Справа № 447/574/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/274/22 Доповідач: ОСОБА_2
17 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
представника ДУ «Дрогобицька
виправна колонія № 40» ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 березня 2022 року,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2016 року на підставі ч. 2 ст. 75 КК України ОСОБА_5 зараховано строк перебування під вартою з 04.04.2015 по 29.06.2016 - 1 рік 2 місяці 25 днів.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17 березня 2022 року в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 проумовно-дострокове звільнення відмовлено.
На ухвалу суду засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає таке несправедливим.
При апеляційному розгляді засуджений ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні дистанційно, апеляційну скаргу підтримав.
Прокурор ОСОБА_9 заперечила проти апеляційної скарги засудженого, просить відмовити у її задоволенні.
Представник установи виконання покарань № 40 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та зазначила про те, що заява ОСОБА_5 не підлягала розгляду судом, оскільки з часу попереднього судового рішення, яким йому було відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України не пройшов строк, передбачений ч. 7 ст. 154 КВК України, а тому суд повинен був повернути ОСОБА_5 його заяву.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 , який просив задовольнити його заяву про умовно-дострокове звільнення, думку прокурора ОСОБА_7 щодо законності судового рішення, представника ДУ «Дрогобицька виправна колонія № 40», дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду. При цьому воно можливе лише у випадку доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці та з врахуванням особи засудженого, його поведінки за весь час відбуття покарання, обставин та наслідків вчиненого злочину.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке відноситься до особливо тяжких злочинів на час його вчинення. Із характеристики ОСОБА_5 встановлено, що під час перебування в СІЗО м. Ужгорода з 07.04.2015 засуджений характеризувався з негативної сторони, допустив 6 (шість) порушень режиму утримання, за які притягався до дисциплінарної відповідальності, не заохочувався.
Перебуваючи у Ковельській виховній колонії Волинської області з 27.07.2016 порушення встановлених правил внутрішнього розпорядку не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався, 3 (три) рази заохочувався. З 10.08.2016 по 22.02.2017 перебував на профілактичному обліку, як схильний до «членоушкодження» та «нападу».
Перебуваючи у Кременчуцькій виховній колонії Полтавської області з 23.12.2017 порушення встановлених правил внутрішнього розпорядку не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався, 1 (один) раз заохочувався. З 26.12.2017 перебував на профілактичному обліку, як схильний до «суїциду».
У державну установу «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» у Львівській області засуджений ОСОБА_5 прибув 30.11.2018. Працевлаштований у майстерні установи, має 8 заохочень, порушень режиму утримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», прагне до реалізації даних програм. Заходи виховного характеру відвідує регулярно, робить для себе належні висновки. З 27.12.2018 перебуває на профілактичному обліку установи як «схильний до членоушкодження».
Також ухвалою Миколаївського районного суду від 29 липня 2021 року раніше було відмовлено у задоволенні подання ДУ «Миколаївська виправна колонія (№50)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 .
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що хоча й суд мав повернути заяву ОСОБА_5 без розгляду, однак розглянув таку по суті, врахувавши при цьому особу засудженого, його поведінку за весь час відбування покарання, а саме те, що засуджений характеризується посередньо, не стає на шлях виправлення, за період відбування покарання поведінка засудженого не була стабільно позитивною, засуджений перебуває на профілактичному обліку установи як «схильний до членоушкодження», а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування ст. 81 КК України.
На думку колегії суддів, суд дійшов правильного висновку про недоведеність успішності процесу виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого, оскільки належне виконання засудженим законних вимог адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання та його належна поведінка, на які покликається ОСОБА_5 як на підставу умовно-дострокового звільнення, є для засудженого обов'язком впродовж всього строку відбування покарання.
Апеляційна скарга засудженого ОСОБА_5 не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 березня 2022 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4