Справа № 450/883/19 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.
Провадження № 22-ц/811/4085/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Провадження №22-ц/811/4084/21
Категорія:44
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Мельничук І.І. від 03 червня 2021 року та на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.
Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 17361,09 (сімнадцять тисяч триста шістдесят одна гривня 09 копійок) гривень.
Вказане рішення та додаткове рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 червня 2021 рокупросить рішення скасувати та винести нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до МТСБУ, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задоволити в повному обсязі.
Вважає, що рішення суду є прийнятим з порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що 17 грудня 2017 року близько 9 год. на автодорозі сполученням Оброшино - Наварія, Пустомитівського району Львівської області, в районі відмітки 2км+350м відбулося зіткнення автомобіля марки «Форд Транзит» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті якої обидва автомобілі отримали пошкодження. В день ДТП, позивачем про факт ДТП повідомлено МТСБУ, на підставі чого заведена справа №47020. Постановою Пустомитівського районного суду від 27.02.2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22.11.2018 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП закрито - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім цього, працівниками Пустомитівського ВП відносно ОСОБА_3 складено протокол про порушення ПДР за ст.124 КУпАП та скеровано для розгляду до Франківського районного суду м. Львова. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2018 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Вказує, що зважаючи на той факт, що постановою Пустомитівського районного суду від 27.02.2018 року, встановлено наявність вини у ДТП зі сторони ОСОБА_3 , а отже позовні вимоги позивача підлягали до задоволення у повному обсязі. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав значні пошкодження, а ОСОБА_2 отримав незначні тілесні ушкодження та моральний стрес. Враховуючи те, що позивач є пенсіонером, учасником бойових дій, інвалідом 2 групи, без автомобіля не може вести повноцінне життя, тому діями ОСОБА_3 йому заподіяно значну моральну шкоду, яка підлягала стягненню з відповідачів. Посилається на висновок експерта №322/18 від 14.02.2018р., згідно якого в даній дорожній ситуації, при заданих вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля Ford Transit, ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль до місця зіткнення з автомобілем Volkswagen, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування і в такий спосіб уникнути дорожньої пригоди. З технічної точки зору, дії водія автомобіля Ford Transit, ОСОБА_2 в даній дорожньої ситуації відповідають ПДР України, Дослідивши наданий висновок, суддя місцевого суду встановив, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАГІ, оскільки при вказаних обставинах останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення, та закрив провадження у справі. Згідно вказаного висновку експерта, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки WOLKSVAGEN GОL.F ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації не відповідали вимогам п. 2.10 «б», 9.9. «е», 9.10 «а» ПДР України і дані невідповідності знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання даної ДТП. Зважаючи на той факт, що як вбачається з висновку експерта наявні підстави для відповідальності ОСОБА_3 , оскільки наслідки ДТП були у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням ПДР зі сторони ОСОБА_3 , а отже вважає, що судом протиправно відмовлено у задоволенні позову та висновок експерта безпідставно не взято до уваги судом. Наявні в матеріалах справи копії повідомлення про ДТП і заяви про виплату свідчать про дотримання строку зі сторони позивача та інформування МТСБУ, а отже МТСБУ неправомірно прийшло до висновку про наявність підстав для відмови у виплаті відшкодування, що судом до уваги безпідставно не узято.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2021 року просить таке скасувати і винести нове рішення, яким в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про компенсацію здійснених витрат відмовити за безпідставністю.
З додатковим рішенням не погоджується, вважає таке прийнятим з порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що з наданого представником відповідача розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: роз'яснення чинного законодавства, консультації, аналіз чинного законодавства, копіювання документів, дублюють одна одну та не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків, а також наявні послуги, які в договорі про надання правової допомоги не передбачались, а отже при визначенні розміру судових витрат, пов'язаних із правовою допомогою компенсації підлягають лише ті послуги які вказані у відповідному договорі, а такі в повному обсязі відсутні. Просить суд також врахувати, що зазначена тривалість наданих послуг є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності та є неспівмірною з предметом позовних вимог.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовної заяви, відзивів на неї, апеляційних скарг, відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 1-13, 18, 77-83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, Постанову Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №204/3413/16-ц, ст.23, ч.1 ст.1166, ч.2 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188, ст. 1192 ЦК України, п.1.7., ст.1, п.2.1 ст. 2, п.13.1, ст.13, п.22.1 ст. 22, ст. 29, п.п.37.1.4. п.37.1. ст. 37, п.п. «а» п. 41.1 ст. 41, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.2.10 б, п.9.10 Правил дорожнього руху, Постанову пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що 17 грудня 2017 року приблизно 09.00 год. на автодорозі сполучення Оброшино-Наварія, Пустомитівського р-ну, Львівської області, в районні відмітки 2 км. + 350 м. відбулося зіткнення автомобіля марки «Ford Transit» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки WOLKSVAGEN GOLF номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . У водія автомобіля марки WOLKSVAGEN GOLF номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент настання ДТП. Згідно із копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 017.09.2013 року встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.02.2018 року, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22.11.2018 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП закрито - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Суд зазначив, що з огляду на норми чинного законодавства обов'язковою умовою відшкодування шкоди є встановлення вини особи, яка її завдала (в даному випадку ОСОБА_3 ). Суд критично оцінив надані пояснення позивача щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вважав, що такі спростовані поясненнями відповідача, допитаного в якості свідка, а також поясненнями свідків водії учасників дорожньо-транспортної пригоди, зокрема свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які ствердили, що в момент зіткнення автомобіля під керуванням позивача із автомобілем відповідача, автомобіль відповідача стояв на узбіччі дороги із увімкненою світловою сигналізацією, оскільки зупинився та вийшов із автомобіля. Автомобіль під керування ОСОБА_2 мав можливість уникнути зіткнення із автомобілем відповідача, оскільки зліва від зупиненого автомобіля ОСОБА_3 було близько 3 м. полоси зустрічного руху, однак через перевищення швидкості, несприятливі погодні умови та дорожню обстановку (слизька дорога, схил) автомобіль ОСОБА_2 не зміг уникнути зіткнення з припаркованим автомобілем ОСОБА_3 . Дослідженими в ході судового розгляд справи доказами, зокрема і поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні судом першої інстанції не встановлено вини ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про те, що відсутні докази, що шкода, заподіяна ОСОБА_2 внаслідок пошкодження керованого ним транспортного засобу, заподіяна з вини відповідача. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, за встановленої судом відсутності підстав для відшкодування матеріальної шкоди, та вини відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди заподіяння ОСОБА_7 моральної шкоди, яку він оцінює у зазначеному ним у позовній заяві розмірі.
Із змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 133, 137, 141, 265, 270 ЦПК України та задовольняючи заяву представника відповідача, виходив з того, що в підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано докази: договір про надання правничої допомоги № 18 від 02.05.2019 року між ОСОБА_3 та адвокатом Микушем Д. М., розрахунок витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги на суму 11910,20 грн. що відповідає акту приймання-виконання робіт (надання правничої допомоги) від 30.09.2019 року, копію квитанції від 30.09.2019 року, розрахунок втрат на правничу допомогу згідно Договору від 08.06.2021 року та Акт приймання-виконання робіт (надання правничої допомоги) від 08.06.2021 року, яким узгоджено загальну вартість робіт (послуг) у розмірі 5450,89 грн., та здійснено проплату таких послуг ОСОБА_8 , згідно із наданою суду копіями квитанцій від 08.06.2021 року. Судом встановлено, що розмір правничої допомоги у цій справі, наданої відповідачу ОСОБА_3 становить 17361,09 грн. і така сума є оплаченою ним, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. Суд критично оцінив надане представником позивача клопотання від 18.06.2021 року про відмову в задоволення клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки таке спростоване наданими стороною відповідача доказами, долученими до заяви про відшкодування витрат та наявними в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
14 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 , в якому просив:
- стягнути з відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 100000 грн.;
- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 85122,53 грн.;
- витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження в сумі 2000 грн.;
- витрати на надання правової допомоги в сумі 8000 грн.;
- грошові кошти на відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 10000 грн., що разом становить 105122,53 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 17.12.2017 року біля 9 год. на автодорозі сполученням Оброшино - Наварія, Пустомитівського району Львівської області, в районі відмітки 2км+350м відбулося зіткнення автомобіля марки «Форд Транзит» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті якої обидва автомобілі отримали пошкодження. В день ДТП, 17.12.2018 року, позивачем про факт ДТП повідомлено МТСБУ, на підставі чого заведена справа №47020. Працівниками Пустомитівського ВП відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол про порушення ним ПДР за ст.124 КУпАП та скеровано до Пустомитівського районного суду для розгляду по суті. Постановою Пустомитівського районного суду від 27.02.2018 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП закрито - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Львівського апеляційного суду від 22.11.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вищевказане рішення залишено без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду від 27.02.2018 року про закриття провадження щодо ОСОБА_2 , залишено без змін. Крім цього, працівниками Пустомитівського ВП відносно ОСОБА_3 складено протокол про порушення ПДР за ст.124 КУпАП та скеровано для розгляду до Франківського районного суду м. Львова. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2018 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав значні пошкодження, а ОСОБА_2 отримав незначні тілесні ушкодження та моральний стрес. Враховуючи те, що позивач є пенсіонером, учасником бойових дій, інвалідом 2 групи, без автомобіля не можу вести повноцінне життя, тому діями ОСОБА_3 йому заподіяно значну моральну шкоду. Відповідно до висновку №97 від 22.04.2018 року судового експерта Галамай Я.І., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд Транзит» р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП в цінах на дату огляду (20.03.2018 р.) без врахування ПДВ становить 185122,53 грн. У ОСОБА_3 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Збитки, заподіяні позивачу внаслідок ДТП складаються з наступного: матеріальна шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд Транзит» р.н. НОМЕР_1 становить 185122,53 гривні; вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження становить 2000 грн., вартість послуг адвоката 8000 грн., моральна шкода - 10000 гривень, а всього на загальну суму 205122,53 гривень. МТСБУ позивачем про подію ДТП було повідомлено 17.12.2018 року, в подальшому, скеровано додатково заяви з відповідними документами: 29.12.2018 року та 15.02.2019 року. Крім цього, неодноразово телефонував на №38044-239-2030. Однак, на момент звернення до суду із позовом жодної інформації не направлено, незважаючи на те, що з часу ДТП минуло 15 місяців та сплили строки для задоволення виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування. Таким чином на підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166-1167, 1172, 1187-1188 ЦК України позивач звернувся до суду із позовом та просив такий задоволити.
За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Закон не покладає на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 640/14169/17.
Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2017 року приблизно 09.00 год. на автодорозі сполучення Оброшино-Наварія, Пустомитівського р-ну, Львівської області, в районні відмітки 2 км. + 350 м. відбулося зіткнення автомобіля марки «Ford Transit» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки WOLKSVAGEN GOLF номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .
У водія автомобіля марки WOLKSVAGEN GOLF номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент настання ДТП.
Згідно із копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 29 січня 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та у такого, також, був відсутнім поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент настання ДТП.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.02.2018 року, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22.11.2018 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП закрито - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (Т.1 а.с. 5-9).
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.02.2018 року встановлено, що згідно висновку авто технічної експертизи № 322/18 від 14.02.2018 року, в даній дорожній ситуації, при заданих вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль до місця зіткнення з автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування і в такій спосіб уникнути дорожньої пригоди. З технічної точки зору, дії водія автомобіля Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в даній дорожньої ситуації відповідають ПДР України.
Окрім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 14.02.2018 року встановлено, що вказаним висновком спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що його дії в даній дорожній обстановці відповідали вимогам Правил дорожнього руху України. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не був учасником ДТП, тому не зобов'язаний був розставляти попереджувальні знаки на проїжджій частині дороги, а відповідно порушень вимог пп.«б» п.2.10, пп.«е» п.9.9 та пп.«а» п.9.10 ПДР України не допускав, то такі є безпідставними, оскільки в даній дорожній ситуації, в умовах недостатньої видимості, водій ОСОБА_3 здійснив стоянку на місці ДТП в умовах туману, що не давало іншим учасникам дорожнього руху, зокрема водію ОСОБА_2 своєчасно виявити перешкоду для руху і внаслідок чого останній був позбавлений технічної можливості попередити зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.
Також, як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року висновок експерта є належним та допустимим доказом, який обґрунтовано був взятий суддею місцевого суду до уваги при оцінці доказів у справі.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення (Т.1 а.с. 60).
З протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 від 30.03.2018 року вбачається, що відповідач не увімкнув аварійну сигналізацію та не встановив знак аварійної зупинки, чим порушив вимоги п. 2.10 б, 9.9а, е, 9.10 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Тому, слід вважати, що вказаними постановами, не встановлено вини у вчиненні ДТП позивача та навпаки встановлена вина саме іншого учасника ДТП ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди та відповідно шкоди, як наслідок такої.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Знову ж вказані вище постанови набрали законної сили та є чинними.
Встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили преюдиційні факти, які встановлені у певному виді судочинства, на думку колегії суддів, не можуть бути спростовані у іншій справі, яка розглядається в порядку іншого виду судочинства (цивільного у даному випадку) у спосіб, наприклад, шляхом отримання пояснень трьох свідків, як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки у цьому випадку слід вважати відбуватиметься переоцінка обставин, що мають значення, переоцінка доказів, дослідження нових обставин та нових доказів, що призведе до нівелювання будь-яких судових рішень та встановлених ними преюдиційних обставин та порушуватиме принцип юридичної визначеності.
Тому, вина відповідача слід вважати встановлена вказаними вище постановами, що набрали законної сили, при цьому судами, також, фактично взято до уваги і висновок експертного авто-товарознавчого дослідження № 97 від 22 квітня 2018 року.
Також, згідно п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Тобто, необхідною умовою для проведення регламентної виплати за шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу потерпілого є факт наявності договору страхування, укладеного стосовно пошкодженого транспортного засобу.
Відсутність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по відношенню до транспортного засобу - учасника ДТП свідчить про незабезпеченість такого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
При цьому законом не передбачено, що МТСБУ відшкодовує шкоду зазначеній категорії осіб, якщо належний їм транспортний засіб є незабезпеченим, оскільки він не зазначений на дату ДТП у договорі страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 39.1 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ в силу своїх повноважень наданих Законом, крім іншого, збирає необхідну інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення.
МТСБУ на своїй офіційній сторінці у мережі Інтернет у розділі «Відповіді на типові запитання» у пункті 49 на питання: «Чи застосовується Європротокол при оформлені дорожньо-транспортної пригоди із пільговиком, звільненим від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?» роз'яснено, що категорії громадян, передбачені пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керовані такими особами транспортні засоби без укладання щодо них договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не відносяться до забезпечених транспортних засобів згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим зазначені особи у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди не мають права оформлювати таку пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, такий висновок випливає з постанов Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі №204/3413/16-ц, від 17.07.2019 року №587/971/17 та від 21.11.2018 року №336/851/17.
Зважаючи на вказане, враховуючи те, що позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни безтерміново (посвідчення №Є104071, яке було дійсним на момент ДТП, видане 29.01.2019 року), у нього дійсно міг бути відсутнім поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент настання ДТП, оскільки він звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Однак зважаючи на те, що у позивача на момент ДТП був відсутній поліс, підстав для стягнення страхового відшкодування з МТСБУ в користь позивача на підставі п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» немає, оскільки транспортний засіб позивача слід вважати не був забезпеченим, а саме не був зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, враховуючи те, що вина відповідача ОСОБА_9 постановами у адміністративних справах встановлена; його цивільно-правова відповідальність на момент настання ДТПтеж застрахована не була, - відповідно такий самостійно повинен був би відшкодувати позивачу матеріальну шкоду завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно Висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 97 від 22 квітня 2018 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Форд Транзит, реєстраційний номер НОМЕР_1 після ДТП від 17.12.2017 р. становить 68104,14 грн.
Колегія суддів вважає, що згаданий висновок не є висновком експертизи, оскільки експерт Галамай Я.І. не був повідомлений про кримінальну відповідальність та у висновку не зазначено, що такий виготовлений для подання до суду, однак такий слід брати до уваги для визначення розміру заподіяної шкоди, як висновок спеціаліста, на противагу якому жодного іншого учасниками справи надано не було.
Щодо доводів позивача про те, що вартість відновлюваного ремонту на дату огляду без врахування ПДВ становить 185122,53 грн., то такі колегія суддів не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що вказані витрат позивач поніс на ремонт автомобіля, що теоретично могли б бути стягнуті у випадку понесення відповідачем таких витрат на ремонт.
Враховуючи вказане, з відповідача ОСОБА_3 слід було б стягнути на користь ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля Ford Tranzit реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 , після пошкодження у ДТП 17.12.2017 року, з врахуванням цих пошкоджень, що виявлені на момент огляду 20.03.2018 року в цінах станом на час проведення дослідження, без врахування ПДВ у розмірі 68104,14 грн.
Що ж стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то таку, теж, слід було задовольнити частково, зважаючи на таке.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окремо згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вина заподіювача шкоди.
Зважаючи на наведене при вирішенні спору про стягнення шкоди суду слід встановити: 1. наявність заподіяної позивачу (позивачам) шкоди; 2. протиправність діяння відповідача (відповідачів); 3. наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів); а також 4. вину заподіювача (заподіювачів) шкоди.
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що безперечно пошкодження автомобіля у ДТП та заподіяння внаслідок такої шкоди майну (транспортному засобу) особи заподіює та у даному випадку заподіяли позивачу і моральну шкоду. Вина ж водія транспортного засобу у заподіянні шкоди, протиправність його діяння та причинний зв'язок між діянням та шкодою встановлено та доведено доказами, про які йшлося вище.
Така шкода слід вважати полягає у душевних переживаннях з приводу самого пошкодження майна позивача, а також необхідності вживати заходів для його відновлення чи заміни.
Так, факт пошкодження автомобіля внаслідок ДТП однозначно спричиняє по-перше переживання через пошкодження майна (транспортного засобу); дискомфорт, незручності, зміну життєвих планів через неможливість володіння та використання транспортного засобу у власних потребах, зважаючи також на те, що позивач є особою з обмеженими можливостями (згідно посвідчення особою з інвалідністю ІІ групи Т.1 а.с. 39); необхідності докладати додаткових зусиль для вирішення щоденних проблем без автомобіля; необхідність вживати заходів для його відновлення чи заміни, тощо.
Враховуючи вказане, тривалість та глибину згаданих душевних страждань позивача як власник пошкодженого автомобіля, а також засади розумності та справедливості колегія суддів вважає, що 5000 грн. було б достатньою сатисфакцією для відновлення порушених життєвих зв'язків позивача та така шкода безпідставно не була відшкодована позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_3 , відповідно до заявленої ним позовної вимоги.
Зважаючи на вказане слід вважати, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене без дотримання вимог закону та без врахування згаданих обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, а тому підлягає скасуванню.
У з'язку із скасуванням основного рішення, підлягає скасуванню і додаткове, яким було стягнуто витрати на правову допомогу у зв'язку із відмовою у позові, які поніс відповідач під час розгляду справи.
Тому, рішення та додаткове рішення слід скасувати з ухваленням нового про задоволення позову частково та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 68104,14 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 5000 грн. для відшкодування завданої йому моральної шкоди.
В задоволенні решти позову слід відмовити.
Доводи ж позову та апеляційних скарг слід визнати частково обґрунтованими та такі позов та самі скарги слід задовольнити частково.
Що стосується витрат на проведення експортного авто-товарознавчого дослідження в сумі 2000 грн., то слід вказати, що в матеріалах справи наявна квитанція від 26.03.2018 року (Т.1 а.с. 40) про сплату позивачем лише 1000 грн. за проведення експертизи, відтак з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути в користь позивача 1000 грн. за проведення експортного авто-товарознавчого дослідження.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 червня 2021 року та на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 червня 2021 року та додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2021 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 68104,14 грн. для відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 грн. для відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн. за проведення експортного авто-товарознавчого дослідження.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра