Постанова від 24.05.2022 по справі 918/1034/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Справа № 918/1034/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Троянчук Д.М. - адвокат, представник за довіреністю від 02.12.2021р.

від третьої особи: не з'явився

за участю прокурора: Котяй І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 01.02.22р. суддею Романюк Ю.Г. о 16:25 год. у м.Рівному, повний текст складено 08.02.22р.

у справі № 918/1034/21

за позовом Виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України

до Приватного підприємства - фірми "Алком"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. по справі №918/1034/21 у задоволенні позову Виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України до Приватного підприємства - фірми "Алком" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та припинення права власності - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвали нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що суд першої інстанції в ході судового розгляду повністю погодився з доводами Рівненської окружної прокуратури та вказав, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Однак, відмовляючи у задоволенні вказаної позовної заяви судом зазначено, що строк позовної давності щодо вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно сплинув 15.03.2016р., оскільки, на думку суду, з моменту внесення відомостей про державну реєстрацію права власності, що мало місце 15.03.2013р., Міністерство освіти і науки України, Верховна Рада та Рівненська окружна прокуратура могли дізнатися про порушення своїх прав і скористатися правом на судовий захист;

- вважає, що при цьому, суд прийшов до хибного висновку, що призвело до невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.261, 267 ЦК України, ст.ст.1,3 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 236, 237 ГПК України, внаслідок чого зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи;

- констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, окрім рішення суду по справі №19/9 від 08.04.2008р., ППФ "Алком" не подано для державної реєстрації жодних інших документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації та можуть бути підставою для реєстрації права власності, а державним реєстратором, в свою чергу, без отримання усіх необхідних документів, прийнято рішення про реєстрацію права власності ППФ "Алком" на 53,1% частки в індивідуально визначеному майні. Тому, судом вірно зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р. прийнято незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації, за відсутності усіх необхідних документів та щодо прав, які явно виходять за межі заявлених, а тому останнє підлягало скасуванню;

- зауважує, що у той же час, судом першої інстанції без належної оцінки всіх доказів зазначено, що можливість довідатись про порушення своїх прав виникла з 15.03.2013р., а тому строк позовної давності щодо вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно сплинув 15.03.2016р.. Причин поважності пропуску строку позовної давності прокурором не наведено. Крім того, вказано, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є офіційними, публічними та загальнодоступними (ст.ст.1, 3 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому з моменту внесення відомостей про державну реєстрацію права власності (15.03.2013р.), Міністерство освіти і науки України, Верховна Рада та прокурор могли дізнатися про порушення своїх прав;

- вважає, що вказані висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки поза увагою суду залишився той факт, що про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру Рівненській окружній прокуратурі стало відомо лише 10.06.2021р., після отримання листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях №10-04-1889 про наявні розбіжності у відомостях, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна, розташованого по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне. Зокрема, в листі зазначено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право спільної часткової приватної власності юридичної особи на будівлю по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, яка відповідно до Єдиного реєстру об'єктів державної власності є державною власністю, а уповноважений орган управління даним державним майном - Міністерство освіти та науки України самоусунулося від виконання своїх обов'язків. У зв'язку з чим, Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях просило Рівненську окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру;

- зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем не надано жодних доказів того, що окружній прокуратурі та позивачу про вказані обставини було відомо до 10.06.2021р. або вони могли довідатися про вказані обставини раніше;

- констатує, що натомість, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що строк позовної давності щодо вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно сплинув ще 15.03.2016р., оскільки наявна у державному реєстрі інформація містить відомості про внесення запису про право власності на підставі рішення суду, отже дозволяла скористатися правом на судовий захист, а тому можливість довідатись про порушення своїх прав існувала починаючи з 15.03.2013р.;

- додає, що окрім того, оскаржуване рішення про державну реєстрацію речових прав є актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання прав і обов'язків конкретного суб'єкта господарювання - ППФ "Алком". У зв'язку із викладеним, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо обізнаності позивача про порушення оскаржуваною державною реєстрацією його майнових прав, з посиланням на законодавчо визначені повноваження та обов'язок позивача контролювати свої майнові права та знати про їх стан;

- також, вважає необґрунтованими висновки суду про те, що з моменту внесення до реєстру відомостей про реєстрацію права власності Міністерство освіти і науки України та прокурор могли довідатися про порушення своїх прав, оскільки відомості Державного реєстру речових прав є публічними та загальнодоступними;

- вказує, що поза увагою суду залишено той факт, що процедуру надання (припинення) доступу посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування чи інших визначених законом особам, адвокатам та нотаріусам (користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури встановлено Порядком доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р.;

- обґрунтовує, що судом не надано належної оцінки доводам прокуратури, що про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру стало відомо лише 10.06.2021р., після отримання листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях №10-04-1889, який у свою чергу було скеровано і на адресу уповноваженого органу управління даним державним майном - Міністерства освіти та науки України, яке після повідомлення вказаних обставин взагалі самоусунулося від виконання своїх обов'язків, а тому саме окружною прокуратурою вирішено вжити заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави. Тобто, суд першої інстанції неправильно встановив початок перебігу позовної давності за позовними вимогами у справі, хоча встановлення цих обставин є суттєвим для правильного вирішення спору.

Листом №918/1034/21/1415/22 від 01.03.2022р. справу №918/1034/21 було витребувано із господарського суду Рівненської області.

10.03.2022р. справа №918/1034/21 надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-доповідач (головуючий суддя) Павлюк І.Ю. перебувала на лікарняному (тимчасова непрацездатність) у період з 03.03.2022р. по 21.03.2022р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022р. апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. у справі №918/1034/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам у справі, зокрема, Міністерству освіти та науки України, Приватному підприємству - фірми "Алком", Управлінню забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

04.04.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали від 22.03.2022р. про залишення апеляційної скарги без руху від Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшло клопотання від 01.04.2022р. №15/2-137ВИХ-22 з додатками, зокрема, копією платіжного доручення від 29.03.2022р. №381 про сплату судового збору в розмірі 6810,00грн., а також докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги учасникам у справі, зокрема, Міністерству освіти та науки України, Приватному підприємству - фірми "Алком", Управлінню забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.22р. у справі №918/1034/21 та призначено справу №918/1034/21 до розгляду на 26.04.2022р. об 14:30год., тощо.

22.04.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства - фірми "Алком" надійшло клопотання від 19.04.2022р., в якому просить відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою відзиву на апеляційну скаргу.

26.04.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради надійшов письмовий відзив від 20.04.2022р. №714/01-17 на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022р. у справі №918/1034/21 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.05.2022р. об 15:00год..

02.05.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства - фірми "Алком" надійшов письмовий відзив від 26.04.2022р. на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.05.2022р. об 14:30год..

16.05.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства - фірми "Алком" надійшли додаткові пояснення від 12.05.2022р. по справі.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач та третя особа у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників у справі.

Позивач у справі не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. у справі №918/1034/21 скасувати та ухвали нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, у письмових поясненнях по справі та в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. у справі №918/1034/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Рівненською окружною прокуратурою опрацьовано лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 10.06.2021р. №10-04-1889 та інформацію, розміщену в мережі Інтернет щодо дотримання вимог законодавства під час надання у користування та вибуття з державної власності нерухомого майна, розташованого на території міста Рівне (а.с.45-46) за результатами чого встановлено, що 16.05.2001р. Рівненським державним центром науково-технічної і економічної інформації (далі - ЦНТЕІ) Приватному підприємству - фірмі "Алком" (далі - відповідач) на підставі договору оренди №4 надано у користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: актовий зал та хол площею 617кв.м. та вартістю 311 879,00грн., що розташоване на І поверсі лабораторного корпусу будинку ЦНТЕІ, по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне. Майно було надане з метою реконструкції та створення торговельного залу.

Зокрема, у травні 2001 року Рівненським ЦНТЕІ на підставі листа Департаменту економіки та соціального розвитку Міністерства освіти та науки України №10/2-381 від 12.04.2001р. ППФ "Алком" надано дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень, а розпорядженням міського голови від 07.09.2001р. за №2085-Р надано дозвіл на влаштування другого та третього ярусів в актовому залі будинку ЦНТЕІ, по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

За результатами проведеної ППФ "Алком" реконструкції приміщення було здійснено добудову, а саме: другий та тертій яруси в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно.

Надалі, з метою визнання права власності на здійсненні невід'ємні поліпшення та створену в їх результаті нову річ (другий та тертій яруси в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно) ППФ "Алком" подано до Господарського суду Рівненської області позовну заяву про визнання права власності на частку в нерухомому майні.

Так, в ході судового розгляду судом було встановлено, що відповідно до висновку експерта від 12.12.2007р. за №71115/3-ФМ, позивачем було здійснено невід'ємні поліпшення окремого індивідуально визначеного майна: актового залу та холу з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1кв.м. лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне. Крім того, експертом у висновку від 12.12.2007р. за №71115/3- ФМ вказано, а судом в ході судового розгляду досліджено, що ринкова вартість окремого індивідуального визначеного майна в будинку Державного ЦНТЕІ по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне після проведення невід'ємних поліпшень становить 15 166 300,00грн..

08.04.2009р. Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення у справі №19/9, яким позовну заяву ППФ "Алком" задоволено та визнано право власності на 53,1% частки індивідуально визначеного нерухомого майна. В свою чергу, згідно вказаного рішення суду, індивідуально визначеним майном судом вказано лише актовий зал та хол з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1кв.м.. Тобто судом визнано право власності на 53,1% частки від актового залу та холу (а.с.18-20).

В подальшому, державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Прокоп'юк Р.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р., згідно якого за ППФ "Алком" зареєстровано право спільної часткової власності на 531/1000 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 22267056101, яким, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є вся будівля по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне (а.с.17, 23-25).

Прокурор вказує, що підставою для реєстрації права спільної часткової власності ППФ "Алком" на частину будівлі по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне в розмірі 53,1% стало лише рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р.. Інші документи, зокрема, технічний паспорт чи документи, які підтверджують введення в експлуатацію об'єкта, в реєстраційній справі відсутні.

Зокрема, рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р. в справі №19/9 задоволено позовні вимоги ППФ "Алком" та визнано право власності останнього на здійснені ним невід'ємні поліпшення, а саме влаштування другого та третього ярусу в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою: вул.Замкова, 22-а, вмісті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно.

Крім того, судом вказано, що право власності ППФ "Алком" визнано в частці 53,1% від індивідуально визначеного нерухомого майна, яким як вказувалося раніше є лише актовий зал та хол з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1кв.м., а не вся будівля загальною площею 6 321,1кв.м. (згідно виписки з матеріалів інвентаризаційної справи) (а.с.41).

Таким чином, згідно рішення господарського суду в справі №19/9 від 08.04.2008р., 53,1% частики від індивідуально визначеного нерухомого майна площею 1 456,1кв.м. становлять лише добудовані другий та третій яруси в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно.

Водночас прокурор у справі зазначає, що не дивлячись на те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р. у справі №19/9 за ППФ "Алком" визнано право власності лише на 53,1% частики від індивідуально визначеного майна, а саме: актового залу та холу з влаштованим під час оренди другим та третім ярусом, державним реєстратором зареєстровано право спільної часткової власності на 531/1000 будівлі у розмірі 1 456,1кв.м..

З огляду на викладене, за державою зареєстровано право власності лише на 469/1000 частки даної будівлі.

Також, прокурор покликається на те, що саме лише рішення суду не є самостійною підставою реєстрації права власності. Останнє враховується під час державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п.п.28, 29, 31, 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав).

Однак, в порушення вказаних вимог, окрім рішення суду у справі №19/9 від 08.04.2008р. ППФ "Алком" не подано для державної реєстрації жодних інших документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації та можуть бути підставою для реєстрації права власності, а державним реєстратором, в свою чергу, без отримання усіх необхідних документів, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації, прийнято рішення про реєстрацію права власності ППФ "Алком" на 53,1% частки в індивідуально визначеному майні.

Таким чином, державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Прокоп'юк Р.А. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р. прийнято незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації та за відсутності усіх необхідних документів та щодо прав, які явно виходять за межі заявлених.

Враховуючи вище викладене, прокурор у справі зазначає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно свідоцтва про право власності від 21.09.2000р., будівля по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне належить Верховній Раді України в особі Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації на праві державної власності (а.с.21).

Також, прокурор у справі зазначає, що оскаржуваними рішеннями державного реєстратора порушуються інтереси держави в особі Міністерства освіти та науки України в особі Рівненського ЦЦТЕІ, до сфери повноважень якої належить розпорядження спірним держаним майном, зокрема, щодо його приватизації або передачі в оренду тощо.

З огляду на викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Міністерство освіти та науки України як уповноважений орган управління, до компетенція якого входять повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними.

При цьому, встановивши наявність розбіжностей між інформацією, розміщеною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна, розташованого по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, та з метою усунення даних розбіжностей щодо статусу спірного майна Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях скеровано лист до Міністерства освіти та науки України, однак відповіді Міністерством освіти та науки України надано не було (а.с.47).

Також, на виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Рівненською окружною прокуратурою також було скеровано до Міністерства освіти та науки України лист, яким повідомлено про наявні факти допущених державним реєстратором при порушень реєстрації права власності на спірний об'єкт та необхідність вжиття заходів щодо скасування рішення реєстратора, однак Міністерством освіти та науки України відповіді також надано не було, а тому наявні підстави для представництва виконуючим обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України (а.с.59-63).

За вказаних обставин, виконуючий обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірма "Алком", за участю участь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та припинення права власності.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1034/21. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 14.12.2021р..

10.12.2021р. до Господарського суду Рівненської області від третьої особи надійшло пояснення, в яких просить суд врахувати обставини, викладені Управлінням в письмових поясненнях при розгляді справи та розгляд справи проводити без участі представника третьої особи.

14.12.2021р. до Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності по справі, оскільки з моменту внесення відомостей про державну реєстрацію права власності, що мало місце 15.03.2013р., Міністерство освіти і науки України, Верховна рада та Рівненська окружна прокуратура могли дізнатися про порушення своїх прав.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.12.2021р. розгляд справи відкладено на 18.01.2022р..

22.12.2021р. до Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що відповідачем для державного реєстратора надалися всі документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно, зокрема, рішення Господарського суду Рівненської області та технічний паспорт на об'єкт нерухомості, тому у державного реєстратора були відсутні підстави зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Щодо посилання в позові на неподання відповідачем документів, передбачених п. 46 Порядку №703, то зазначено про те, що такі документи передбачено подавати у випадку проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, чого в даному випадку не було.

Стосовно посилання в позові на п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. за №461, то зазначено про те, що Порядок №461 до спірних правовідносин не може застосовуватися, оскільки відсутній факт самочинного будівництва. Будь-яких доказів щодо здійснення і приватизації самочинного будівництва позивачем не надано.

Також, зазначено про те, що в даному випадку приватизація майна не здійснюється, оскільки відсутні відносини купівлі-продажу, дарування майна, тощо, а тому дія Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року №847-ХІV на правовідносини між сторонами не поширюється. Також, зазначено про те, що саме частку (53,1% від загальної площі актового залу, холу, другого та третього ярусу) і було зареєстровано державним реєстратором 15.03.2013р. на праві власності за відповідачем.

30.12.2021р. до Господарського суду Рівненської області від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача згідно якого, прокурор вказує на те, що саме лише рішення суду не є самостійною підставою реєстрації права власності, останнє враховується під час державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п.п.28, 29, 31, 46 Порядку реєстрації, а тому твердження відповідача про відсутність у державного реєстратора підстав для зупинення розгляду заяви про державу реєстрацію або для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень не відповідає дійсності та матеріалам справи.

Також, зазначено про те, що оскаржуваним рішенням №915373 від 15.03.2013р. реєстратор державному майну по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, яке відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не може перебувати в приватній власності, присвоєно приватну форму власності, а тому твердження відповідача про безпідставність застосування прокурором Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" в даний правовідносинах є надуманим та необґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.01.2022р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/1034/21 на 30 днів до 21.02.2022р. включно. Закрито підготовче провадження у справі №918/1034/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.2022р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. по справі №918/1034/21 у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з порушенням законодавства щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, регулювання яких здійснюється Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ГК України, ЦК України, тощо.

Судом встановлено, що 08.04.2009р. Господарським судом Рівненської області прийнято рішення у справі №19/9, яким позовну заяву ППФ "Алком" задоволено та визнано право власності на 53,1% частки індивідуально визначеного нерухомого майна.

Водночас, згідно вказаного рішення суду, індивідуально визначеним майном судом вказано лише актовий зал та хол з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1кв.м. Тобто судом визнано право власності на 53,1% частки від актового залу та холу.

Також, в ході судового розгляду судом було встановлено, що відповідно до висновку експерта від 12.12.2007р. за №71115/3-ФМ, позивачем було здійснено невід'ємні поліпшення окремого індивідуально визначеного майна: актового залу та холу з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1кв.м. лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

Крім того, експертом у висновку від 12.12.2007р. за №71115/3- ФМ вказано, а судом в ході судового розгляду досліджено, що ринкова вартість окремого індивідуального визначеного майна в будинку Державного ЦНТЕІ по вул. Замкова, 22-а, в місті Рівне після проведення невід'ємних поліпшень становить 15 166 300,00грн..

Надалі, державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Прокоп'юк Р.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р., згідно якого за ППФ "Алком" зареєстровано право спільної часткової власності на 531/1000 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 22267056101, яким, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є вся будівля по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

Так, підставою для реєстрації права спільної часткової власності стало рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р..

За приписами, п.4 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р. у справі №19/9 задоволено позовні вимоги ППФ "Алком" та визнано право власності останнього на здійснені ним невід'ємні поліпшення, а саме влаштування другого та третього ярусу в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою: вул. Замкова, 22-а, вмісті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно.

Отже, згідно рішення господарського суду в справі №19/9 від 08.04.2008р., 53,1% частики від індивідуально визначеного нерухомого майна площею 1 456,1кв.м. становлять лише добудовані другий та третій яруси в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно.

Водночас, судом встановлено, що не дивлячись на те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р. у справі №19/9 за ППФ "Алком" визнано право власності лише на 53,1% частики від індивідуально визначеного майна, а саме: актового залу та холу з влаштованим під час оренди другим та третім ярусом, державним реєстратором зареєстровано право спільної часткової власності на 531/1000 будівлі у розмірі 1 456,1кв.м..

У зв'язку з чим за державою зареєстровано право власності лише на 469/1000 частки даної будівлі.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на час проведення державної реєстрації), державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно п.1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав) (далі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п.п.4, 12 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями. Якщо законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, то державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктами 10, 13 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав) встановлено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У відповідності до п.29 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

За приписами п.46 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), реєстрації державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 28 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що саме лише рішення суду не є самостійною підставою реєстрації права власності, а тому рішення враховується під час державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п.п.28, 29, 31, 46 Порядку реєстрації.

Водночас, як встановлено судом, в порушення вказаних вимог, окрім рішення суду у справі №19/9 від 08.04.2008р. ППФ "Алком" не подано для державної реєстрації жодних інших документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації та можуть бути підставою для реєстрації права власності, а державним реєстратором, в свою чергу, без отримання усіх необхідних документів, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації, прийнято рішення про реєстрацію права власності ППФ "Алком" на 53,1% частки в індивідуально визначеному майні.

Згідно ст.ст.22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на момент проведення державної реєстрації), визначено перелік підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а також перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

За приписами ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), порядок проведення державної реєстрації включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав). Разом з тим, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

З огляду на викладене, п.п.28, 29, 31 та 46 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав) реєстрації визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на закріплені положення у ст.ст.9, 15, 22, 24, 25 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам та виключно в межах заявлених прав та їх обтяжень.

За вказаних обставин, державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Прокоп'юк Р.А. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р. прийнято незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації та за відсутності усіх необхідних документів та щодо прав, які явно виходять за межі заявлених.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказаний правовий висновок щодо обов'язковості визнання, зміни чи припинення рішенням суду речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) одночасно з ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №922/3130/19 та від 23.06.2020р. у справі №922/2589/19.

Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.12.2020р. у справі №922/476/20.

Отже, здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно не означає припинення правового режиму цього майна.

Враховуючи те, що ППФ "Алком" за рішенням суду у справі №19/9 від 08.04.2008р. набуло право власності на 53,1% частки лише від актового залу та холу, розміщені на першому поверсі лабораторного корпусу будинку Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою: м.Рівне, вул.Замкова, 22-а, а тому на спірний об'єкт, а саме на 53,1% частки усієї будівлі Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою: м.Рівне, вул.Замкова, 22-а, ППФ "Алком" в установленому законом порядку не набуло.

Отже, відсутні повноваження щодо розпорядження даним майном, як наслідок, здійснення реєстрації права власності на спірне державне майно за ППФ "Алком" суперечить вимогам чинного цивільного законодавства, а рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності підлягають визнанню незаконним та скасуванню.

Водночас, слід зазначити, що під час апеляційного провадження у даній справі відповідачем у своїх поясненнях також акцентовано увагу на помилковість у визначенні розміру частки нерухомого майна, що було зареєстровано за відповідачем.

Стосовно покликань відповідача про відсутність у державного реєстратора підстав для зупинення розгляду заяви про державу реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на час проведення державної реєстрації) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У відповідності до п.п.4, 12 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями. Якщо законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, то державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 4 Порядку визначено заборону державної реєстрації права власності не введеного в експлуатацію об'єкта нерухомого майна. Зокрема вказано, що у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.29 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Приписами п.46 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав) визначено, що реєстрації державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 28 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

З огляду на викладене, п.п.28, 29, 31 та 46 Порядку (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), реєстрації визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на закріплені положення у ст.ст.9, 15, 22, 24, 25 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам та виключно в межах заявлених прав та їх обтяжень.

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що саме лише рішення суду не є самостійною підставою реєстрації права власності. Останнє враховується під час державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п.п.28, 29, 31, 46 Порядку реєстрації.

За вказаних обставин, доводи відповідача про відсутність у державного реєстратора підстав для зупинення розгляду заяви про державу реєстрацію або для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень є не обґрунтованими.

Слід також зазначити, що за приписами п.4 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (що діяв на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію прав), державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р. в справі №19/9 задоволено позовні вимоги ППФ "Алком" та визнано право власності останнього на здійснені ним невід'ємні поліпшення, а саме влаштування другого та третього ярусу в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою: вул.Замкова, 22-а, вмісті Рівне площами 397,4кв.м. та 407,9кв.м. відповідно.

Крім того, судом вказано, що право власності ППФ "Алком" визнано в частці 53,1% від індивідуально визначеного нерухомого майна, яким як зазначалося вище є лише актовий зал та хол з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1кв.м., а не вся будівля загальною площею 6 321,1кв.м. (згідно виписки з матеріалів інвентаризаційної справи).

При цьому, як встановлено судом державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Прокоп'юк Р.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р., відповідно до якого за ППФ "Алком" зареєстровано право спільної часткової власності на 531/1000 на об'єкт нерухомого майна "будівля" з реєстраційним номером 22267056101, яким, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є вся будівля по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

Водночас, як встановлено судом, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р. прийнято незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації та за відсутності усіх необхідних документів та щодо прав, які явно виходять за межі заявлених, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відносно покликання відповідача на те, що між сторонами відсутні правовідносини, на які поширюється дія Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", слід зазначити про те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 21.09.2000р., будівля по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне належить Верховній Раді України в особі Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації на праві державної власності.

Водночас, Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Державне підприємство "Рівненський ЦНТЕІ" не підлягало приватизації, тобто відчуженню чи вибуттю з державної власності у будь-якій іншій формі.

Також, згідно статуту "Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації", затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 22.06.2000р., центр заснований на державній власності і підпорядкований Міністерству освіти та науки України. Майно Рівненського ЦНТЕІ є державною власністю і закріплюється за останнім на праві повного господарського відання. Відчуження (вибуття) засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за центром, здійснюється за погодженням з Міністерством освіти та науки України у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, зазначений Закон надає спірному майну статусу такого, що не підлягає приватизації за жодних умов, не залежно від правовідносин між сторонами.

При цьому, як вже зазначалось вище, оскаржуваним рішенням №915373 від 15.03.2013р. реєстратор державному майну по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, яке відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не може перебувати в приватній власності, присвоєно приватну форму власності.

З огляду на викладене доводи відповідача про безпідставність застосування прокурором Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" в даний правовідносинах є необґрунтованим.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача у справі.

Водночас, у позовній заяві прокурор у справі просив суд поновити строк для звернення до суду, оскільки про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру Рівненській окружній прокуратурі стало відомо лише 10.06.2021р., після отримання листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях №10-04-1889 про наявні розбіжності у відомостях, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна, розташованого по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

Зокрема, в листі йшлося що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право спільної часткової власності приватної юридичної особи на будівлю по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, яка відповідно Єдиного реєстру об'єктів державної власності є державною власністю, а уповноважений орган управління даним державним майном - Міністерство освіти та науки України самоусунулося від виконання своїх обов'язків. У зв'язку з чим, Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях просило Рівненську окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру.

Водночас як встановлено судом, 14.12.2021р. від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності по справі, оскільки з моменту внесення відомостей про державну реєстрацію права власності, що мало місце 15.03.2013р., Міністерство освіти і науки України, Верховна рада та Рівненська окружна прокуратура могли дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст.261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому за змістом зазначеної норми (ст.261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Судом встановлено, що про порушення своїх прав у зв'язку з внесенням відомостей про державну реєстрацію права власності позивач мав дізнатися 15.03.2013р., тобто з моменту реєстрації такого майна.

Як свідчать матеріали справи, прокурор з позовом у даній справі звернувся 18.11.2021р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідач заявив про пропуск строку позовної давності, а прокурор у позовній заяві просив поновити строк для звернення до суду, визнавши поважними причинами для представництва прокурором інтересів позивача у суді.

За положеннями ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру Рівненській окружній прокуратурі стало відомо лише 10.06.2021р., після отримання листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях №10-04-1889 про наявні розбіжності у відомостях, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна, розташованого по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

Так, Рівненську окружну прокуратуру було повідомлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право спільної часткової власності приватної юридичної особи на будівлю по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, яка відповідно Єдиного реєстру об'єктів державної власності є державною власністю, а уповноважений орган управління даним державним майном - Міністерство освіти та науки України самоусунулося від виконання своїх обов'язків. У зв'язку з чим, Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях просило Рівненську окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру.

За викладеного, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин, з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів прав позивача, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про виконання позивачем своїх обов'язків та зволіканням останнім вчинення дій щодо скасування реєстрації права власності та повернення державного майна, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску прокурором строків позовної давності поважними та захисту порушеного права позивача.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007р. у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992р.).

З метою недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, визначених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовну давність прокурором для звернення до суду пропущено з поважних причин, а висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності передчасним.

Також, стосовно звернення прокурора з даним позовом до суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008р. №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016р., до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст.131-1, п.3 ч.1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України передбачає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказана стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18, уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №927/246/18, від 16.04.2019р. у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18.04.2019р. у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019р. у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі №0440/6738/18. Зокрема, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Як вже зазначалось вище, про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру Рівненській окружній прокуратурі стало відомо лише 10.06.2021р., після отримання листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях №10-04-1889 про наявні розбіжності у відомостях, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна, розташованого по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне. Також, повідомлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право спільної часткової власності приватної юридичної особи на будівлю по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, яка відповідно Єдиного реєстру об'єктів державної власності є державною власністю.

Встановивши наявність розбіжностей між інформацією, розміщеною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна, розташованого по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне, та з метою усунення даних розбіжностей щодо статусу спірного майна Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях скеровано лист до Міністерства освіти та науки України, однак відповіді Міністерством освіти та науки України надано не було.

Також, на виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Рівненською окружною прокуратурою також було скеровано до Міністерства освіти та науки України лист від 10.09.2021р. №50-4759вих21, яким повідомлено про наявні факти допущених державним реєстратором порушень при реєстрації права власності на спірний об'єкт та необхідність вжиття заходів щодо скасування рішення реєстратора, однак Міністерством освіти та науки України відповіді також надано не було, а тому були наявні підстави для представництва виконуючим обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18 зазначила, що оскільки прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

З огляду на викладене, колегія судів апеляційного господарського суду вважає, що прокуратурою було дотримано порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а тому виконуючий обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України обґрунтовано підставно звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірма "Алком", за участю участь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та припинення права власності.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та те, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності підлягає визнанню незаконним та скасуванню, що в свою чергу слугує для припинення право власності на нерухоме майно.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушеннями норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури слід задовольнити, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. у справі №918/1034/21 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р. та припинити право власності за Приватним підприємством - фірмою "Алком" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22267056101), номер запису про право власності №359712, за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Замкова, 22-а. площею 1456.1кв.м. ринковою вартістю 15166300,00грн..

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022р. у справі №918/1034/21 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р..

Припинити право власності за Приватним підприємством - фірмою "Алком" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22267056101), номер запису про право власності №359712, за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Замкова, 22-а, площею 1456,1кв.м. ринковою вартістю 15 166 300,00грн..

Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Алком" (33001, м.Рівне, вул.Замкова, 26-а, ідентифікаційний код 30318075) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172. ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України. м.Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4540грн. 00коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Алком" (33001, м.Рівне, вул.Замкова, 26-а, ідентифікаційний код 30318075) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172. ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України. м.Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 6810грн. 00коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Рівненської області.

5. Справу №918/1034/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "26" травня 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Попередній документ

104475283

Наступний документ

104475285

Інформація про рішення:

№ рішення:	104475284
№ справи:	918/1034/21
Дата рішення:	24.05.2022
Дата публікації:	27.05.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (22.02.2023)
Дата надходження:	14.06.2022
Предмет позову:	про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та припинення права власності

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

22.01.2026 11:20	Господарський суд Рівненської області
22.01.2026 11:20	Господарський суд Рівненської області
14.12.2021 13:00	Господарський суд Рівненської області
18.01.2022 14:30	Господарський суд Рівненської області
22.02.2023 15:30	Касаційний господарський суд
04.07.2023 12:45	Господарський суд Рівненської області