Справа №155/287/22
Провадження №2-а/155/13/22
26 травня 2022 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Задурської К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рущак Володимир Михайлович, до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Адвокат Рущак В.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , 29 березня 2022 року звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що поліцейським СРПП відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - поліцейський) Дроганом В.М. 05 лютого 2022 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №619276. Вказану постанову позивачем було отримано поштовим листом 17 березня 2022 року. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05 лютого 2022 року о 10 годині 30 хвилин в місті Горохів по вулиці Грушевського керував скутером «Хонда» не зареєстрованим в законному порядку, без посвідчення водія, без шолома та здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п.п. 2.1а, 2.3 в, 15.9є, 23г ПДР України, в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивача категорично не згідний з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою оскільки не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання. Вказує, що вищевказані пункти ПДР України позивач не порушував і його працівник поліції не зупиняв. В оскаржуваній постанові невірно зазначено число та місяць його народження, адреса проживання та марка транспортного засобу, який є у користуванні позивача. Крім цього, в постанові зазначено, що позивач від підпису та отримання постанови відмовився, однак даний факт ніким не засвідчений. Також зазначено, що копію постанови надіслано рекомендованим листом 27 грудня 2022 року, що не відповідає дійсності і говорить про фальсифікацію даної постанови.
Поряд з цим, представник позивача вказує, що позивач ОСОБА_1 змушений був звернутись до адвокатського бюро «Рущак і партнери» з приводу надання правової допомоги у зв'язку з підготовкою даного позову і представленням його інтересів в суді, витрати на яку становлять 3000 гривень.
Просить визнати дії поліцейського щодо притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №619276 від 05 лютого 2022 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Також просить стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача 3000 (три тисячі) гривень за надання правової допомоги та 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок сплаченого судового збору (з врахуванням поданого 26 травня 2022 року письмового клопотання про уточнення позовних вимог в цій частині).
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 29 березня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2022 року розгляд справи було відкладено.
Представник позивача в судове засідання 26 травня 2022 року, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, у поданій заяві просив справу розглянути за його та позивача відсутності, зазначивши про підтримання позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань, а також відзив на позов до суду не скерував.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 205, ст. 262 КАС України, у зв'язку з тим, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому суд вирішує розгляд справи здійснювати на підставі наявних у справі матеріалів.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позовна заява подана в межах строків, визначених ч. 2 ст. 286 КАС України.
Судом встановлено, що 05 лютого 2022 року поліцейським СРПП ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП старшим сержантом поліції Дроганом В.М. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 гривень. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 05 лютого 2022 року о 10 годині 30 хвилин, в місті Горохів по вулиці Грушевського керував скутером Хонда Діо, реєстраційний номерний знак відсутній, незареєстрованим в законному порядку, без посвідчення водія, без мотошолома та здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п.п. 2.1а, 2.3 в, 15.9 є, 2.3 г Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Підставами заявленого позову стали порушення поліцейським норм матеріального та процесуального законодавства при оформленні та розгляді справи, а саме: відсутність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП та порушення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, щодо особи, яка притягується до відповідальності, зокрема, розгляд справи про адміністративне правопорушення у його відсутність.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. 1-3, 5-6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Імперативними приписами ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Аналогічні приписи містяться й у п. 9 розділу ІІІ зазначеної вище Інструкції, відповідно до якого розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За правилами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
За загальним правилом, справа про адміністративне правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до постанови у даній справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає, зокрема, у випадках керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність водіїв за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Як вже зазначалось вище, зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке виразилось у керуванні транспортним засобом без посвідчення водія, без мотошолома, а також незареєстрованим в законному порядку транспортним засобом та здійсненні зупинки на перехресті.
Водночас, в оскаржуваній постанові поліцейським не було зазначено норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування незареєстрованим в законному порядку транспортним засобом.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 03 червня 1998 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його зареєстроване місце проживання значиться як АДРЕСА_1 .
Однак зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що число, місяць та рік народження позивача вказані ІНФОРМАЦІЯ_1 , а адреса проживання вказана як АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із пункту 7 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №619276, яку винесено інспектором СРПП ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшим сержантом Дроган В.М., вбачається, що в цьому конкретному випадку до постанови не було додано жодного доказу на підтвердження винуватості позивача по справі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.
Таким чином, саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови серія БАВ №619276 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, що стало підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням та здійснення розгляду справи в присутності позивача з дотриманням положень ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь. Вказане свідчить про те, що особа може бути притягнута до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, відповідно до якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем в розумінні ст. 73, 74 КАС України належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху, не доведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано та неупереджено, із урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, та не надання суду обґрунтованих доводів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №619276 та відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
Враховуючи, що частиною 3 ст. 286 КАС України визначений перелік рішень, які за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право ухвалити і даною нормою не передбачено визнання судом протиправними дій суб'єкта владних повноважень, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнанні протиправними дій поліцейського Дрогана В.М. у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які позивач поніс за надання правничої допомоги адвокатом Рущаком В.М., останнім надані: договір №20/22 про надання правової допомоги від 24 березня 2022 року, що укладений між позивачем та адвокатом Рущаком В.М.; додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №20/22 від 24 березня 2022 року, згідно з якою останнім було надано правничу допомогу позивачу, що полягала в наданні усної консультації, вивчення останніх рішень судової практики з аналогічних справ, підготовка позовної заяви до суду і представництво інтересів в суді першої інстанції; ордер від 25 березня 2022 року; акт приймання-передачі наданих послуг №20/22 до договору про надання правової допомоги №20/22 від 24 березня 2022 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №20/22 від 25 березня 2022 року, у відповідності до якої позивачем сплачено адвокату Рущаку В.М. 3000 (три тисячі) гривень.
Враховуючи обсяг наданої адвокатом Рущаком В.М. правничої допомоги, зміст підготовленої ним позовної заяви, обсяг заяви та кількість часу, необхідного для її підготовки, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом Рущаком В.М. належить стягнути з відповідача як суб'єкта владних повноважень у повному обсязі.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області судові витрати у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача належить стягнути також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Отже, всього належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача судові витрати у розмірі 3496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Керуючись ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 132, 134, 139, 143, 211, 241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рущак Володимир Михайлович, до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Дрогана Віталія Миколайовича серії БАВ №619276 від 05 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю складу вказаних правопорушень.
У задоволенні вимоги про визнання дій поліцейського СРПП відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Дрогана В.М протиправними - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11 Волинської області, код ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач - Головне управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11 Волинської області, код ЄДРПОУ 40108604.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.