25 травня 2022 р. Справа № 120/2853/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глуховецької селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Глуховецької селищної ради про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання позивачці дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області;
- зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.08.2021 позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області, додавши ряд необхідних документів.
Однак листом від 15.09.2021 за № 552/1 селищна рада повідомила, що земельна ділянка загальною орієнтовною площею 6,65 га, що розташована на території Глуховецької селищної ради (за межами с. Держанівка), була роздана учасникам АТО, які проживають на території Глуховецької ТГ. Правовстановлюючі документи на вищезазначені земельні ділянки в стадії оформлення. Крім того, відповідач зазначив, що на території Глуховецької селищної ради вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення відсутні.
Позивачка вважає вказані дії відповідача протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою суду від 16.03.2022 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, у відповідача витребувано засвідчені копії клопотання позивачки ОСОБА_1 від 13.08.2021 з доданими до нього документами.
07.04.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначає, що на заяву позивачку було надано відповідь, в якій роз'яснено, що земельна ділянка загальною площею 6,65 га, розташована на території Глуховецької селищної ради (за межами с. Держанівка), була роздана учасникам АТО, які проживають на території Глуховецької територіальної громади.
Водночас на виконання вимог суду про надання додаткових доказів відповідач надав копію заяви позивачки від 13.08.2021 та викопіювання з Публічної кадастрової карти.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 вказаного Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення по суті справи.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.
13.08.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Глуховецької селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області.
До клопотання позивачка додала копії свого паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків та посвідчення учасника бойових дій, а також викопіювання з Публічної кадастрової карти.
Вказане клопотання зареєстроване відповідачем 18.08.2021 за вх. № 1833, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції.
Листом від 15.09.2021 за № 552/1 відповідач повідомив, позивачку що земельна ділянка загальною орієнтовною площею 6,65 га, що розташована на території Глуховецької селищної ради (за межами с. Держанівка), була роздана учасникам АТО, які проживають на території Глуховецької ТГ. Правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки в стадії оформлення. Відтак Глуховецька селищна рада не може надати дозвіл на виготовлення проектної документації на бажану для позивачки земельну ділянку. Крім того, селищна рада зазначила, що на території Глуховецької селищної ради вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення відсутні.
Позивачка вважає неправомірними дії відповідача щодо ненадання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що 13.08.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів.
Листом від 15.09.2021 за № 552/1 відповідач відмовив позивачці у наданні вказаного дозволу, посилаючись не те, що земельна ділянка площею 6,65 га, що розташована на території Глуховецької селищної ради (за межами с. Держанівка) та в межах якої позивачка бажає отримати у власність земельну ділянку, роздана учасникам АТО, які проживають на території Глуховецької ТГ.
Втім, вказану відмову суд вважає неправомірною з мотивів її надання не у спосіб, що визначений законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, аналізуючинаведені правові норми, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права наведена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18.
Крім того, суд звертає увагу, що законом визначено конкретний (місячний) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З цією метою частиною п'ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Натомість судом встановлено, що відповідач у неналежний спосіб розглянув клопотання позивачки від 13.08.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки за результатами його розгляду надав відмову у формі листа від 15.09.2021 за № 552/1 за підписом селищного голови.
При цьому суд враховує, що вказане клопотання було отримане відповідачем нарочно 17.08.2021 (за вх. № 1833 від 18.08.2021), однак станом на дату звернення позивачки до суду 11.03.2022 жодного рішення за результатами розгляду клопотання селищна рада не прийняла.
Отже, у спірних правовідносин наявна протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо прийняття в порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, одного з рішень за результатами розгляду клопотання громадянина про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Відтак для правильного вирішення цієї справи суду, в першу чергу, необхідно надати правову оцінку поведінці відповідача при розгляді ініційованого позивачкою земельного питання і визначитися, чи можна вважати таку поведінку "протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень".
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Таким чином, підготовка та розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється, окрім Закону № 280/97-ВР, ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки окремої процедури розгляду таких питань чинним законодавством України не передбачено.
Відповідно до ст. 2 Регламенту Глуховецької селищної ради (далі - Регламент) порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", іншими законодавчими актами України, цим регламентом та іншими рішеннями ради.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Регламенту Рада проводить свою роботу сесійно. Сесія Ради складається з пленарних засідань Ради, а також засідань постійних комісій Ради. У разі необхідності сесії Ради можуть складатися з двох та більше пленарних засідань.
Відповідно до п. 2 ст. 25 Регламенту Сесія Ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
За приписами статті 58 Регламенту на пленарних засіданнях рада може приймати у межах своєї компетенції та відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається після обговорення на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків голосування з процедурних питань, визначених цим Регламентом.
Отже, наведеними вище нормами Регламенту та Закону № 280/97-ВР не передбачено право відповідача змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок, зокрема клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо.
У матеріалах справи відсутнє рішення Глуховецької селищної ради стосовно розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи про відмову у наданні такого дозволу.
Водночас відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи про відмову у його наданні, беззаперечно свідчить про те, що клопотання позивачки не було розглянуте у встановлений нормами Земельного кодексу України строк.
Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивачки та не прийняття відповідного рішення у строк та в спосіб, визначені законом.
З наведених мотивів суд визнає підставними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивачки від 13.08.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
При цьому, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання позивачки.
Позивачка також просить суд захистити її порушені права та інтереси у спірних правовідносинах шляхом зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області
Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Норму аналогічного змісту закріплено також у пункті 11 частини другої статті 245 КАС України.
Таким чином, з огляду на предмет спору та обставини справи, позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов'язку розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність узгоджуються з повноваженнями суду при вирішенні справи по суті, а прийняття судом такого рішення забезпечуватиме ефективний захист прав та інтересів позивачки, порушених незаконною бездіяльністю відповідача.
Під час розгляду справи суд не вдається до оцінки правомірності підстав для відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зазначених у листі від 15.09.2021 за № 552/1. Суд враховує, що такий лист немає самостійного правового значення, оформлений всупереч визначеній законом процедурі та не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України. Крім того, рішення за результатами розгляду клопотання позивачки має прийматися колегіальним органом, а саме Глуховецькою селищною радою, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивачки внаслідок неправомірних рішень та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивачки, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно зі способом захисту порушених прав позивачки.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Глуховецької селищної ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13 серпня 2021 року (вх. № 1833 від 18 серпня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області.
Зобов'язати Глуховецьку селищну раду, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 серпня 2021 року (вх. № 1833 від 18 серпня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Глуховецької селищної ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації:
АДРЕСА_1 ) відповідач: Глуховецька селищна рада (код ЄДРПОУ 04328200, місцезнаходження: вул. Шкільна, 41, смт. Глухівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22130).
Повне судове рішення складено 25.05.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович