Справа № 462/1589/19 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/1390/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:44
26 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Галайко Н.М. від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 - адвоката Жеманової Наталії Ігорівни до ОСОБА_1 , треті особи: ТДВ «СТ Домінанта», МТСБ України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 - адвоката Жеманової Наталії Ігорівни до ОСОБА_1 , треті особи: ТДВ «СТ Домінанта», МТСБ України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 55 964 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та розміром страхового відшкодування.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - судовий збір у розмірі 1 474 грн. 74 коп.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих внаслідок ДТП - відмовити у повному обсязі.
Вважає, що рішення суду є неправомірним і суперечить існуючій судовій практиці. Вказує, що відповідно до вимог законодавства, уклав Поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3187567 від 05.02.2018 року з ТзДВ «Страхове товариство Домінанта» із лімітом страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100000 грн. Зазначає, що за договором страхування одна сторона (страховик -ТДВ «СТ Домінанта» зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику - ОСОБА_1 ) грошову суму (страхову виплату) на відшкодування шкоди, завданої страхувальником, за умови сплати ним страхових внесків та виконання інших умов договору. Страховий платіж в сумі 965,26 грн. та інші умови, передбачені договором, страхувальником сплачено та виконано. З огляду на наведене, відповідальність за майнову шкоду, завдану ОСОБА_1 в результаті ДТП, покладається на страховика - ТДВ «СТ Домінанта». Вказує, що відповідно до п.35.1 ЗУ 1961-IV потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, для одержання такого відшкодування повинна подати страховику винуватця ДТП - ТДВ «СТ Домінанта» заяву про страхове відшкодування завданої майнової шкоди. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем чи його представником на ім'я страховика Сарабуна - ТДВ «СТ Домінанта» заяву про страхове відшкодування завданої майнової шкоди. Однак, при вирішенні цивільної справи суд першої інстанції на цей момент не звернув увагу. Також зазначає, що суд ухвалюючи спірне рішення, погодився з міркуваннями представника позивача про те, що відповідно до п.56 Постанови від 04.07.2018 року у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, покликаючись при цьому на ст.37 Закону 1961-IV. Вважає, що таке покликання є некоректним, адже у ч. 37.1 ст. 37 ЗУ 1961-IV перераховано ряд обставин, за яких страховик відмовляє страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, проте, жодна із обставин, зазначених у вище згаданій нормі, не стосується відповідача. Також зазначає, що судом неправомірно ігнорується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у його Постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц та від 03.11.2018 року у справі №760/1547/15-ц згідно з якими потерпілий або його страховик за договором КАСКО повинен звертатися з вимогою про відшкодування майнової шкоди до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, а у випадку пред'явлення вимоги до безпосереднього винуватця, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суди повинні відмовляти у задоволенні таких позовних вимог.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяви про зміну предмету позову, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 13, ч.1 ст.81, ч.4 ст. 82, ст.89, ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.263, ч.4 ст.82, ч.4 ст.263 ЦПК України, Постанову Верховного Суду від 06.07.2019 року №924/675/17, Постанову Верховного Суду від 13.06.2018 року № 752/6872/16-ц, від 06.07.2019 року у справі №924/675/17, від 04.12.2019 року у справі №359/2309/17, постанови Великої Палати Верховного Суду у справах №755/18006/15-ц від 04.07.2018 року та у справі № 752/16797/14-ц від 27.03.2019 року, ч.ч.1,2,3 ст.22, ч.1 ст.1166, ч.1,2 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК, ст. 1194 України, п.22 ст.22, ст.ст.28, 29, ч. 1,2 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та задовольняючи позов, виходив з того, що водій ОСОБА_1 , 27.04.2018 року о 19 год. 07 хв. по вул. Липинського, 48 у м. Львові, керуючи транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не звернув увагу на її зміну, не дотримався безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Opel, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зупинився попереду, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.06.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Висновком № 172 Експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (судовий експерт Вербов В.В.) від 11.05.2018 року з додатками, у якому встановлено отримання КТЗ позивача низки механічних пошкоджень внаслідок ДТП 27.04.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Corsa 1,3 CDTi, державний номерний знак НОМЕР_2 на момент дослідження становить 147 474 грн. 03 коп., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - становить 52 468 грн. 12 коп. Висновком Експерта № 3166 від 02.10.2020 року судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 462/1589/19 із додатками Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яким встановлено наявність заподіяння КТЗ позивача шкоди внаслідок ДТП 27.04.2018 року, вартість автомобіля Opel Corsa 1,3 CDTi, державний номерний знак НОМЕР_2 , як такого, що ввозиться на митну територію України на 27.04.2018 року до пошкодження у ДТП (не розмитненого та не зареєстрованого в Україні) - становила 65 205 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Opel Corsa 1,3 CDTi, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 27.04.2018 року в цінах на 27.04.2018 року визначається у розмірі ринкової вартості цього автомобіля на момент його пошкодження становила 65 205 грн., ринкова вартість у пошкодженому після ДТП стані - 12 786 грн. Суд зазначив, що згідно висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду від 06.07.2019 року у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Суд вказав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди (27.04.2018 року) цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» із лімітом страхового відшкодування (заподіяна майну) у розмірі 100 000 грн. Вказана обставина підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3187567 від 05.02.2018 року. Встановивши обставини, що мають значення для розгляду справи, дослідивши докази та встановивши норми, що підлягають до застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважав, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Оскільки суд встановив, що ринкова вартість транспортного засобу позивача на момент ДТП (65 205 грн.) є меншою за вартість його відновлювального ремонту (108 383 грн. 40 коп.), такий вважається фізично знищеним у контексті ч. 1 ст. 30 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідності до закладеного у ній економічного критерію недоцільності проведення відновлювального ремонту. Суд звернув увагу, що недостатність страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди може настати як у зв'язку із перевищенням розміром шкоди розміру страхового ліміту, так і у зв'язку із спеціально встановленими законодавством обмеженнями відповідальності страховика. До останніх відносяться, зокрема, обмеження, передбачені ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування страховиком вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, ч. 2 ст. 30 Закону (у разі фізичного знищення транспортного засобу), ст. 37 Закону, тощо. У зв'язку з наведеним, суд відхилив доводи відповідача про те, що у зв'язку із тим, що його відповідальність як власника наземного транспортного засобу застрахована ТДВ «СТ «Домінанта», саме страховик має відповідати у повному обсязі за завдану відповідачем шкоду. Таким чином, у зв'язку із тим, що в конкретній ситуації відповідальність страховика обмежена законом, з метою повного відшкодування шкоди позивач має право вимагати від відповідача відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу (108 383 грн. 40 коп.) та розміром відповідальності страховика (52 419 грн.), що складає 55 964 грн. 40 коп.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
14.03.2019 ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.11.2020 просила: стягнути з відповідача 55 964 грн. 40 коп. різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (108 383 грн. 40 коп.) та розміром страхового відшкодування, виплату якого позивач мав право вимагати від страховика відповідача з урахуванням встановлених законом обмежень (52 419 грн.).
Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 27.04.2018 року о 19 год. 07 хв. по вул. Липинського, 48 у м. Львові відповідач, керуючи транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не звернув уваги на її зміну, не дотримався безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Opel, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), внаслідок чого автомобіль позивача отримав значні пошкодження. Постановою Залізничного районного суду м. Львова № 462/2575/18 від 13.06.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішення набрало законної сили 25.06.2018 року. Відповідно до висновку № 172 експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного 11.05.2018 року експертом авто-товарознавцем Вербовим В.В. вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Corsa 1,3 CDTi, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.04.2018 року становить 147 474 грн. 03 коп. Таким чином, відповідач завдав позивачу майнову шкоду у розмірі 147 474 грн. 03 коп. 10.11.2020 року представник позивача уточнила позовні вимоги подавши письмову заяву про зміну предмету позову, у якому просить стягнути з відповідача 55 964 грн. 40 коп. різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (108 383 грн. 40 коп.) та розміром страхового відшкодування, виплату якого позивач мав право вимагати від страховика відповідача з урахуванням встановлених законом обмежень (52 419 грн.), у зв'язку із тим, що відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль вважається фізично знищеним, а тому позивач має право вимагати від страховика відповідача відшкодування різниці між ринковою вартістю автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди, відтак позивач має право вимагати від відповідача відшкодування різниці між сумою, яка має бути відшкодована страховиком, та сумою вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та визнано, - відповідач ОСОБА_1 , 27.04.2018 року о 19 год. 07 хв. на вул. Липинського, 48 у м. Львові, керуючи транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не звернув увагу на її зміну, не дотримався безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Opel, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зупинився попереду, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.06.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 6).
На момент дорожньо-транспортної пригоди (27.04.2018 року) цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» із лімітом страхового відшкодування (заподіяна майну) у розмірі 100 000 грн.
Вказана обставина підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3187567 від 05.02.2018 року (а.с. 75).
З висновку № 3166 від 02.10.2020 року судової авто-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 462/1589/19 із додатками Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вбачається, що вартість автомобіля Opel Corsa 1,3 CDTІ, державний номерний знак НОМЕР_2 , як такого, що ввозиться на митну територію України на 27.04.2018 року до пошкодження у ДТП (не розмитненого та не зареєстрованого в Україні) - становила 65 205 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Opel Corsa 1,3 CDTi, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 27.04.2018 року в цінах на 27.04.2018 року визначається у розмірі ринкової вартості цього автомобіля на момент його пошкодження становила 65 205 грн., ринкова вартість у пошкодженому після ДТП стані - 12 786 грн. (а.с. 123-147).
У відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі, якщо транспортний засіб потерпілого вважається фізично знищеним, страховик винуватця відшкодовує потерпілому майнову шкоду у розмірі різниці між ринковою вартістю транспортного засобу на момент та після ДТП.
Таким чином, позивач має право на відшкодування страховиком відповідача майнової шкоди у розмірі 52419 грн., що складає різницю між ринковою вартість автомобіля на момент (65 205 грн.) та після ДТП (12 786 грн.).
Натомість судом першої інстанції помилково вказано, що позивач має право вимагати від відповідача відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу (108 383 грн. 40 коп.) та розміром відповідальності страховика (52 419 грн.), що складає 55 964 грн. 40 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід брати до уваги різницю між ринковою вартістю транспортного засобу на момент та після ДТП, а не вартістю відновлювального ремонту та розмір відповідальності страховика.
Окрім цього, відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Так, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У даній справі позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 як страхувальника про відшкодування шкоди в межах суми страхового відшкодування.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18)).
Належним відповідачем у спорі про відшкодування матеріальної шкоди в межах суми страхового відшкодування є не страхувальник, а страховик, про що йшлося вище, до якого ОСОБА_2 позову не пред'явив.
Правом ж на залучення чи заміну відповідача наділений виключно позивач та суд з власної ініціативи без відповідного клопотання позивача чи за клопотанням відповідача, чи будь яких інших осіб не вправі змінювати коло відповідачів (залучати співвідповідача, замінювати відповідача, тощо).
Зважаючи на вказане, у суду не було підстав для задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що даний позов позивачем подано виключно до винної особи у зв'язку із пропуском річного строку звернення до страховика, однак вказане не є підставою для перекладення обов'язку на страхувальника з відшкодування шкоди, яка відповідно до ліміту вказаного у страховому договорі повинна була бути виплаченою страховиком, оскільки у даному випадку не було встановлених законодавством обмежень відповідальності страховика (зокрема, про які йдеться у ст. 29, 30, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») на такі не вказали ні позивач, ані суд в оскаржуваному рішенні, а навпаки у страховика виник обов'язок з виплати страхового відшкодування хоча він згодом (з врахуванням всіх обставин, що мають значення та у цій справі не досліджувалися) і міг відмовити у виплаті такого через спив річного строку, згідно ст. 37 Закону.
Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слідзадовольнити. Рішення ж Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2021 року слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 - адвоката Жеманової Наталії Ігорівни до ОСОБА_1 , треті особи: ТДВ «СТ Домінанта», МТСБ України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра