Справа № 308/13421/20
Іменем України
26 травня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Фазикош Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2021 року (у складі судді Сарай А.І.) (у частині визначення розміру аліментів) і на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2022 року (у складі судді Сарай А.І.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про стягнення аліментів на утримання дітей і визначення місця проживання дітей, і за заявою адвоката Свиди Олександра Георгійовича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у грудні 2020 р.
Просила, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти в твердій грошовій сумі на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дати подання позову і до досягнення дітьми повноліття.
На обґрунтування позовних вимог указала, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2020 р. шлюб між сторонами було розірвано (справа № 308/6815/19). У шлюбі народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач припинив брати участь у матеріальному забезпеченні своїх дітей і не надає кошти на їх утримання, відтак позивач змушена звертатися до суду з відповідним позовом.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2021 р., зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 15.12.2020 р. і до досягнення ними повноліття.
04 січня 2022 р. адвокат Свида О.Г. в інтересах ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення суду (а.с.157-159).
Просив ухвалити в цій справі додаткове рішення, яким стягнути на користь позивача суму за надану правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
На обґрунтування заяви вказав, що наявні всі законні та обґрунтовані підстави для ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2022 р. заяву адвоката Свиди О.Г. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Суд виходив із того, що представником позивача підтверджено належними й допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., із яких: попередня консультація щодо характеру спірних - 1 витрачена година - 500 грн.; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 2 витрачені години - 1000 грн.; допомога клієнту у підготовці документів та при складенні заяви до органу опіки та піклування для отримання висновку щодо місця проживання дітей та направлення документів до розгляду - 5 витрачених годин - 2500 грн.; підготовка позовної заяви та подання її до суду - 2 витрачені години - 1000 грн. Цей розмір витрат є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, зазначеними у відповідному акті; з часом, витраченим адвокатом на їх виконання; обсягом наданих адвокатом послуг, що підтверджується кількістю і обсягом підготовлених заяв по суті та з процесуальних питань, змістом цих документів, які містять аналіз обставин справи та чинного законодавства; із значенням для позивача справи щодо захисту її цивільних прав та інтересів дітей. Витрати безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи.
Витрати щодо представництва інтересів клієнта у суді у сумі 5000 грн. задоволенню не підлягають з огляду на відсутність доказів документального підтвердження витрат на правову допомогу в цій частині, а також конкретизованого розрахунку таких витрат. При цьому, суд враховує, що представник позивача брав участь у судових засіданнях, що відбулися 22.10 та 12.11.2021, під час яких розгляд справи було відкладено.
У апеляційній скарзі на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2021 р. ОСОБА_1 просить скасувати рішення у частині задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів у розмірі по 3000 грн. на кожну дитину та прийняти в цій частині нове рішення, яким визначити розмір аліментів у сумі 2500 грн. на кожну дитину. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:
-відповідач у змозі та сплачує із 2019 р. по 2500 грн., як це вимагає ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України;
-у відповідача в іншому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина, що теж має враховуватися при визначенні розміру аліментів.
У апеляційній скарзі на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2022 р. адвокат Павліченко Т.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви сторони позивача про ухвалення додаткового рішення. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:
-сторона позивача невчасно звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки рішення суду першої інстанції було ухвалено 28.12.2021 р., повний текст складено 30.12.2021 р., отже строк звернення із відповідною заявою минув ще 04.01.2022 р.;
-заява про ухвалення додаткового рішення не надсилалася іншим учасникам справи;
-стороною позивача документально не підтверджено та не доведено витрат на правничу допомогу;
-розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не співмірним із виконаною роботою.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення (основне та додаткове) суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 28.12.2021 р., виходив із рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, через що в силу вимог ст. 180 СК України з відповідача належить стягнути на користь позивача аліменти на їх спільних дітей у розмірі 3000 грн. щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття. Така сума аліментів повинна забезпечити дітей найнеобхіднішим.
Ухвалюючи додаткове рішення від 28.02.2022 р., суд виходив із того, що представником позивача підтверджено належними й допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., із яких: попередня консультація щодо характеру спірних - 1 витрачена година - 500 грн.; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 2 витрачені години - 1000 грн.; допомога клієнту у підготовці документів та при складенні заяви до органу опіки та піклування для отримання висновку щодо місця проживання дітей та направлення документів до розгляду - 5 витрачених годин - 2500 грн.; підготовка позовної заяви та подання її до суду - 2 витрачені години - 1000 грн. Цей розмір витрат є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, зазначеними у відповідному акті; з часом, витраченим адвокатом на їх виконання; обсягом наданих адвокатом послуг, що підтверджується кількістю і обсягом підготовлених заяв по суті та з процесуальних питань, змістом цих документів, які містять аналіз обставин справи та чинного законодавства; із значенням для позивача справи щодо захисту її цивільних прав та інтересів дітей. Витрати безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи.
Що стосується витрат із представництва інтересів клієнта у суді в сумі 5000 грн., то такі до задоволення не підлягають з огляду на відсутність доказів документального підтвердження витрат на правову допомогу в цій частині, а також конкретизованого розрахунку таких витрат. При цьому, суд враховує, що представник позивача брав участь у судових засіданнях, що відбулися 22.10 та 12.11.2021, під час яких розгляд справи було відкладено.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що сторони з 24.05.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2020 року (справа № 308/6815/19) було розірвано.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження, копії яких приєднано до матеріалів справи.
До позовної заяви від 15.12.2020 р., підписаної спільно позивачем ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Свидою О.Г., було додано ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1020464 від 12.12.2020 р. При цьому, в позові зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які вже поніс позивач - 840 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви, витрати, які очікує понести позивач у зв'язку з розглядом справи складає орієнтовно - 10000 грн.
Представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення додано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 31.12.2021 р., акт здачі-приймання послуг від 31.12.2021 р., квитанцію № 502955 від 31.12.2021 р. про сплату адвокату Свиді О.Г. суми гонорару в розмірі 10000 грн.
Із розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 31.12.2021 р. і акту здачі-прийому послуг від 31.12.2021 р. убачається, що згідно з договором про надання правової допомоги б/н від 05.02.2018 р. надано наступні послуги щодо представництва позивача: попередня консультація щодо характеру спірних - 1 витрачена година - 500 грн.; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 2 витрачені години - 1000 грн.; допомога клієнту у підготовці документів та при складенні заяви до органу опіки та піклування для отримання висновку щодо місця проживання дітей та направлення документів до розгляду - 5 витрачених годин - 2500 грн.; підготовка позовної заяви та подання її до суду - 2 витрачені години - 1000 грн.; представництво інтересів клієнта у суді - по факту - 5000 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Так, апеляційне твердження про те, що відповідач у змозі та сплачує із 2019 р. по 2500 грн., як це вимагає ч.2 ст. 51 Конституції України та ст.180 СК України, жодним чином не впливає на правильність рішення суду першої інстанції і розміру аліментів, який був визначений судом. Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено неможливість сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн.
Довід апеляційної скарги про те, що у відповідача в іншому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина, що теж має враховуватися при визначенні розміру аліментів, не береться до уваги, оскільки судом першої інстанції указаний факт врахований.
Відповідач зазначає, що розмір аліментів, який був визначений судом першої інстанції, він сплачувати не може, проте колегія суддів не має можливості перевірити це, оскільки відповідач узагалі не вказує, який у нього місячний дохід. Відповідач має отримувати який-небудь дохід для забезпечення себе найнеобхіднішим, але можливості оцінити дійсне скрутне матеріальне становище відповідача колегія суддів не має через відсутність таких доказів зі сторони відповідача.
Із наведеного випливає, що відповідач є людиною працездатного віку, здоровою, який зобов'язаний допомагати позивачеві утримувати їх спільних дітей.
Батьки зобов'язані брати участь у вихованні та утриманні дітей. Спільні діти сторін проживають разом із матір'ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дітей. Тому розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, є справедливим.
Суд, вирішуючи такі спори, не обмежений мінімумом, який встановлений законом, суд у першу чергу виходить із обставин справи, і стягуючи аліменти в 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, суд врахував і позицію позивача, і позицію відповідача, але, насамперед, інтереси спільних дітей сторін. Наявність іншої дитини в іншому шлюбі не звільняє відповідача від обов'язку утримувати своїх дітей від першого шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спільні діти сторін проживають разом із мамою і, безумовно, позивач несе більші витрати на дітей, ніж той із батьків, із ким діти не проживають. А за умови, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів факту неможливості сплачувати аліменти в розмірі визначеному судом першої інстанції, то суму стягуваних аліментів належить залишити такими як це вирішив суд першої інстанції.
Стосовно оскарження додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2022 р. колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Тобто, саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що докази про розмір судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, мають бути подані у межах строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, згідно з вимогами ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Довід апеляційної скарги про те, що сторона позивача невчасно звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки рішення суду першої інстанції було ухвалено 28.12.2021 р., повний текст складено 30.12.2021 р., отже строк звернення із відповідною заявою минув ще 04.01.2022 р., спростовується матеріалами справи, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення була подана стороною позивача 04.01.2022 р. (а.с.157-159).
Сторона відповідача ознайомлювалася із заявою сторони позивача про ухвалення додаткового рішення (а.с.166) та надавала свої заперечення із цього привожу (а.с.170-178), відтак довід апеляційної скарги про те, що заява про ухвалення додаткового рішення не надсилалася іншим учасникам справи, не заслуговує на увагу.
Довід апеляційної скарги про те, що стороною позивача документально не підтверджено та не доведено витрат на правничу допомогу, спростовується матеріалами справи, зокрема, ордером на надання правничої допомоги від 12 грудня 2020 р. (а.с.28), розрахунком суми гонорару за надану правничу (правову допомогу) (а.с.158), актом здачі-приймання послуг (а.с.159).
Довід апеляційної скарги про те, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і неспіврозмірним із виконаною роботою, не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції були враховані всі обставини справи та стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правову допомогу, а не 10 000 грн., як того просила позивач.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційних скарг і згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України ,-
1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2021 року (у складі судді Сарай А.І.) (у частині визначення розміру аліментів) і додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2022 року (у складі судді Сарай А.І.) залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 26 травня 2022 р.
Судді: