Справа № 456/5482/21
Провадження № 2/456/187/2022
іменем України
24 травня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
за участю секретаря Сунак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., 03.07.2020р. за реєстровим №8903, про стягнення з нього на користь ТзОВ «Сучасний факторинг» боргу у розмірі 8844,06 грн.. Крім того, просить стягнути з ТзОВ «Сучасний факторинг»у його, користь безпідставно набуті кошти в розмірі 10728,47 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис за реєстровий № 8903 про стягнення з нього на користь ТОВ «Сучасний факторинг» суму боргу у розмірі 8844,06 грн..
27.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 6267654. Про наявність несплаченої заборгованості та вчинення виконавчого напису нотаріуса позивач дізнався у серпні 2020 після надходження постанови про звернення стягнення на заробітню плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17.08.2020 винесеної приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошевич В.Л. за місцем його роботи - ТОВ «Екран». Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника за виконавчим провадженням ВП 626657654 складає 10728,47 грн. Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса сума заборгованості виникла за кредитним договором № 11190658216 від 19.12.2019 укладеним між ним та ТОВ «Сучасний Факторинг». Однак про існування кредитного договору йому не було відомо так як будь яких кредитних договорів з відповідачем та будь якими іншими фінансовими установами він не укладав, а також будь - які грошові кошти не отримував. Про існування заборгованості йому не було відомо, жодних претензійних листів від відповідача він також не отримував. Окрім того, на копії кредитного договору від 09.05.2019 та виконавчому написі з невідомих причин зазначено адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а адресою реєстрації зазначено: АДРЕСА_2 . Однак за жодними з цих адрес він ніколи не проживав та зареєстрований не був, що стверджується копією паспорта.
З метою захисту своїх прав він звернувся з заявою про вчинені відносно нього шахрайські дії до органів поліції. Згідно проведеної перевірки встановлено, що на час здійснення фінансових операцій він перебував на робочому місці та не оформляв жодних кредитів, у зв'язку з чим необхідно звернутись до фінансової установи кредитора.
Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ від 29.06.2019 № 1172 «Про затвердження переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 оскільки відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною та що вона взагалі існувала, а тому оскаржуваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Загальна сума, яка була утримана з його заробітної плати за оскаржуваним виконавчим написом становить 10728,47 грн.
Оскільки правовою підставою набуття відповідачем коштів утриманих із заробітної плати став спірний виконавчий напис нотаріуса № 8903 вчинений 03.07.20202, який виконанню не підлягає, тому правова підстава для отримання ТОВ вказаних грошових коштів відпала і вказані кошти вважаються безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з відсутністю правової підстави їх набуття.
Представник позивача адвокат Олексишин І.Б. у судове засідання не з'явився, подав заяву згідно якої просив проводити розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача, позов задоволити у повному обсязі, а також стягнути на користь позивача судові витрати включаючи витрати на правову допомогу, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду рекомендованим листом з повідомленням, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду рекомендованим листом з повідомленням у судове засідання не з'явилась, про причину неявки суд не повідомила, письмові пояснення на позовну заяву не надіслала.
А тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає неявку уповноваженого представника відповідача в судове засідання неповажною та за згодою позивача, вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.
03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. видано виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №8903, згідно якого звернено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 11190658216 від 19.12.2019 за період з 19.01.2020 по 11.03.2020 включно суму у розмірі: 3249,40 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 650,16 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 3574,58 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 519,92 грн. - строкова заборгованість за штрафами і пенею; 850 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 8844,06 грн.
На підставі вищевказаного виконавчого напису 27.07.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошевич В.Л. відкрито виконавче провадження № ВП 62657654.
17.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошевич В.Л. у вказаному виконавчому провадженні винесена постанова про звернення стягнення на заробітню плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника за виконавчим провадженням № 62657654 складає 10 728,47 грн. Згідно даних вказаної постанови боржник отримує дохід у ТОВ «Екран» куди скеровано копія постанови для виконання.
У матеріалах справи наявна також копія Договору № 11190658216 від 19.12.2019, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 6499 грн., строком на 12 календарних місяців.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи позивач 08.09.2020 звертався у Стрийський ВП ГУ НП у Львівській області з заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій. Згідно
відповіді Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області № 10957 від 29.09.2020 вбачається, що по фактах викладених у заяві проведено перевірку. Враховуючи те, що на час здійснення фінансових операцій він знаходився на робочому місці та не оформляв жодних кредитів, тому необхідно звернутись до фінансової установи кредитора для вирішення даного питання. Враховуючи вкладене було прийнято рішення подальшу перевірку заяви припинити, а матеріали перевірки направити у архів Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14 залишено без змін
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Суд зазначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі N 826/20084/14.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, яку суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, вчиняючи 03.07.2020 виконавчий напис №8903, приватний нотаріус Горай О.С. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі N 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: "Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника".
Таким чином, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення
грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Під час розгляду справи відповідач не спростував доводів про те що, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а відтак суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не підлягає виконанню.
Окрім цього суд звертає увагу й на той факт, що у відповідності до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі має бути зазначена адреса проживання боржника.
Як встановлено судом у оспорюваному виконавчому написі заначено адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а адресою реєстрації зазначено: АДРЕСА_2 . Однак, як вбчається з копії паспорту громадянина України позивача ОСОБА_1 за вказаною адресою не був зареєстрований ні на момент укладення кредитного договору ні на момент вчинення виконавчого напису.
Таким чином, на підставі досліджених доказів, та з урахуванням того, що позивач категорично заперечує факт укладення кредитного договору та наявності у нього заборгованості, а також порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого написусуд приходить до висновку, що визначена у спірному виконавчому написі сума заборгованості не є безспірною, що не спростовано відповідачем, та в свою чергу є підставою для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказане дає підстави для задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, який не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 10728,47 грн. варто зазначити наступне.
Згідно довідки ТОВ «Екран» №192 від 10.08.2021 виданої ОСОБА_1 вбачається той факт, що згідно постанови про звернення стягнення на заробітню плату від 17.08.2020 ВП № 262657654 було стягнуто кошти на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» у розмірі 8844,06 грн. Витрати на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні склали 1000,00 грн. Основна винагорода приватного виконавця Дорошевич В.Л. становить 884,41 грн..
Факт відрахування коштів на загальну суму 10728,47 грн. стверджується також наявними у матеріалах справи копіями звітів про здійснені відрахування та виплати ТОВ «Екран» за період з 01.08.2020 по 31.01.2021 року.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його
юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис вчинений 03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. зареєстрований в реєстрі за №8903, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованості за кредитним договором визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнути з відповідача на користь позивача 10 728,47 грн..
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, у зв'язку з задоволенням позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подані до суду позову судовий зір у розмірі 1816 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.(ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи
судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представником позивача адвокатом Олексишином І.Б. долучено квитанцію до прибутково касового ордеру № 8 від 04.03.2022 про сплату 6000 грн., а також додаток №1 до Договору про надання правової допомоги № 72/21 від 08.09.2020,
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що долучені до матеріалів заяви копії документів підтверджують надання адвокатом правової допомоги ОСОБА_1 при розгляді справи № 456/5482/21, оскільки такі судом оглянуті в судовому засіданні, однак критично оцінює розмір витрат на професійну правову допомогу в сумі 6 000 грн., з огляду на наступне.
Так, в наданому акті виконаних робіт адвокатом не деталізовано послугу представництво клієнта у суді, не вказано кількість судових засідань та годин витрачених на представництво.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а також з сумою заболрговності, яка підлягає стягненню з відповідача, а тому суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума 3000 грн..
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 03.07.2020 року за реєстровим №8903, про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованості у розмірі 8844 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 06 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 47 коп..
Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» у користь ОСОБА_1 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) 00 грн. сплаченого судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп., з урахуванням їх зменшення судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Головуючий суддя Н. М. Янів