Провадження № 33/821/171/22 Справа № 694/2348/21 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.
26 травня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №694/2348/21 відносно ОСОБА_1 , що надійшли з Звенигородського районного суду Черкаської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , -
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 березня 2022 року
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 454,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 05.12.2021 о 00.12 год. по вул. Чорновола в м. Звенигородка Черкаської області, керував автомобілем «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому Законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 ПДР України, та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, вважаючи її необгрунтованою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 31.03.2022 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Апелянт просив апеляційну скаргу розглядати без його участі та задовольнити.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що суд допустив неповноту судового розгляду, а також при винесенні постанови суд порушив його право на справедливий судовий захист, та порушив принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом судом, недостатньо аргументовано мотивував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, та допустив неправильність при застосуванні норм права.
Зокрема, суд не повністю врахував його пояснення викладенні в письмовому виді щодо обставин правопорушення, заперечення наданого до суду датованого 28.12.2021, та його клопотання про витребування доказів з УПП НПУ Черкаської області. Зазначає, що свідка ОСОБА_2 , підпис якого міститься в протоколі про адмінправопорушення, він взагалі не бачив, відсутній він і на диску відеозапису події.
Вказує, що працівник поліції інспектор СРПП Звенигородського РВП Радванський В.О. запропонував підписати йому протокол без свідків, а тому він відмовився від підпису. Вважає, що свідок ОСОБА_2 співпрацює з окремими працівниками Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області для покращення показників, і він не був допитаний суддею. Вказує, що працівники поліції грубо порушили вимоги ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки 05.12.2022 о 00 год. 12 хв. зупинили його без законних підстав, та ними була порушена інструкція з оформлення працівником поліції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху затверджено наказом МВС України від 13.07.2015 №830-27275.
Апелянт вважає, що висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин наведених у постанові не підтверджується зібраними у справі доказами, а висновки, викладені в постанові суду не відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, однак не з'явився проте, в своїй апеляційній скарзі просив справу розглядати без його участі.
Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За наведених обставин, вважаю за можливе розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні, крім того, апеляційний суд враховує прохання апелянта ОСОБА_1 про розгляд його апеляційної скарги без його участі.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Як вбачається з ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вважаю, що вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі, і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи, і фактичним обставинам події.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння, і дії водія щодо ухилення від огляду.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне порушення серії ДПР18 № 496755 від 05.12.2021;
- даними відеозапису з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_1 ;
- даними рапорту ст. інспектора - чергового СРПП №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 05.12.2021.
Таким чином, суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні, і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що постанова суду є незаконною, недостатньо аргументованою та ухвалена на припущеннях, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в суді апеляційної інстанції не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно до ч.3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Доводи апелянта, що працівниками поліції були порушені вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис події від 05.12.2021 за участю ОСОБА_1 здійснювався без участі свідків, зокрема, свідка ОСОБА_2 , підпис якого містится в протоколі про адміністративне правопорушення він взагалі не бачив, і він відсутній на диску відеозапису подій, та він не був допитаний судом, то вони є необґрунтованими, і спростовуються відомостями зафіксованими на диску відеозапису події від 05.12.2021 за участю правопорушника ОСОБА_1 , який був переглянутий в судовому засіданні апеляційної інстанції, з якого вбачається, що при складанні протоколу про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 свідок ОСОБА_2 був присутній та засвідчив відмову останнього від проходження на стан алкогольного сп'яніння, як за допомогою приладу «Драгер», так і їхати до медичного закладу.
Отже, працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, повністю дотримались вимог ст. 266 КУпАП, більш того, слід зазначити, що відповідно до вказаної статті, огляд на стан сп'яніння водія проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і присутність свідків не є обов'язковою умовою такого огляду, в свою чергу, допит такого свідка судом також не є обов'язковим.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими, і не заслуговують на увагу. Таку позицію останньої слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за вчинення ним - ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови судді місцевого суду, і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, немає.
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст. 33, 34, 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника є розмірним до вчиненого і справедливим.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 є законною та обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 березня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Соломка