Єдиний унікальний номер: 448/1706/21
Провадження № 2/448/161/22
17.05.2022 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Юрій БІЛОУС,
за участю секретаря судового засідання Ірини РОМАНЧЕНКО,
сторони:
позивач: Львівський обласний центр зайнятості,
відповідач: Олександр ШУЛЬГА,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції) у залі суду м.Мостиська (Львівська область, Яворівський район, місто Мостиська, вулиця Грушевського, 1/9, 81300) цивільну справу за позовом Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 ,
суть спору: стягнення грошових коштів,
учасники справи:
сторона позивача:
представник позивача Марта ЛЄСНА,
сторона відповідача:
відповідач ОСОБА_2 - не з'явився,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Короткий виклад позовних вимог:
Львівський обласний центр зайнятості (далі Позивач) звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі Відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, з вимогою про стягнення грошових коштів в розмірі 4990,56 грн., які складаються з інфляційних втрат за час прострочення в розмірі 3805 грн. 87 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1184 грн. 69 коп., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач діє відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Львівський обласний центр зайнятості.
Вказує, що відповідно до Порядку реалізації пілотного проекту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1154, Комісією з реалізації пілотного проекту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб 15.11.2017 було вирішено надати учаснику пілотного проекту ОСОБА_1 безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі для організації підприємницької діяльності з вирощування сільськогосподарських культур у сумі 64 000,00 грн., яка була використана на закупівлю позивачем необхідного обладнання і матеріалів, зазначеного у бізнес-плані ОСОБА_1 .
Зазначає, що 11.11.2021 року Мостиським районним судом Львівської області винесено заочне рішення у справі №448/969/21, в якому позов Львівського обласного центру зайнятості до учасника пілотного проекту ОСОБА_1 про стягнення безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності з вирощування сільськогосподарських культур у сумі 64 000 грн. задоволено повністю.
Посилається на те, що відповідно до п.6.3. Договору, у разі порушення строків повернення суми фінансової допомоги учасник пілотного проекту притягується до відповідальності згідно ст.625 ЦК України. У зв'язку із настанням строку повернення фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності (відповідно до п.4.1 Договору) учасником пілотного проекту ОСОБА_1 кошти мали бути повернені до 31.12.2020 року.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 11.11.2021 року надіслано претензійну вимогу від 11.11.2021 року №17-5756/21 про те, що окрім повернення отриманої безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності в сумі 64 000 грн. учасник пілотного проекту ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити інфляційні втрати у сумі 2591,24 грн. та 3% річних у сумі 695,51 грн. Кошти повинні були бути сплачені ним протягом 10 робочих днів з моменту отримання даної претензійної вимоги. 10.12.2021 року претензійну вимогу поштою повернуто за закінченням терміну зберігання. Кошти у встановлений термін учасником пілотного проекту ОСОБА_1 не повернуто.
З урахуванням викладеного, заборгованість учасника пілотного проекту ОСОБА_1 по інфляційних втратах становить 3805,87 грн. та 3% річних - 1184,69 грн. за договором від 30.11.2017 року №310.
Оскільки відповідач не виконує умови договору, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
ІІ. Позиція учасників справи:
Представник позивача - ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить суд їх задоволити, оскільки відповідачем ОСОБА_1 , не повернуто коштів за Договором, перерахованим Львівським обласним центром зайнятості, як фінансова допомога, до 31.12.2021 року, чим підтверджено факт невиконання боржником грошового зобов'язання, а отже у позивача, як кредитора, виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а також не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. В матеріалах справи міститься відзив відповідача ОСОБА_1 , згідно якого позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та передчасними. Просить суд відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності, оскільки 11.05.2019 року Комісією з реалізації пілотного проекту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб було виявлено підстави для повернення коштів, тобто кінцевий трирічний строк подання позивачем даного позову був 11.05.2021 року, а позивач звернувся до суду із позовною заявою 23.12.2021 року (Вих. №17-6437/21), а отже з пропуском строку позовної давності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 27.01.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.02.2022 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив (отриманий та зареєстрований канцелярією суду за Вх.№821 від 14.02.2022 року), згідно якого відповідачем повністю заперечуються вимоги позивача, зокрема, ОСОБА_1 вважає безпідставними посилання представника позивача на заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 11.11.2021 року у справі №448/969/21, оскільки таке не набрало законної сили, а отже обставини встановлені даним рішенням є передчасними та не можуть братися до уваги. Просив суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на пропуск позивачем трирічного строку звернення до суду.
22.02.2022 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (отримана та зареєстрована канцелярією суду за Вх.№937 від 22.02.2022 року).
25.02.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (отримана та зареєстрована канцелярією суду за Вх.№997 від 25.02.2022 року), згідно якої представник позивача стверджує, що Комісія 11.05.2019 року вирішила у разі винесення судом вироку про визнання ОСОБА_1 таким, що незаконно отримав безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі для організації підприємницької діяльності відповідно до чотиристороннього договору від 30.11.2017 року №310 достроково розірвати договір та здійснити заходи щодо повернення ОСОБА_1 коштів в повному обсязі в сумі 64 000 грн. Отже відповідач помилково зазначає дату 11.05.2021 року як кінцевий трирічний строк подання Львівським обласним центром зайнятості позову до суду, оскільки кінцевою датою в даному випадку з урахуванням трирічного періоду є дата 12.05.2022 року.
Ухвалами суду від 08.04.2022 року та від 27.04.2022 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Проведено судові засідання з розгляду цивільної справи за позовом Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів, - в режимі відеоконференції між Мостиським районним судом Львівської області та Галицьким районним судом м.Львова.
ІV. Обставини справи, встановлені судом:
Львівський обласний центр зайнятості діє від імені Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Львівський обласний центр зайнятості.
Відповідно до Порядку реалізації пілотного проєкту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1154, від 02.12.2015 року, Комісією з реалізації пілотного проєкту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб 15.11.2017 року було вирішено надати ОСОБА_1 безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі на організацію підприємницької діяльності з вирощування сільськогосподарських культур у сумі 64 000 грн., яка була використана на закупівлю Львівським обласним центром зайнятості необхідного обладнання, матеріалів, зазначених у бізнес-плані ОСОБА_1 , що підтверджується копією Витягу з протоколу №8 засідання комісії з реалізації пілотного проєкту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб.
Відповідач ОСОБА_1 , зобов'язався організувати підприємницьку діяльність згідно з бізнес-планом і повернути кошти фінансової допомоги в розмірах і на умовах, визначених Договором та законодавством України.
У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів фінансової допомоги, 11.11.2021 року Мостиським районним судом Львівської області винесено заочне рішення у справі №448/969/21, в якому задоволено позов Львівського обласного центру зайнятості до учасника пілотного проекту ОСОБА_1 про стягнення безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності з вирощування сільськогосподарських культур у сумі 64 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7 Порядку № 1154 передбачено, що у Договорі обов'язково зазначаються умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до розірвання його сторонами та повернення учасником пілотного проекту отриманих ним коштів фінансової допомоги.
Відповідно до пункту 6.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання учасником пілотного проекту умов Договору та на підставі рішення Комісії про повернення коштів фінансової допомоги, учасник пілотного проекту повинен повернути суму фінансової допомоги протягом 10 робочих днів з дати отримання зазначеного рішення Комісії.
Пунктом 6.3 Договору визначено, що у разі порушення строків повернення суми фінансової допомоги учасник пілотного проекту притягується до відповідальності згідно статтею 625 Цивільного кодексу України.
У зв'язку із настанням строку повернення фінансової допомоги на поворотній снові для організації підприємницької діяльності (відповідно до п.4.1 договору) учасником пілотного проекту ОСОБА_1 кошти мали бути повернені до 31 грудня 2020 року.
11.11.2021 року Львівським обласним центром зайнятості учаснику пілотного проекту ОСОБА_1 надіслано претензійну вимогу від 11.11.2021 року №17-5756/21 про те, що окрім повернення отриманої безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності в сумі 64 000 грн., відповідач зобов'язаний сплатити інфляційні втрати у сумі 2591,24 грн. та 3% річних у сумі 695,51 грн. Кошти повинні бути сплачені ним протягом 10 робочих днів з моменту отримання даної претензійної вимоги. 10.12.2021 року претензійну вимогу поштою повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання. Кошти у встановлений термін учасником пілотного проекту ОСОБА_1 не повернуто.
Відповідно до п. 6.3 Договору, ст. 625 ЦК України Львівським обласним центром зайнятості розрахована сума до повернення 4990,56 грн., яка складається з: 11849,69 грн. - 3 % річних та 3805,87 грн. - інфляційних втрат, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 , який зроблений фахово та який суд вважає належним та допустимим доказом у справі, оскільки міститься інформацію щодо предмета та підстав позову.
Таким чином залишається не поверненою сума 4990,56 грн.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступного.
V. Застосоване судом національне та міжнародне законодавство:
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
У справі «Bellet v. France» суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношепня, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 ЦК України визначено, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, зокрема вказано, що «чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу».
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
VI. Висновки суду:
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрунтованим.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Так, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.
В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.
Відповідно, із урахуванням відсутності належних та допустимих доказів про предмет доказування, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
В своїй позовній заяві, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , 3 % річних від простроченої суми (40488,00 грн.) за період з дати спливу строку виконання (01.01.2021 року) до дати подання позовної заяви (23.12.2021 року).
Суд приймає до уваги та погоджується із розрахунком позивача заявлених до стягнення 3% річних, вважає його правильним та таким що підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Так, сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році). Отже, за період з 01.01.2021 року по 23.12.2021 року (кількість днів 356) розмір 3 % річних становить 1184,69грн. (40488,00 грн. х 3 % х 356)/365 = 1184,69грн.
Також, суд погоджується із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат за період з 01.01.2021 року по 23.12.2021 року. Так, коефіцієнт інфляції визначається шляхом ділення індексу інфляції на 100; середній коефіцієнт інфляції визначається шляхом перемножування коефіцієнтів інфляції за відповідний період, у даному випадку за період з 01.01.2021 року по 23.12.2021 року: 1,013*1,01*1,017*1,007*1,013*1,002*1,001*0,998*1,012*1,009*1,008=1,094; 40488*1,094=44293,87 грн.; 44293,87-40488=3805,87 грн. Сума середнього рівня інфляції становить 3805,87 грн.
Також, суд не бере до уваги та критично сприймає посилання відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку позовної давності, вважає їх надуманими та необґрунтованими, оскільки з тексту Договору №310 від 30.11.2017 року вбачається, що визначений строк повернення грошових коштів для відповідача був 31.12.2020 року, а позивач звернувся до суду з позовом 28.12.2021 року, тобто без порушення встановленого трирічного строку позовної давності.
В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов'язань взятих перед позивачем, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив строки повернення суми фінансової допомоги, як учасник пілотного проекту, та прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідальність за яке передбачено ст. 625 ЦК України.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».
Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, а також те, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу одноразово фінансову допомогу шляхом оплати витрат на закупівлю передбачених його бізнес-планом обладнання для організації підприємницької діяльності, відповідач не виконав умови договору та відповідно до умов такого у визначений строк не повернув кошти, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення із стягненням з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 1184,69 грн., інфляційні витрати у розмірі 3805,87 грн., а всього стягнути 4990 грн. 56 коп.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
VII. Судові витрати:
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви фізичною особою або фізичною особою-підприємцем майнового характеру встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За частиною першою ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно платіжного доручення №5768 від 21 грудня 2021 року позивачем було сплачено 2270 грн. 00 коп. судового збору.
По справі позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 4490,56 грн., котра була задоволена в повному обсязі, а тому у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 2270 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд-
Позов Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , про: стягнення грошових коштів, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівського обласного центру зайнятості 79033, м.Львів, вул.Бортнянського, 11а, код ЄДРПОУ: 03491180) грошові кошти в сумі 4 990 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень 56 коп., з них інфляційні втрати за час прострочення у сумі 3805 (три тисячі вісімсот п'ять) гривень 87 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) гривні 69 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівського обласного центру зайнятості 79033, м.Львів, вул.Бортнянського, 11а, код ЄДРПОУ: 03491180) - 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст судового рішення складено 23.05.2022 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Львівський обласний центр зайнятості, місце знаходження: м.Львів, вул.Бортнянського, 11а, ін. 79033; ЄДРПОУ 03491180;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Юрій БІЛОУС
Рішення суду набрало законної сили «____»______________20___ року
Суддя Юрій БІЛОУС