Справа № 456/2997/20 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.
Провадження № 22-ц/811/2839/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:44
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Шрамка Р.Т. від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в користь держави в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області повністю і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну шкоду в сумі 50000 грн. та скасувати винесену судом вимогу про сплату нею судового збору в користь держави в сумі 2102 грн.
Вважає, що оскаржуване рішення необґрунтоване та таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не взяті до уваги свідчення її брата ОСОБА_3 , який в судовому засіданні сказав всі образливі слова, які лунали в громадському місці в присутності посадової особи Голови Долішненської сільської ради Гнатіва Б.Я. (грьобаний юрист і все таке інше), які відповідач висловлював в її сторону і ображав її покійних маму і тата. Також, не взяті до уваги свідчення колишнього Голови Долішненської сільської ради на даний час старости ОСОБА_4 , який в судовому засідання повідомив суду проте що відповідач у стані алкогольного сп'яніння прийшов до нього додому і кричав нецензурними словами, щоб він підійшов до нього додому. Голова сільської ради на даний час староста засвідчив той факт, що відповідач говорив до неї та до її брата нецензурною лайкою, матами, що він її ображав, як людину, як особистість і говорив погані слова у сторону її професії. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги те, що на відповідача складений адміністративний протокол та ним визнаний факт у висловлюваннях нецензурною лайкою. Даний протокол був на розгляді в судді Шрамка Р.Т. справа №456/2975/20. 25 серпня 2020 року суддя Шрамко Р.Т. виносив постанову про примусовий привід ОСОБА_2 на судове засідання. Оскільки в протоколі поліції зазначено, що відповідач у громадському місці в с. Долішнє висловлювався нецензурною лайкою на її адресою, чим порушив громадський порядок, спокій громадян. В протоколі поліції зазначено, що відповідач висловлювлювався нецензурною лайкою і два свідки теж свідчили. Староста Долішненської сільської ради повідомив, що відповідач її ображав, кричав матами, ображав, як особистість та називав її поганими словами стосовно її освіти та професії та іншими нецензурними словами. Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про поширення недостовірної інформації відносно позивача хоча б одній особі у будь-який спосіб суперечить обставинам справи, оскільки поширення інформації відбулось у громадському місці в присутності її брата та в присутності Голови Долішненської сільської ради Гнатіва Б.Я. Крім цього, вказує, що з 01 грудня 2011 року вона проходила службу в органах і підрозділах дослужилась до звання майора служби. Вислів відповідача «ти грьобаний юрист», який лунав при її близьких при сусідах, при голові села не дає їй спокою, як посадовій особі.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.28,32 Конституції України, ст.15, п.4 ч.2 ст.23, ст.201, ч.1 ст.277, ст.ст.280, 297, 299 ЦК України, ст.ст.7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 136, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України, ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», п.4, абзац 1 п. 6, п.п.15,18,19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1 та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що з тверджень позивача 04.07.2020 її сусід, який проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в присутності голови Долішненської сільської ради Гнатіва Б.Я., ображав її нецензурними словами в брутальній, принизливі та в не пристойній формі, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію. На підтвердження даних фактів, позивачем надано наступні докази: - витяг про державну реєстрацію прав, з якого вбачається, що ОСОБА_5 , є власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 ; - свідоцтво про право власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ; - копія трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , проходила службу в підрозділах ДСНС України. Однак, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про поширення відповідачем недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 , хоча б одній особі у будь-який спосіб. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд визнав ці докази недостатніми, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Оскільки, позивачем не надано суду безперечних і достатніх доказів, які б доводили обґрунтування позовних вимог, їх доводи про вказані факти та події ґрунтуються лише на припущеннях позивача, які на його думку принижують його честь, гідність, ділову репутацію та завдають моральної шкоди. Відтак, судом не встановлено факту поширення відповідачем стосовно позивача недостовірної інформації, яка порочить його гідність, честь та ділову репутацію, а тому у задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача спростувати неправдиву інформацію про позивача слід відмовити. Оскільки позивачем не доведений факт поширення відповідачем неправдивої інформації, яка порочить гідність, честь та ділову репутацію позивача, то і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, так як вимоги про відшкодування моральної шкоди є одним із способів захисту гідності, честі та ділової репутації від поширення неправдивої інформації.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.
Заявлені позовні вимоги мотивувала тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 . Крім того, земельна ділянка на якій розміщений житловий будинок також належить їй. Позивач разом із своїм братом ОСОБА_3 , чоловіком ОСОБА_6 , та з двома неповнолітніми синами, на даний час проживає у приватному житловому будинку АДРЕСА_2 . По сусідству з позивачем проживає відповідач ОСОБА_2 , який викачував каналізаційні стоки з вигрібної ями у фосу з її сторони, які через трубу для стічних вод стікали на її приватну територію. Зробивши зауваження, стосовно каналізаційних стоків відповідачу, які течуть на її територію, відповідач сказав, «як я викачую до тебе, я викачую у фосу». Пояснивши, що все, що викачується у фосу біля дороги тече до її через трубу для стічних вод на приватну територію. При цьому, попросивши, якщо відповідач не вірить в її сказані слова нехай підійде і подивиться, якщо вона говорить не правду. Після чого, його дружина ОСОБА_7 , почувши їхню розмову втрутилась і почала «кричати, що це не каналізаційні стоки, а стічна вода куди вона має викачувати воду щоразу викликати машину для викачування». Позивач повторно пояснила, що коли вони викачують каналізаційні стоки у фосу біля дороги, через прокладені труби для стічних, вона стікає на приватну територію оскільки, фоса на її території, не є таких розмірів, щоб вона не розтікалась по її території та по грядках. Крім того, вся викачана вода з каналізації тече по селі у воду, що завдає шкоди не тільки їй, а й навколишньому середовищу. Через виниклі спірні відносини, 04 липня 2020 року сусід, який проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння в присутності голови Долішненської сільської ради Гнатіва Б.Я., ображав її нецензурними словами в брутальній, принизливі та в не пристойній формі, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію. Голова сільської ради заспокоював його пояснюючи, що яка б позивач не була, перш за все вона людина, і що відповідач не має жодного права ображати її.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).
За ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно зі статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Частиною другою статті 16 ЦК України серед інших передбачені такі способи захисту цивільних прав та інтересів як: 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди).
У пунктах 4, 19, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією фізичних осіб розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Суди мають використовувати широкі можливості, що надає розгляд справи про захист гідності, честі та ділової репутації, для підвищення культури спілкування.
Нецензурні висловлювання включають неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вислови.
Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та/або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що 04.07.2020 її сусід, який проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в присутності голови Долішненської сільської ради Гнатіва Б.Я., ображав її нецензурними словами в брутальній, принизливі та в не пристойній формі, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію.
На підтвердження даних фактів, позивачкою надано такі докази:
- витяг про державну реєстрацію прав, з якого вбачається, що ОСОБА_5 , є власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 ;
- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ;
- копія трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , проходила службу в підрозділах ДСНС України;
- також судом здобуто пояснення свідків.
Так, с судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що в липні 2020 року приїхав до сестри в с. Долішнє. Цього дня, їхній сусід ОСОБА_8 , викачував каналізацію і ті стоки викачував у фосу, яка проходить по земельній ділянці, яка належить його сестрі. На зауваження сестри, що такого робити не можна, ОСОБА_8 , привів голову сільської ради та в його присутності викрикував в сторону сестри нецензурні слова, казав «грьобаний юрист» та інші нецензурні слова. Під час того як ОСОБА_8 , кричав, він також ображав їхніх померлих батьків.
Окрім цього допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснив, що є старостою с. Долішнє. В липні 2020 року, до нього звернувся ОСОБА_8 , щоб він підійшов до нього до дому, оскільки в ОСОБА_9 , та її сусідкою конфлікт. Приїхавши на місце, свідок чув, що ОСОБА_8 , ображав нецензурною лайкою позивача, однак в силу свого християнського виховання, повторити дані вислови відмовився. Позивач, є грамотною жінкою, має юридичну освіту і зі сторони позивача сварки не було.
Додатково, як вбачається з протоколу старшого лейтенанта поліції Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Магурчака А.Б. від 29.07.2020 року складеного щодо громадянина ОСОБА_2 , 04.07.2020 року близько 16:00 гр. ОСОБА_2 у громадському місці в с. Долішнє висловлювався нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок і спокій громади, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (а.с. 74).
З відповіді Стрийського ВП ГУНП у Львівській області №8148 від 31.07.2020 року вбачається, що за результатами проведеної перевірки на громадянина ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за порушення вимоги ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).
Постановою Стрийського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
З протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , також, вбачається, що потерпілим при складанні вказаного адміністративного протоколу визнана ОСОБА_10 .
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що поясненнями свідків, які додатково підтверджені протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про закриття справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності було беззаперечно встановлено, що дійсно 4.07.2020 року мали місце неправомірні дії відповідача по відношенню до позивачки, які полягали у висловлюваннях стосовно неї нецензурною лайкою, її образі, також, вказане мало місце в публічному місці в присутності інших людей, чим, також, порушувався громадський порядок та спокій громадян.
Відтак, слід вважати, що вказані дії відповідача, що підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, свідчать про приниження ним честі та гідності позивачки.
Що стосується ділової репутації, то слід вважати, що порушення права на повагу до ділової репутації з боку відповідача стосовно позивачки не було, оскільки конфлікт, що мав місце між ними не стосувався її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків, оскільки виник фактично на побутовому ґрунті та навіть можливі згадки під час такого про освіту чи місце праці позивачки не стосувалися виконання нею її службових, трудових чи інших посадових обов'язків, а були висловлені з метою образи позивачки як фізичної особи у непристойній та принизливій формі.
Що стосується питання моральної шкоди, що позивачка обґрунтовувала спричинення її їй тим, що слова, які сказані відповідачем не відповідають дійсності. Такий ображав її покійну маму і всякі слова лунали з його уст, які принижують честь її покійних батьків. Крім того, відповідач принизив її ділову репутацію, а саме називав позивача «грьобаним юристом», оскільки з 2001 року позивач займається юридичною діяльністю. З 01 грудня 2011 року проходила службу в органах та підрозділах дослужилась до звання майора служби. Вислів відповідача «ти грьобаний юрист», який лунав при її близьких, при сусідах, при голові села не дає їй спокою, як посадовій особі. Крім того, відповідач погрожував їй і її сім'ї, що він все розтрощить на її приватній території, і сказав, як викачував каналізаційні стоки так і буде викачувати до неї на приватну власність. Також всі образливі слова в її бік лунали громадському місці в присутності посадової особи. Відповідач говорив до неї нецензурною лайкою, матами, ображав її, як людину, як особистість і говорив погані слова у сторону її професії.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окремо згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вина заподіювача шкоди.
Зважаючи на наведене при вирішенні спору про стягнення шкоди суду слід встановити: 1. наявність заподіяної позивачу (позивачам) шкоди; 2. протиправність діяння відповідача (відповідачів); 3. наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів); а також 4. вину заподіювача (заподіювачів) шкоди.
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що безперечно факт використання нецензурної лексики в бік позивачки, образа її і її покійних батьків, свідчить про приниження її честі та гідності та відповідно заподіяння позивачці моральної шкоди.
Вина відповідача у заподіянні такої шкоди, протиправність його діяння та причинний зв'язок між діянням та шкодою встановлено та доведено доказами, про які йшлося вище.
Така шкода слід вважати полягає у душевних переживаннях з приводу самої події, приниженні честі та гідності позивачки.
Враховуючи вказане, тривалість та глибину згаданих душевних страждань позивачки, а також засади розумності та справедливості колегія суддів вважає, що 5000 грн. було б достатньою сатисфакцією для відновлення порушених життєвих зв'язків позивачки та така шкода безпідставно не була відшкодована позивачці за рахунок відповідача відповідно до заявленої нею позовної вимоги.
Зважаючи на вказане слід вважати, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене без дотримання вимог закону та без врахування згаданих обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.
Тому, рішення суду слід скасувати з ухваленням нового про задоволення позову частково та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки 5000 грн. для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
В задоволенні решти позову в цій частині вимог слід відмовити.
Доводи ж позову та апеляційної скарги відповідно слід визнати частково обґрунтованими та такі позов та саму скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра