25 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 676/7466/21
Провадження № 22-ц/4820/858/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 676/7466/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
16 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та , уточнивши свої позовні вимоги, просила ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій суму в розмірі 10000 грн. щомісячно, а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення донькою трирічного віку в розмірі 10000 грн. щомісячно.
В обґрунтування свої вимог вказувала, що з 10 серпня 2018 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час подання позову подружні відносини і ведення спільного господарства між ними припинено, проживають окремо. Донька перебуває на її утримані. Вона не працює, так як знаходиться у відпустці по догляду за дочкою до досягнення нею трирічного віку та дуже потребує матеріальної допомоги. Відповідач, після припинення подружніх відносин матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, хоча має таку можливість. Підставою уточнення позовних вимог стало те, що відповідач, який на момент подання позову працював на ДП Кам'янець-Подільського АТ «Гіпсовик» «Альфа-гіпс» та отримував стабільну заробітну плату, звільнився.
04.01.2021 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, згідний сплачувати аліменти на утриманні доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. Щодо аліментів на утримання дружини просить відмовити, справу просить розглянути у його відсутності.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2022 року вказаний позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. щомісячно, починаючи з 16.12.2021 року до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з 16.12.2021 року до 11.06.2022 року. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 992.40 грн. Рішення в межах суми платежу за 1 місяць піддано негайному виконанню.
ОСОБА_1 не погодився із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають занчення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким частково задоволити позов, стягнути з нього аліменти на користь доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2000 грн. щомісячно, в іншій частині вимог відмовити.
Апелянт вказує, що, вирішуючи спір, суд не вірно застосував положення ст. 182 СК України, зокрема, суд не врахував матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, які мають істотне значення. Так, вказує, що посилання позивачки на його великі доходи є безпідставним, оскільки працював на ДП Кам'янець-Подільського АТ «Гіпсовик» «Альфа-гіпс» та отримував заробітну плату, розмір якої в середньому складав 7000 грн. На час подання апеляційної скарги він взагалі є безробітним. Отже, стягнення аліментів у визначеному судом розмірі призведе до погіршення його матеріального становища та суттєвого зниження рівня життя.
Також вказує, що вирішуючи спір в частині вимог позивачки щодо стягнення аліментів на її утримання, судом не було враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року, справа № 202/712/17, згідно якої можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Апелянт вважає безпідставним твердження позивачки, щодо його звільнення з роботи з метою ухилення від сплати аліментів, оскільки заява про звільнення була написана ще 13.12.2021 року, до моменту подання позову.
Також вказує, що висновок суд про самоусунення його від утримання доньки є неправомірним. Судом не враховано, що він, як батько, не припиняв допомагати із утриманням доньки. Постійно бере участь у матеріальному забезпеченні необхідних доньці речей, подарунки, а 29.12 2021 року на рахунок позивачки перевів 1000 грн. Однак, судом не було взято до уваги ці обставини, а також те, що бажав би все ж зберегти сім'ю, щоб донька зростала в повній сім'ї, про що неодноразово спілкувався із позивачкою, але саме вона наразі цього не бажає.
Апелянт зазначає, що в порушення ст.16 ЦПК України, суд не перевірив, чи вживалися сторонами заходи щодо досудового врегулювання спору.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду законним та обгрунтованим, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 від 10.08.2018 року, актовий запис № 574.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 372 від 12.06.2019 року).
На даний час дочка проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Домовленості між батьками щодо утримання доньки немає.
Ч. 1,2 ч. 1 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Постановляючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 3500 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину згідно норм сімейного законодавства, у нього на утриманні відсутні інші особи, він є працездатного віку і може працевлаштовуватись на оплачувану роботу чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності для забезпечення гармонійного розвитку та утримання дитини.
Таким чином суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини у вказаному розмірі, з цим висновком погоджується і колегія апеляційного суду, враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей.
Доводи апелянта про те, що відповідач не може сплачувати на утримання доньки 3500грн. - розмір визначений судом, а може сплачувати аліменти лише в сумі 2000 грн., так як має невисокі доходи слід відхилити.
Як вказано в мотивувальній частині постанови відповідач є здоровою працездатною особою, він може працевлаштовуватись на будь-яку іншу оплачувану роботу чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності, а отже він спроможний та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу своїй дитині.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_4 , є єдиною дитиною відповідача та інших осіб на його утриманні немає.
Слід відхилити і доводи апелянта про добровільну сплату ним коштів, придбання речей, подарунків на Новий рік, безпідставність твердження позивачки, щодо його звільнення з роботи з метою ухилення від сплати аліментів, його бажання зберегти сім'ю, щоб донька зростала в повній сім'ї, а саме позивач цього не бажає, не встановлення судом чи вживалися сторонами заходи щодо досудового врегулювання спору, оскільки вказані обставини не мають значення для вирішення справи та не впливають на право позивачки на отримання аліментів на утримання дитини.
Однак при цьому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вирішуючи спір в частині стягнення аліментів на утримання матері, судом належним чином не враховано положення норм, які регулюють ці відносини, та всі обставини справи.
Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Ч.ч. 1 і 2 ст. 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що спільна дитина сторін проживає разом з позивачкою, яка внаслідок цього потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний надавати, однак, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання дружини в сумі 2500 грн. суд не в повній мірі врахував наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачу саме в такому розмірі, так як ще 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи, доказів його працевлаштування суду не надано.
Отже, враховуючи, положення ст. 84 СК України, принципи цивільного судочинства щодо справедливості, розумності, майнового стану відповідача, його можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, суд апеляційної інстанції, вважає доцільним зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 1500 грн.
З врахуванням наведеного рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліментів в сумі 2500 грн. змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 ) на її утримання аліменти в розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з 16.12.2021 року.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 травня 2022 року.
Судді А.М.Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова