17 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/1174/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (вх. №3030Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 (ухвалено суддею Зекуновим Е.В. 01.09.2021 о 16:18 год., у приміщенні Господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено та підписано 10.09.2021) у справі №905/1174/18
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”,
до Публічного акціонерного товариства “Донецькоблгаз”,
про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 90559053 грн. 43 коп.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 (суддя Зекунов Е.В.) позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Донецькоблгаз” про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 90559053 грн. 43 коп. задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” інфляційні втрати в розмірі 72658998,23 грн., 3% річних у розмірі 17900055,20 грн та витрати на сплаті судового збору в розмірі 616700,00 грн.
ПАТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 та постановити нове рішення, яким у позовних вимогах Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 72658998,23 грн., 3% річних у розмірі 17900055,20 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 616700,00 грн. відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, таке.
Погашення заборгованості за спірним договором купівлі-продажу природного газу №16-407-Н від 22.08.2016 за зобов'язаннями жовтня 2016 - березня 2017 відбувалося двома способами згідно діючого у спірний період законодавства та відповідно до умов договору, що виключає відповідальність відповідача, а саме:
1) за допомогою рахунку із спеціальним режимом використання на суму 761823360,94 грн.;
2) на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій та згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 за №256 на суму 1072172654,92 грн.
Відповідач звертає увагу, що він може здійснювати розрахунки із позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення населенням розрахунків за спожитий природний газ, оскільки всі кошти, які потрапляють на його рахунок, уповноважений банк розподіляє згідно із затвердженим нормативом та перераховує на рахунок позивача, тобто держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від участі у розподілі отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Отже, за твердженням відповідача, у ПАТ «Донецькоблгаз» не було реальної можливості здійснювати погашення заборгованості за зобов'язаннями спірного періоду відповідно до умов договору №16-407-Н від 22.08.2016, оскільки на час виникнення спірних правовідносин існував алгоритм розподілу коштів, які надходили на рахунок зі спеціальним режимом використання та який відповідно встановлювався постановами НКРЕКП.
Щодо визначення частини оплати за придбаний газ на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та постанови КМУ від 04.03.2002 за №256 на суму 1072172654,92 грн., відповідач зазначав, що підписавши протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, придбаний відповідно до умов договору. Тобто, сторони погодилися з тим, що між ними в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків, а тому на заборгованість, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку зі зміною порядку розрахунків. За твердженням відповідача, він здійснив розрахунки за поставлений природний газ у порядку встановленому постановою, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження, що підтверджується виписками з казначейських рахунків за період з жовтня 2016 по березень 2017, тобто з моменту виникнення основної заборгованості за спірний період - до моменту повного погашення.
Крім того, під час вивчення заяви позивача про зменшення позовних вимог, відповідачем встановлено невідповідність фактичних даних, зазначених позивачем у новому розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Так, відповідач наполягає, що до даних, зазначених у таблиці фактичних сум оплат за спожитий природний газ у спірному періоді у березні 2017, не були включені кошти у загальній сумі 189700629,90 грн. (що складається із сум 144370091,11 грн. та 45330538,79 грн.), які були сплачені на підставі спільних протокольних рішень, тобто які держава компенсувала за рахунок державного бюджету за пільгами та субсидіями. Таким чином, на ці суми оплат відсутні правові підставі для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Також, відповідач звертає увагу, що під час підрахунку сум, які було сплачено з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритого в АТ «Ощадбанк» на ім'я відповідача, та які згідно алгоритму, встановленого НКРЕКП розподілялись між учасниками розрахунків було встановлено невідповідність фактичних сум оплати за спожитий природний газ у спірному періоді: жовтні 2016 - березні 2017 даним, зазначеним позивачем у відповідних таблицях розрахунків інфляційних втрат на 3% річних, в колонці «фактична оплата, на загальну суму 61,8 тис. грн., що призвело до завищення заборгованості.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 02.12.2022.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 у зв'язку із перебуванням на навчанні судді Фоміної В.О., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
У судовому засіданні 02.12.2021 оголошено перерву до 04.01.2022.
30.12.2021 від АТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” надійшли пояснення щодо зміни найменування відповідача (вх.№15262, 15270).
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 у зв'язку із відпусками судді Пуль О.А. та судді Шевель О.В., які входили до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 оголошено перерву до 17.02.2022, про що повідомлено учасників справи, запропоновано ПрАТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” протягом семи днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення, які саме платежі у загальній сумі 189700629,90грн., що були сплачені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень, а також 61,8 тис грн., “яких (як зазначає відповідач) не вистачає під час підрахунку всіх здійснених відповідачем оплат”, не були враховані позивачем у розрахунку, наданому до заяви про зменшення розміру позовних вимог, із зазначенням конкретних дат, сум та реквізитів платіжних документів.
17.02.2022 від АТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” надійшла заява (у порядку ст. 331 ГПК України) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 до 01.09.2022 та зменшення на 50% стягнутих рішенням суду першої інстанції сум 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України (вх.№2034). До вказаної заяви відповідачем додано: звіт про фінансові результати за 9 місяців 2021; довідку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 31.12.2021; адвокатський запит до НКРЕКП щодо надання інформації про те, коли саме запрацює на офіційному веб-сайті НКРЕКП реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу; відповідь НКРЕКП на адвокатський запит, в якому зазначено, що рішення про включення суб'єктів ринку природного газу до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а також зазначено, що АТ «Донецькоблгаз» не зверталось до НКРЕКП з питанням затвердження обсягу різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП; заяву про включення до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, а також заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 та зменшення нарахованих до стягнення сум 3% річних.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги та заяви відповідача заперечував. Також представник позивача повідомив, що заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 та зменшення нарахованих до стягнення сум 3% річних ним на отримано.
Щодо наданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 та зменшення нарахованих до стягнення сум 3% річних (у порядку ст. 331 ГПК України), апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", на який посилається відповідач, як на підставу відстрочення виконання рішення, набув чинності 29.08.2021, тобто ще під час розгляду справи у суді першої інстанції. Разом з цим, такі доводи та вимоги не були заявлені відповідачем у суді першої інстанції. Як не були заявлені і вимоги щодо зменшення розміру 3% річних.
Не були такі доводи та вимоги включені і до апеляційної скарги.
Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2021, якою відкрито провадження за апеляційною скаргою, зокрема, було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказана ухвала отримана відповідачем 11.11.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Проте, відповідач не звертався у встановлений судом строк з відповідною заявою. При цьому, ним не порушується питання про поновлення такого строку.
Також, ст. 170 ГПК України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Водночас, позивач заперечує отримання вказаної заяви, а відповідачем до заяви не додано доказів направлення її копії іншій стороні у справі.
Отже, враховуючи, що вимоги про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 та зменшення нарахованих до стягнення сум 3% річних не були заявлені у суді першої інстанції, не включені до апеляційної скарги, крім того, такі вимоги не були заявлені у встановлений судом апеляційної інстанції строк і відповідач не порушує питання про продовження /поновлення такого строку, а також враховуючи відсутність доказів направлення вищенаведеної заяви іншій стороні у справі, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду даної заяви по суті та залишає її без розгляду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що заявник не позбавлений права звернення із заявою про відстрочення виконання рішення суду в загальному порядку, передбаченому зокрема, ст. 331 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
22.08.2016 між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (покупець) укладено договір на купівлю - продаж природного газу №16-407-Н (далі - договір), згідно умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 310000,00 тис. куб. метрів.
Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п.2.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016, право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016 визначено, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання - передачі. Покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірника акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.3 додаткової угоди №1 від 28.10.2016).
Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016 передбачено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20%, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками становить 4945,20 грн. за 1000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість у розмірі 20%.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016).
Відповідно до п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують 5 денний строк.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями.
З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком нарахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20, має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за договором за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Згідно п. 6.2 договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Згідно п. 6.4 договору за наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
Звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою, на підставі відомостей про фактичну оплату вартості отриманого природного газу покупцем та актів його приймання - передачі (п.6.5 договору).
Пунктом 7.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016 визначено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Звертаючись з позовом АТ “НАК “Нафтогаз України” посилалося на те, що на виконання умов договору воно передало у власність відповідача природний газ на загальну суму 1833996015,86 грн. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, з порушення умов договору, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення 241174416,61 грн., у тому числі пені у сумі 108453990,63 грн, 3% річних у сумі 29659776,70 грн., інфляційних втрат у сумі 103060649,28 грн.
В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на свою користь борг у загальній сумі 90559053,43 грн., у тому числі 3% річних у сумі 17900055,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 72658998,23 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на безпідставне нарахування позивачем 3% річних і інфляційних втрат, оскільки:
- частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем коштами з власного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 “Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ”, і полягала в автоматичному перерахуванні отриманих від споживачів грошових коштів із спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами, які доводилися до відома банка відповідачем відповідними листами щодо нормативів розподілу коштів на відповідний місяць, а тому відповідач самостійно не міг впливати на проведення населенням розрахунків за спожитий природний, та не міг вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем;
- інша частина оплати за придбаний природний газ була проведена на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.05.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсації» та згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, що змінює порядок і строки проведення розрахунків за спожитий газ.
Також, відповідач посилався на неправильність здійсненого позивачем розрахунку. Так, за твердженням відповідача, позивач при розрахунку 3% річних та інфляційних не врахував суму у розмірі 189700629,90 грн, яку було сплачено на підставі спільних протокольних рішень. В обґрунтування своїх доводів відповідачем надано виписку по рахунках виконавця, спільні протокольні рішення та платіжні доручення.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тому задовольнив їх у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу природний газ в таких обсягах:
- у жовтні 2016 - 33812,981 тис. куб. м. на суму 200654344,37 грн.;
- у листопаді 2016 - 46092,90 тис. куб.м. на суму 273526568,27 грн.;
-у грудні 2016 - 64173,819 тис. куб.м. на суму 380822843,66 грн.;
- у січні 2017 - 64953,511 тис. куб.м на суму 385449723,12 грн.;
- у лютому 2017 - 58651,840 тис. куб.м на суму 384054095,00 грн.;
- у березні 2017 - 41368,135 тис.куб.м на суму 245488441,44 грн.
Вказані обставини підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2016, 30.10.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, які підписані сторонами.
Таким чином, відповідачем отримано природний газ за період жовтень 2016 - березень 2017 на загальну суму 1833996015,86 грн.
В матеріалах справи наявні також акти звіряння розрахунків за період жовтень 2016 - березень 2017, складені представниками регіональних управлінь ПАТ “Донецькоблгаз” та відповідних розпорядників коштів місцевих бюджетів (управлінь соціального захисту населення), відповідно до яких розмір наданих пільг/субсидій/компенсацій складає:
- за жовтень 2016 року - 54030347,80грн.;
- за листопад 2016 року - 93658804,26грн.;
- за грудень 2016 року - 121213458,46грн.;
- за січень 2017 року - 229863595,26грн.;
- за лютий 2017 року - 207452951,15грн.;
- за березень 2017 року - 156857164,98грн.
Оплата за поставлений природний газ у спірний період здійснювалась відповідачем шляхом перерахування власних коштів зі спеціальним режимом використання, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 за спільними протокольними рішеннями та на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.08.2018 у справі №905/1174/18 була призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлено такі питання:
- який саме існував розмір фактичної заборгованості (за кожним місяцем окремо) відповідача з оплати вартості за природний газ за період жовтень 2016 року - березень 2017 року, спожитий відповідачем на підставі договору №16-407-Н від 22.08.2016, з урахуванням вимог п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 цього договору та розрахунку, проведеного на підставі підписаних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, протягом періоду, визначеного позивачем у представленому суду розрахунку?
- чи відповідає оприбуткування позивачем коштів, які надійшли від відповідача як оплата по вказаному договору за спірний період, умовам значеного договору, з урахуванням дотримання призначення платежу, визначеного у підписаних спільних протокольних рішеннях, та алгоритму розподілу коштів, на підставі яких проведена оплата у спірний період?
- який буде розмір пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, якщо їх розраховувати за кожним місяцем окремо (протягом періоду, визначеного позивачем у представленому суду розрахунку), починаючи з моменту настання прострочення в кожному конкретному місяці, якщо строк виконання зобов'язання по оплаті визначати виходячи з пункту 6.1. Договору з урахуванням часу (моменту) фактичного отримання відповідачем щомісячно компенсаційних асигнувань, які надходили із бюджету із затримкою?
За висновком комісійної судово-економічної експертизи від 19.03.2020 №19452/19453/18-72/7848-7851/21-72 розмір заборгованості ПАТ “Донецькоблгаз” з оплати вартості за природний газ за договором №16-407-Н від 22.08.2016р., визначений в наданому на дослідження розрахунку заборгованості за період з 28.02.2018р. по 28.03.2018р. підтвердити чи спростувати не видається за можливе, оскільки картка рахунку субконто не містить даних щодо оплати ПАТ “Донецькоблгаз” природного газу за договором №16-407-Н від 22.08.2016р. за період з 28.02.2018р. по 28.03.2018р.
В межах наданих на дослідження документів визначити чи відповідає оприбуткування позивачем коштів, які надійшли від відповідача як оплата по вказаному договору за спірний період, умовам значеного договору, з урахуванням дотримання призначення платежу, визначеного у підписаних спільних протокольних рішеннях та алгоритму розподілу коштів, на підставі яких проведена оплата у спірний період, не виявилося за можливе з причин наведених у дослідницькій частині.
В межах наданих на дослідження документів, розмір пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, визначений у розрахунку заборгованості в сумі 241174416,61грн., розрахунково підтверджується в сумі 254898982,53грн., а саме:
- пеня за невчасне виконання зобов'язань розрахунково підтверджується в сумі 108569918,42грн., в тому числі:
за зобов'язаннями жовтня 2016 року - 6613470,35грн.;
за зобов'язаннями листопада 2016 року -15190035,48грн.;
за зобов'язаннями грудня 2016 року - 24287577,74грн.;
за зобов'язаннями січня 2017 року - 24022238,44грн.;
за зобов'язаннями лютого 2017 року - 22304541,70грн.;
за зобов'язаннями березня 2017 року - 16152054,71грн.
- 3% річних за невчасне виконання зобов'язань розрахунково підтверджуються в сумі 29524344,10грн., в тому числі:
за зобов'язаннями жовтня 2016 року - 1419370,87грн.;
за зобов'язаннями листопада 2016 року - 3415410,98грн.;
за зобов'язаннями грудня 2016 року - 6245909,63грн.;
за зобов'язаннями січня 2017 року - 6025636,03грн.;
за зобов'язаннями лютого 2017 року - 7078774,82грн.;
за зобов'язаннями березня 2017 року - 5339241,77грн.
- інфляційні втрати за невчасне виконання зобов'язань розрахунково підтверджуються в сумі 116804 720,01грн., в тому числі:
за зобов'язаннями жовтня 2016 року - 6516702,71грн.;
за зобов'язаннями листопада 2016 року - 16899683,60грн.;
за зобов'язаннями грудня 2016 року - 25337859,80грн.;
за зобов'язаннями січня 2017 року - 25612417,54грн.;
за зобов'язаннями лютого 2017 року - 29285341,10 грн.;
за зобов'язаннями березня 2017 року - 13152715,26 грн.
Враховуючи, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставкою у період жовтень 2016 - березень 2017 було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №16-407-Н від 22.08.2016 позивач нарахував та заявив до стягнення 241174416,61 грн., у тому числі пеню у сумі 108453990,63 грн, 3% річних у сумі 29659776,70 грн., інфляційні втрати у сумі 103060649,28 грн.
Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач, зокрема, посилається на неврахування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення положень Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків, що надходять за спожитий природний газ для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015.
Стосовно вказаних доводів відповідача, колегія суддів зазначає таке.
За змістом Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 (далі - Постанова №792) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Пунктами 1, 2, 4 Порядку проведення розрахунків, зокрема, визначається механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
При цьому, дію пунктів 5 - 8 Порядку проведення розрахунків, які містять положення про застосування затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, було зупинено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 «Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ».
Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою №792 дозволяє дійти висновку, що хоча цією Постановою визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, проте її положення не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Отже, положення Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором від 22.08.2016, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають можливість застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами зазначеного договору, та виникнення зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.
Колегія суддів також звертає увагу, що у пункті 6.3 договору від 22.08.2016 сторони обумовили, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Щодо посилань відповідача на неврахування судом першої інстанції тих обставин, що частина оплати за придбаний газ здійснювалась на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та постанови КМУ від 04.03.2002 №256, що, на його думку, виключає можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.
У статті 12 Господарського кодексу України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Це регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (далі - Порядок №20), який діяв на час укладення договору від 12.04.2017 і втратив чинність з 01.01.2018.
Зі змісту Порядку №20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до п. 6 Порядку №20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень (далі - СПР), підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
Також, спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку №20.
Згідно п. 1.2 Порядку №493 розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, форма яких наведена у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.
Згідно з п. 1.5 Порядку №493 АТ "НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п'яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.
Наведене свідчить про здійснення державою заходів адміністративно-правового регулювання відносин щодо фінансування видатків місцевих бюджетів на виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Запроваджуючи визначений Порядком №493 механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Також, згідно з п. 4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок №256) перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Таким чином, відповідно до Порядків №20, 256, 493 визначається такий механізм розрахунків:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками №20, 256, 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
При цьому, з аналізу вказаних положень вбачається, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, який, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання цими рішеннями, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Звертаючись з заявою про зменшення розміру позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" було враховано правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справ №924/296/18, №908/885/18, №902/514/18, №924/297/18, №913/334/18, №912/1701/18, №918/553/18, №902/125/18, №905/1449/18, №927/894/18, №922/2264/18, №924/751/18, №903/911/18, №905/1101/18, №906/159/19, №925/971/18, №910/1827/19, №917/1344/18, №909/1065/18, №912/684/19, №906/985/18, №904/4067/18, №916/2259/18, №910/13088/18, №924/235/19, у яких вказано про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на кошти, які держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, сплачених на підставі спільних протокольних рішень або договорів про організацію взаєморозрахунків, при цьому, установивши здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору, а також статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”.
Враховуючи часткову сплату відповідачем суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №16-407-Н від 22.08.2016 на підставі спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 та ст. 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, позивач зменшив суму позовних вимог в цій частині. Отже, позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат враховані платежі за спільними протокольними рішеннями, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Посилання відповідача на те, що позивачем не були враховані кошти у сумі 189700629,90 грн., які були сплачені на підставі спільних протокольних рішень, а також на невідповідність у розрахунку позивача фактичних сум оплати за спожитий природний газ у спірному періоді із даними, зазначеними позивачем у відповідних таблицях розрахунків інфляційних втрат на 3 % річних, в колонці «фактична оплата, на загальну суму 61,8 тис. грн., що призвело до завищення заборгованості, колегія суддів вважає недоведеними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як було зазначено, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 запропоновано ПрАТ “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” протягом семи днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення, які саме платежі у загальній сумі 189700629,90грн., що були сплачені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень, а також 61,8 тис грн., “яких (як зазначає відповідач) не вистачає під час підрахунку всіх здійснених відповідачем оплат”, не були враховані позивачем у розрахунку, наданому до заяви про зменшення розміру позовних вимог, із зазначенням конкретних дат, сум та реквізитів платіжних документів.
Проте, відповідач не надав відповідних пояснень, не конкретизував, які саме суми не були враховані позивачем та судом першої інстанції, не надав власний контррозрахунок, з якого би вбачались неврахування позивачем вказаної суми при здійснені розрахунку. Водночас, матеріали справи містять проведені позивачем детальні розрахунки заборгованості, які не спростовані відповідачем.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог (з урахуванням поданої позивачем заяви про їх зменшення) та відповідно про стягнення 3% річних у сумі 17900055,20 грн. та інфляційних втрат у сумі 72658998,23 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відому у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження, оскільки норми ГПК України не передбачають можливість повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, за виключенням випадку зміни складу суду (ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України). Більш того, нормами Господарського процесуального кодексу України чітко регламентовано порядок та строки проведення підготовчого засідання, а також строки розгляду справи по суті.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
У судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що заборгованість у цій справі підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який набув чинності 29.08.2021 (далі - Закон 1639), за яким заборгованість за договором від 22.08.2016 підлягає реструктуризації, списанню.
Дійсно, 29.08.2021 набув чинності Закон 1639, який передбачає заходи спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, списання неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги його транспортування.
Так, ст. 5 Закону 1639 передбачає, що реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає: заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону: за договорами купівлі-продажу природного газу для постачання побутовим споживачам (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), використаного станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили; за природний газ, переданий НАК "Нафтогаз України" операторам газорозподільних систем за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних потреб станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили; за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили; за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили; 2) заборгованість особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, перед НАК "Нафтогаз України". Реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Відповідно до положень ст. 6 Закону 1639 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.
Разом з цим, ст. 2 Закону 1639 передбачено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій відповідач був включений до вказаного реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, останнім не надано. А тому, наразі підстав для застосування заходів, передбачених Законом 1639, колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/1174/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.05.2022.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя П.В. Тихий