Справа № 459/3421/21
Провадження № 2-а/459/64/2021
24 травня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Давидович І.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доДепартаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
29.10.2021 р. позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову серії ЕАО № 4918349 від 18.10.2021 року про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та стягнути судові витрати. Адміністративний позов обґрунтовує тим, що правил дорожнього руху не порушував, рухався зі швидкістю 65-67 км./год.. Зазначає, що під час руху він побачив знак 5.70 (Радар) з табличкою 7.1.1.(3.5 км.) та звернув увагу на швидкість руху автомобіля, очікуючи на радар згідно із попередженням через 3,5 км., його зупинив патруль через 500 метрів, після встановлення знаку. Завчасно та без розгляду справи поліцейський назвав його порушником, вказавши, що його швидкість була 80 км. Не враховуючи жодних його аргументів, відмовивши у його клопотанні переносу розгляду справи за місцем проживання (м. Червоноград), для надання йому можливості скористатись послугами адвоката, що проживає та працює в м. Червоноград.
01.11.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків.
15.11.2021 року в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 29.12.2021 р., який відкладено до 21.02.2022 р.. 21.02.2022 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 09.03.2022 р., яку продовжено востаннє, до 24.05.2022 р.
29.12.2021 року постановлену ухвалу суду про заміну неналежного відповідача, а саме: Головного управління Національної поліції у Рівненській області, належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Рівненській області.
11.01.2022 року представник відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції - Немеришина В.О. надіслала до суду відзив на адміністративний позов. В якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки інспектор діяв у межах та спосіб передбачені чинним законодавством України, дана постанова складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксовані не в автоматичному режимі, за формою відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Відтак чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, зазначає, що лазерний вимірювач TruCAM, відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, відтак доводи позивача, що користування приладом у ручному режимі є порушенням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» - вважає безпідставними. Також зазначає, що позовна заява була отримана відповідачем 21.12.2021, а постанова серії ЕАО № 4918349 була складена 18.10.2021, тобто, через два місяці і 3 дня після винесення постанови, то відеозапис з портативного відеореєстратора ВК-00110 - не зберігся, адже згідно пункту 3 розділу VIII Наказу №1026 від 18.12.2018р. «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису» - строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА - 30 діб; з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб; у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції - 60 діб. Вважає, що оскаржувану постанову складено правомірно та винесено у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові. Ствердив, що правил дорожнього руху не порушував. Проте працівник поліції порушив його право на захист та незаконно відмовив у його клопотанні про перенесення розгляду справи за місцем його проживання. Відтак просив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі - закрити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 18.10.2021 року інспектором УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Нітковець Р.В. було винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕАО № 4918349, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Як вбачається з вищевказаної постанови, 18.10.2021 року о 09:51год рухаючись по автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, 349 км. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Рено Логан», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км./год., при цьому перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті Грушевиця, позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 на 20 км/год. чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем Тrucam LTI 20/20 ТС008354.
Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі Інструкція № 1395)
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Так, на переконання суду, дотримання процесуальних норм під час притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Однак, матеріали справи не містять доказів фіксації обставин розгляду інспектором УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Нітковець Р.В. справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зокрема, на електронному доказі, долученому представником відповідача до свого відзиву на позовну заяву, зафіксовано виключно процедуру застосування приладу Тrucam LТІ 20/20 ТС008354 для визначення швидкості руху транспортного засобу марки «Рено Логан», д.н.з. НОМЕР_1 .
Таким чином, в ході розгляду справи, жодних доказів того, що при розгляді справи відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектором УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Нітковець Р.В. було дотримано процедуру розгляду справи, визначену Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема роз'яснено ОСОБА_1 процесуальні права та забезпечено останньому можливість їх реалізації, стороною відповідача суду надано не було.
Разом з тим, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, лейтенантом поліції Нітковець Р.В. відмовлено ОСОБА_1 у праві скористатися правовою допомогою адвоката, надане ст.268 КУпАП, що підтверджено наданим позивачем відеозаписом події.
Таким чином, лейтенантом поліції Нітковець Р.В. було порушено право позивача запросити адвоката для отримання правової допомоги.
Суд наголошує, що такі дії та бездіяльність працівника поліції порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В постанові від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а Верховний Суд зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати право на отримання правової допомоги є порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, зокрема права на захист, у випадку їх роз'яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте працівником поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 524/3644/17, від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а.
Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Враховуючи доводи позивача щодо не вжиття працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та відсутність доказів в спростування таких доводів позивача, то суддя вважає, що відповідачем не доведено факту дотримання працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідач не вжив жодних дій щодо надання позивачу як водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що є порушенням прав водія та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що постанова відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню з підстав порушення права на захист особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.
З урахуванням вищезазначеного, доводи представника відповідача, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції роз'яснено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 його права - є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відеозаписом, що міститься в матеріалах справи та поданий позивачем.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем жодними належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом факту дотримання процесуальних прав позивача на захист, зокрема, не представлено будь-яких доказів дотримання передбаченої статтею 279 та 268 КУпАП процедури розгляду справи.
Крім того, з копії постанови вбачається, що в графа 8 «Права заст.. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз'яснено», міститься запис «не дано адвоката» і підпис ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню з підстав порушення працівником поліції права на захист особи, яка притягалася до відповідальності, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Згідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю, то із Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім до суду з даним позовом судовий збір в сумі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 134, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) в особі Управління патрульної поліції в Рівненській області (м. Рівне, вул. С. Бандери, 14а) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО № 4918349, що винесена 18 жовтня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24.05.2022р.
Суддя: Н. Я. Отчак