про закриття провадження у справі
м. Вінниця
24 травня 2022 р. Справа №120/6411/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідно до вироку Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 02 червня 2010 року відбуває покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)", що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, буд. 2.
01 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся на урядову гарячу лінію до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державно кримінально-виконавчої служби України" щодо надання йому медичної допомоги за нововиявленим у нього захворюванням під час його утримання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Проте, відповідач, не провівши належної перевірки звернення засудженого в частині незабезпечення його права на отримання медичної допомоги, надав відповідь, що оформлена листом вих. №1422-02/ЦА-21 від 19 квітня 2021 року, в якій повідомив, що при огляді черговим медичним працівником Одеської міської медичної частини №21 тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не виявлено, скарги на стан здоров'я відсутні; порушень в наданні медичної допомоги не встановлено.
Відтак, з метою захисту прав та інтересів позивача його представник звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного проведення повної та об'єктивної перевірки в частині незабезпечення права засудженого до довічного позбавлення волі на отримання медичної допомоги під час його утримання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та зобов'язати відповідача провести повну та об'єктивну перевірку щодо незабезпечення прав позивача на отримання медичної допомоги.
Ухвалою від 23 червня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що фраза "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлено Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень наведене у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою під таким розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Таким чином, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
Для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, (майнового або немайнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені мають, зокрема, право на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань.
Відповідно до частини 4 статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На виконання згаданої норми спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572 затверджено Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, пунктом 2 розділу І якого визначено, що заклади охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України - Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" та її відокремлені структурні підрозділи, до складу яких входять спеціалізована туберкульозна лікарня, спеціалізована дерматовенерологічна лікарня, спеціалізована психіатрична лікарня, багатопрофільні лікарні, багатопрофільна лікарня для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації, амбулаторно-поліклінічні заклади (амбулаторія, амбулаторно-профілактичні відділення, медична частина, фельдшерський пункт), аптечні заклади.
Отже, Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" належить до закладів охорони здоров'я, що діє в системі Державної кримінально-виконавчої служби України.
Разом із тим, наказом Міністерства юстиції України від 24 вересня 2018 року №3037/5 затверджено Положення про Державну установу "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України".
Відповідно до пункту 1 розділу І вказаного Положення Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" утворена розпорядженням Кабінету Міністрів України 13 вересня 2017 року №684-р "Про утворення державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України".
Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" є бюджетним неприбутковим закладом охорони здоров'я, що проводить господарську діяльність з медичної практики та створений для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України із надання якісних медичних послуг засудженим та особам, узятим під варту, медичного забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, державного санітарно-епідеміологічного нагляду в місцях провадження господарської діяльності Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" та на їх територіях.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІІ зазначеного Положення основними завданнями Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" є реалізація державної політики у сфері охорони здоров'я в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а саме здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров'я засуджених та осіб, узятих під варту; організації медичного забезпечення та профілактичного оздоровлення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; профілактики та зниження захворюваності серед засуджених та осіб, узятих під варту, зменшення первинного виходу на інвалідність та смертності; організації належного санітарно-гігієнічного та протиепідеміологічного нагляду в місцях провадження господарської діяльності Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" та на їх територіях; координація медичної діяльності медичних реабілітаційних центрів Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відтак, Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" є бюджетним неприбутковим закладом охорони здоров'я, основним завданням якої є надання медичних послуг, зокрема й засудженим та особам, узятим під варту.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивачем оскаржуються дії Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" щодо неналежного проведення повної та об'єктивної перевірки в частині незабезпечення його права як засудженого до довічного позбавлення волі на отримання медичної допомоги під час його утримання у виправній колонії.
Таким чином, позовні вимоги пов'язані із захистом особистих немайнових прав позивача (зокрема, права на охорону здоров'я) як засудженого до довічного позбавлення волі, що унеможливлює захист таких в порядку адміністративного судочинства.
Спірні правовідносини, що склалися між учасниками, не мають публічно-правового характеру, адже Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" як заклад охорони здоров'я не виконувала публічно-владних управлінських функцій, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 1 статті 239 КАС України).
Зважаючи на характер спірних правовідносин, вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 19, 238, 239 КАС України,
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачеві, що вирішення цього спору належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович