124.2 статті 124 ПК України, юридичним фактом, з яким пов'язується відповідальність у вигляді штрафу, є обов'язок доведення контролюючим органом скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання встановлений ПК України вчиняв умисно затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Суд відмічає, що даним актом перевірки жодних обґрунтувань, що позивач порушив пункт 124.2 статті 124 ПК України, а саме діяння вчинені умисно - не наведено.
Поряд з цим, позивачем в позовній заяві зазначено, що порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань за травень, жовтень 2020 року сталося у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках, на підтвердження чого надано копії банківських виписок за 30.06.2020 та 30.11.2020
Крім того, ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічний підхід застосовується і щодо дії процесуальної норми права.
Зокрема, у ч.3 та ч.4 ст.3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому, закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Зазначені норми процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v.Italy, заява № 126/05, п. 102-111).
Так, положення п.124.2 ст.124 ПК України набрали законної сили 01.01.2021 року. Вказана норма не змінює та не скасовує попередньо визначену п.124.1 ст.124 ПК України відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання, а доповнює, тобто розширює рамки відповідальності, покладаючи при цьому певні обов'язки на податковий орган щодо встановлення та доведенні фактів, які дадуть такому органу право на застосування розширеної відповідальності
Судом встановлено, що події, які призвели до застосування штрафних санкцій за п.124.2 ст.124 ПК України та описані в таблиці акту перевірки настали та закінчились до 01.01.2021, тобто до набрання чинності п.124.2 ст.124 ПК України (доповненням до ст.124 ПК України).
Перевірка своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з актом камеральної перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення проводилась на підставі поданих податкових декларацій за травень, жовтень 2020 року. Зобов'язання по сплаті податків, хоч і з простроченням, але у всіх випадках було погашене до 01.01.2021 року, тобто до набрання чинності п.124.2 ст.124 ПК України (доповненням до ст.124 ПК України).
На час дії спірних правовідносин (терміну прострочки сплати узгодженого грошового зобов'язання) існувала норма, що встановлювала відповідальність за не сплату узгодженого грошового зобов'язання (п.126.1 ст.126 ПК України (в редакції ПК України станом на 28.11.2020).
В той же час, норма п.126.1 ст.126 ПК України (в редакції ПК України станом на 28.11.2020) відрізняється за змістом п.124.2 ст.124 ПК України, яка набрала чинності з 01.01.2021 року.
Суд констатує, що за наявними у справі доказами позивачем дійсно було допущено не сплату узгодженого грошового зобов'язання у встановлений строк, проте це порушення було допущено до 01.01.2021 року, а тому санкція встановлена п.124.2 ст.124 ПК України не могла бути застосована до позивача. Відповідне рішення повинно було бути винесено за ст.126 ПК України в редакції ПК України станом на 28.11.2020.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 №0081261810 про застосування штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 695 523,76 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є протиправним та підлягає скасуванню, з викладених вище підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 10 432,87 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0081261810 від 03.06.2021 щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» сплатити штраф у розмірі 25% в сумі 695 523,76 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 34590337) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 10 432,87 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко