Справа № 459/860/20 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/811/170/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:39
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Грабовського В.В. від 09 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №11206015000 від 29.08.2007 р. у розмірі 31663 (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 26 коп., що складається з трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період із 26.02.2017 р. по 20.02.2020 р.
Стягнуто з ОСОБА_2 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 88 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 4340 (чотири тисячі триста сорок) грн. 00 коп.
У решті вимог відмовлено.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Вердикт Капітал» - відмовити повністю.
Зазначає, що 20 лютого 2020 року відповідачкою було сплачено всю суму заборгованості по кредитному договору №11206015000 від 29 серпня 2007 року, що стверджується відповідною квитанцією, а отже, всі взяті на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту - нею було повністю виконано, більше того, сплачена нею сума боргу є саме тією, яку було вирішено стягнути з неї рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року і яка, до слова, повністю збігається з тією, яку просить стягнути Позивач у своєму позові по даній справі, а тому, так чи інакше, але позивач отримав від ОСОБА_2 , повну оплату всіх її кредитних зобов'язань, а тому всі питання між ними з цього приводу вважаються повністю вичерпаними. Більше того, про те, що суму боргу по кредиту Відповідачкою сплачено свідчить також і постанова приватного виконавця Білого А.М. про закінчення виконавчого провадження, що знову ж таки свідчить про остаточне припинення всіх її зобов'язань перед Позивачем. Вказує, що судом при ухваленні рішення було наведено невірні розрахунки з приводу стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних через те, що як зазначалось при розгляді справи, право позивача на стягнення з неї цього виду штрафних нарахувань виникло в нього лише з листопада 2018 року адже саме тоді позивач придбав у попереднього кредитора право кредитної вимоги, однак, тим не менше, судом було підтримано нарахування їй трьох відсотків річних позивачем почанаючи саме з 26 лютого 2017 року, а не з листопада 2018 року, а тому, через такі невірні строки, таке нарахування з позивача є необгрунтованим та безпідставним. Звертає увагу, що судом не було взято до уваги необгрунтованості сум та розрахунків Позивача, які стосуються вимоги про стягнення з неї витрат на правову допомогу в загальній сумі 20 000 грн. Так, зокрема, позивачем у позові було зазначено про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн., судом було встановлено, що витрати на правову допомогу позивача становлять 2 000 грн., але найголовніше і найдивніше в цьому всьому є те, що судом було з ОСОБА_2 стягнуто витрати на правову допомогу в сумі 4340 грн., тобто з наведеного чітко вбачається, що судом було неправомірно вирішено з неї стягнути суму коштів за надану правову допомогу в значно завищеному розмірі, який, до слова, перевищує ту суму, яка (хоча це і не підтверджено) була сплачена (витрачена) позивачем.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь по відзиву, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1048, ч.ч.1,2 ст. 1050 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі №14-154цс18, ст. 141 ЦПК України, та задовольняючи частково позов, виходив з того, що 29.08.2007 р. між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11206015000, за умовами якого банк надав відповідарчці 14594 доларів США кредиту, а вона зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі до 29.08.2014 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13% річних. Суд зазначив, що 08.12.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу ПАТ «Укрсиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним договором. Також суд встановив, що 08.12.2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 2-535/11 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, яким позов задоволено та стягнуто з відповідачки у користь банку 100526,25 грн. кредитної заборгованості, 27719,05 грн. заборгованості по процентам, 3227,36 грн. пені за прострочення сплати процентів та 3798,00 грн. за прострочення сплати кредиту, а також вирішено питання розподілу судових витрат. 25.06.2018 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М. за заявою ПАТ «Дельта Банк» відкрито виконавче провадження № 56653107 з виконання виконавчого листа № 2-535/11, виданого 06.03.2018 р. Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з відповідачки у користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитної заборгованості. Суд встановив, що 09.11.2018р. на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», останнє набуло право вимоги за даним кредитним договором. 21.02.2020 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М. виконавче провадження № 56653107 закрито у зв'язку з погашенням відповідачкою заборгованості за виконавчим документом. 27.02.2020 р. представником позивача здійснено розрахунок заборгованості відповідачки за кредитним договором, відповідно до якого борг по основній сумі кредиту становить 353797,59 грн. Згідно розрахунку заборгованості, нарахованого позивачем на суму заборгованості за тілом кредиту за період з 26.02.2017 р. по 27.02.2020 р., розмір трьох процентів річних становить 31 866,25 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, нарахованого позивачем за період з 27.02.2019 р. по 27.02.2020 р. на суму боргу за тілом кредиту, відповідачці нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ на загальну суму 114026,56 грн. Враховуючи зміст кредитного договору та положення законодавства, суд дійшов висновку, що після закінчення 29.08.2014 р. строку кредитування, кредитор не вправі нараховувати боржнику пеню за невиконання грошового зобов'язання. За таких обставин суд вважав, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних від тіла кредиту. Вимога про стягнення пені за подвійною обліковою ставкою НБУ є безпідставною, тому у її задоволенні необхідно відмовити. Враховуючи той факт, що 20.02.2020 р. було закрите виконавче провадження, то період часу, взятий позивачем в основу обрахунку суми трьох процентів річних, є невірним, позаяк охоплює період по 27.02.2020 р., а тому з цього обрахунку підлягає виключенню термін, що сплив 20.02.2020 р. Отже, відповідачка, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 11206015000 від 29.08.2007 р., зобов'язана сплатити відповідачеві три проценти річних за користування грошовими коштами за період за період із 26.02.2017 р. по 20.02.2020 р. у сумі 31663,26 грн. Суд вважав необґрунтованими аргументи й доводи відповідачки про те, що сплата нею 20.02.2020 р. заборгованості за виконавчим документом виключає можливість нарахування трьох процентів річних на суму боргу. Позаяк в силу приписів цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за порушення такого зобов'язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України. Суд зазначив, що доводи відповідачки про неправильність обрахунків позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Крім цього, відповідачкою не подано свого розрахунку і не спростовано розрахунок позивача. Відтак аргументи з приводу обчислення заборгованості суд відхилив як необґрунтовані. Також суд вказав, що заяву про застосування позовної давності позивачем не подано. За таких обставин суд вважав, що позов підлягає частковому задоволенню. Розмір задоволених позовних вимог становить 21,70 % від ціни позову. Судовий збір, сплачений позивачем у сумі 2188,39 грн. у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки у користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 474,88 грн. Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 2000,00 грн. та підтверджені прайс-листом від 14.01.2019 р., договором про надання правової допомоги від 21.12.2019 р., заявкою на надання правових послуг від 04.03.2020 р., платіжним дорученням від 06.03.2020 р. № 651. Суд вважав, що вказані витрати відповідають вимогам обґрунтованості, пропорційності та співмірності та підлягають стягненню з відповідачки у користь позивачапропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4340,00 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
18.03.2020 р. ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просили: стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №11206015000 від 29.08.2007 року у розмірі 145 892,81 грн.; стягнути з відповідачки понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 188,39 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначають, що 29.08.2007 р. відповідачка уклала з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір за яким отримала від банку кредит у сумі 14594,00 дол. США. Вказують, що 09.11.2018 р. позивач набув право вимоги до відповідачки за цим кредитним договором. Зазначив, що відповідачка неналежно виконувала свої кредитні зобов'язання, внаслідок чого станом на 27.02.2020 р. має заборгованість у сумі 550 126,63 грн., що складається з боргу за тілом кредиту у сумі 353797,59 грн., боргу за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 135515,28 грн., боргу за відсотками з часу відступлення права вимоги у розмірі 60813,76 грн. Вказують, що відповідачка не повернула кредитні кошти, тому на підставі ст. 625 ЦК України просять стягнути з останньої три проценти річних у розмірі 31866,25 грн., що нараховані на суму заборгованості за тілом кредиту за період з 26.02.2017 р. по 27.02.2020 р. Також зазначають, що за період з 27.02.2019 р. по 27.02.2020 р. на суму боргу за тілом кредиту відповідачці нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ на загальну суму 114026,56 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - 29.08.2007 р. між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11206015000, за умовами якого банк надав відповідачці 14594 доларів США кредиту, а вона зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі до 29.08.2014 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13% річних (Т.1 а.с. 10-26).
8.12.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу ПАТ «Укрсиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним договором (Т. 1 а.с. 33-71).
8.12.2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 2-535/11 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, яким позов задоволено та стягнуто з відповідачки у користь банку 100526,25 грн. кредитної заборгованості, 27719,05 грн. заборгованості по процентам, 3227,36 грн. пені за прострочення сплати процентів та 3798,00 грн. за прострочення сплати кредиту, а також вирішено питання розподілу судових витрат (Т.1 а.с.127).
25.06.2018 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М. за заявою ПАТ «Дельта Банк» відкрито виконавче провадження № 56653107 з виконання виконавчого листа № 2-535/11, виданого 06.03.2018 р. Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з відповідачки у користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитної заборгованості (Т.1 а.с. 113).
9.11.2018 р. на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», останнє набуло право вимоги за даним кредитним договором (Т.1 а.с. 72-76).
21.02.2020 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М. виконавче провадження № 56653107 закрито у зв'язку з погашенням відповідачкою заборгованості за виконавчим документом (Т.1 а.с. 114).
27.02.2020 р. представником позивача здійснено розрахунок заборгованості відповідачки за кредитним договором, відповідно до якого борг по основній сумі кредиту становить 353797,59 грн. (Т.1 а.с. 32).
Згідно розрахунку заборгованості, нарахованого позивачем на суму заборгованості за тілом кредиту за період з 26.02.2017 р. по 27.02.2020 р., розмір трьох процентів річних становить 31866,25 грн. (Т.1 а.с. 30).
Відповідно до розрахунку заборгованості, нарахованого позивачем за період з 27.02.2019 р. по 27.02.2020 р. на суму боргу за тілом кредиту, відповідачці нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ на загальну суму 114026,56 грн. (Т.1 а.с. 31).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на вказані норми закону та їх тлумачення судом касаційної інстанції, судом першої інстанції правильно встановлено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку було припинене після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Відтак у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, і не передбачає підстав для нарахування пені за подвійною обліковою ставкою НБУ.
Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що після закінчення 29.08.2014 р. строку кредитування, кредитор не вправі нараховувати боржнику пеню за невиконання грошового зобов'язання.
Також, судом вірно враховано той факт, що 20.02.2020 р. було закрите виконавче провадження, відтак період часу, взятий позивачем в основу обрахунку суми трьох процентів річних, є невірним, позаяк охоплює період по 27.02.2020 р., а тому з цього обрахунку підлягає виключенню термін, що сплив 20.02.2020 р.
Враховуючи вищенаведене, судом вірно встановлено, що відповідачка, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 11206015000 від 29.08.2007 р., зобов'язана сплатити відповідачеві три проценти річних за користування грошовими коштами за період за період із 26.02.2017 р. по 20.02.2020 р. у сумі 31663,26 грн.
Окрім цього, суд вірно вважав необґрунтованими аргументи й доводи відповідачки про те, що сплата нею 20.02.2020 р. заборгованості за виконавчим документом виключає можливість нарахування трьох процентів річних на суму боргу. Позаяк в силу приписів цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання у визначений строк, а за порушення такого зобов'язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
Окрім цього, відповідачкою не подано свого розрахунку і не спростовано розрахунок позивача. Відтак аргументи з приводу обчислення заборгованості суд вірно відхилив як необґрунтовані, здійснивши власний розрахунок заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України.
Щодо доводів представника відповідачки про те, що всі боргові зобов'язання, які підлягали стягненню з відповідачки, були стягнуті рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року, а інших зобов'язань у відповідача перед новим кредитором не виникає, то такі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки до позивача, як правонаступника перейшли всі права і обов'язки попереднього (первісного) кредитора, в тому числі і на отримання 3% річних і інфляційних втрат у випадку невчасного погашення заборгованості, які могли, також, бути нараховані і до 2018 року, оскільки до правонаступника переходять всі права та обов'язки, які існували у його попередника.
Щодо доводів скарги про безпідставне стягнення судом 4340 грн. на правову допомогу при визначенні розміру таких у 2000 грн. у мотивувальній частині рішення, то такі теж слід вважати безпідставними, оскільки у мотивувальній частині судом фактично помилково вказано загальну суму витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. замість 20000 грн. при посиланні судом на докази, які підтверджують її понесення (а.с. 92-100) і вказане є опискою та сума у розмірі 4340 грн. є сумою стягнення витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (21,7 % від 20000).
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2853 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, сплату якого відстрочено ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року до ухвалення судового рішення по справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра