16 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/17811/20
Провадження № 22-ц/4820/71/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю: законного представника позивачів ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/17811/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року (суддя Приступа Д. І.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У липні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що по факту дорожньо-транспортної пригоди до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2016 було внесено відповідні дані та розпочато кримінальне провадження №12016240250001114 за ч. 2 ст. 286 КК України.
В межах даного кримінального провадження слідчим СВ СУ ГУ НП в Хмельницькій області 21.09.2018 винесено постанову про визнання малолітніх дітей позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілими.
Досудовим слідством встановлено, що 28.12.2016 близько 23 год. 15 хв. на 190 км + 70 м автодороги Н-03 Житомир-Чернівці, на території Ружичнянської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Toyota Avensis, номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись в напрямку з м. Хмельницького, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 (батька малолітніх), який переходив дорогу. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП ОСОБА_6 помер на місці події.
Постановою слідчого СВ СУ ГУ НП в Хмельницькій області від 09.10.2018 закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Проте, як вказує позивач, відповідач з часу визнання її дітей потерпілими матеріальної допомоги на їх утримання не надає, а тому вона змушена звертатись до суду в інтересах дітей за захистом їх прав.
Вказувала, що її сім'я складалась з чотирьох осіб і повністю перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_6 , враховуючи перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку. На даний час вона змушена самостійно виховувати доглядати та утримувати дітей.
Посилалась на те, що її чоловік ОСОБА_6 протягом останнього року до дня загибелі офіційно не працював, а тому, позивач вважає, що розрахунок суми відшкодування матеріальної шкоди на користь дітей має здійснюватись виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на час ДТП. Відповідно, розмір відшкодування на користь ОСОБА_4 становить 241 800 грн (1550?156 місяців), на ОСОБА_5 297 600 грн (1550?192 місяці).
Крім того, зазначала, що внаслідок загибелі батька двох малолітніх дітей, дітям завдано і моральної шкоди, яка оцінюється в розмірі 500 000 грн на кожного з дітей. Моральна шкода полягає у сильних душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, адже передчасна смерть батька стала важкою психологічною травмою для них, їх турбує безсоння, порушено їх нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим вони докладають неймовірні зусилля для його налагодження та організації, дітям доведеться переживати та відчувати втрату батька протягом усього життя.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах дітей, ОСОБА_1 , як законний представник малолітніх, просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника до досягнення дитиною 18 років - 241 800 грн та 500 000 грн моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника до досягнення дитиною 18 років - 297 600 грн та 500 000 грн моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховані роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п. 2 постанови №6 «Про практику розгляду судових справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992, в яких передбачено, що шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі, яка її заподіяна за умови, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявної вини. Такий же ж правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/8121/17. Крім того, судом не взято до уваги, що досудовим слідством не встановлено, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, такі відомості відсутні і в постанові про закриття кримінального провадження від 09.10.2018. Відповідачем ОСОБА_2 також не надано належних доказів, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Вважає, що висновки суду про відсутність причинного зв'язку між діями водія ОСОБА_2 та настанням шкоди внаслідок ДТП, в результаті якої загинув ОСОБА_6 , є безпідставними та необґрунтованими.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 поданої в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та залишити рішення суду першої інстанції без змін. За позицією відповідача, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухваленим на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів, вірного застосування норм матеріального права при одночасному дотриманні процесуальних норм.
В судовому засіданні законний представник позивачів ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди, її розмір, оскільки не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача під час вчинення ДТП ні як власника транспортного засобу, ні як водія, відсутній причинний зв'язок між діяннями та настанням шкоди внаслідок ДТП.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки він не відповідає вимогам закону і обставинам справи.
Встановлено, що 28.12.2016 близько 23 год. 15 хв. на 190 км + 70 м автодороги Н-03 Житомир-Чернівці, на території Ружичнянської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Avensis, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухаючись в напрямку з м. Хмельницького, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який переходив дорогу. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП ОСОБА_6 помер на місці події.
Факт смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 , виданого 29.12.2016 (а.с. 7).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06 серпня 2011 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 28 грудня 2016 року зареєстровано кримінальне провадження №12016240250001114 за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Згідно з постановою про визнання потерпілими та залучення представника потерпілих від 21.09.2018, визнано потерпілими у кримінальному провадженні №12016240250001114 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залучено ОСОБА_1 до участю в кримінальному провадженні в якості законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5
09 жовтня 2018 року за наслідками досудового розслідування кримінальне провадження №12016240250001114 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Як встановлено слідчим, у водія ОСОБА_2 під час руху була відсутня технічна можливість уникнути наїзду на пішохода.
Відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля Toyota Avensis, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК «Граве Україна» згідно полісу АІ/9084168 (строк дії з 28.03.2016 по 27.03.2017).
У відповідності до повідомлення ПрАТ СК «Граве Україна» від 25.01.2022, 20.03.2019 до страховика із заявою про страхове відшкодування зверталась ОСОБА_1 як у своїх інтересах, так і в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 93 770 грн, з яких 16970 грн - витрати на поховання, 19200 грн - моральна шкода, 57600 грн - виплати утриманцям потерпілого, що завдана втратою годувальника (а.с. 143).
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням транспортних засобів.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).
Частиною першою статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: п. 1 - дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Згідно з частиною другою 1200 ЦК України, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті особам шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з врахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч. 3).
При визначенні розміру відшкодування береться до уваги середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 працював у Приватному підприємстві «Гранд Імпорт» з 31.07.2014 по 28.12.2016 на посаді агента з митного оформлення вантажів, дохід за період з 01.01.2016 по 28.12.2016 склав 19932,97 грн (а.с. 154).
Відповідно, слід врахувати, що середньомісячний заробіток (дохід) ОСОБА_6 за вказаний період склав 1661 грн. 08 коп. (19932,97грн : 12). Сума вказаного заробітку підлягає поділу на чотирьох осіб: дружину, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, двох малолітніх дітей та на самого померлого, а тому на кожного з них при житті померлого припадало по 415 грн 27 коп.
Таким чином, розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, на користь ОСОБА_4 становить 45 287 грн. 36 коп (415,27 грн ? 155 місяців та 9 днів (за період з 28.12.2016 по 06.12.2029) = 64487,36 грн - 19200 грн (отриманого страхового відшкодування).
Розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, на користь ОСОБА_5 становить 60 531 грн 84 коп (415,27грн ? 192 місяці та 17 днів (за період з 28.12.2016 по 13.01.2033) =79959,47грн - 19200 грн (отриманого страхового відшкодування).
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Тому, враховуючи обставини справи, глибину та обсяг страждань, яких зазнали діти в зв'язку з смертю батька, розмір отриманих страхових виплат, та виходячи з засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі по 100 000 грн на користь кожного з малолітніх дітей.
З врахуванням викладеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Безпідставним є посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що шкоди завдано внаслідок дій самого потерпілого ОСОБА_6 , а тому відповідач не може відповідати за завдану позивачам шкоду.
Оскільки, за змістом ч. 5 ст. 1187 ЦК України, володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки у її заподіянні. На володільця джерела підвищеної небезпеки не може бути покладено обов'язок з відшкодування такої шкоди лише в разі, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом з тим, відповідачем не доведено, що заподіянню шкоди сприяла непереборна сила або умисел потерпілого ОСОБА_6 .
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 19,87% у розмірі 5220 грн 84 коп (2088,33+3132,50).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 45 287 грн 36 коп шкоди, завданої смертю потерпілого, та 100 000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 60 531 грн 84 коп шкоди, завданої смертю потерпілого, та 100 000 грн моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави 5220 грн. 84 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 травня 2022 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай