ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 травня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1237/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: А.І.Ярош,
суддів Г.І.Діброви, Н.М.Принцевської,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року
у справі № 915/1237/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україночка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто»
про стягнення заборгованості у розмірі 194000грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Україночка» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» про стягнення заборгованості у розмірі 194000грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він надав відповідачу безвідсоткову поворотну позику в розмірі 79000грн. за договором б/н від 30.09.2019р. та в розмірі 115000грн. за договором б/н від 18.12.2019р., які не укладалися між сторонами в письмовій формі. 30.03.2021р. ТОВ «Україночка» надіслало ТОВу «Н Авто» вимогу №22 від 30.03.2021р. про повернення позики, в якій позивач просив повернути кошти протягом тридцяти днів, проте, станом на день звернення до суду з позовом відповідач не повернув надану безвідсоткову поворотну позику та не надав відповіді на вищезазначену вимогу, отже кошти підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2021р. (суддя М.В.Мавродієва) позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україночка» заборгованість в розмірі 194000грн. та судовий збір в розмірі 2910грн.
Рішення вмотивовано тим, що 30.09.2019р. за платіжним дорученням №563 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 79000,0 грн з призначенням платежу “Безпроцентна поворотна позика згідно договору від 30.09.2019 без ПДВ”; 19.12.2019р. за платіжними дорученнями №185 та №186 - грошові кошти в загальній сумі 115000,0 грн з призначенням платежу “Безпроцентна поворотна позика згідно договору від 18.12.2019р. без ПДВ” (а.с.9,10). Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №22 від 30.03.2021р., в якій позивач вимагав від відповідача повернути в тридцятиденний термін від дня пред'явлення цієї вимоги вищезазначені грошові кошти. Отже, фактично між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини з позики, що є належною підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з повернення грошових коштів. Факт отримання коштів ТОВ “Н АВТО” в розмірі 194000грн. за платіжним дорученнями №563 від 30.09.2019р., №185 від 19.12.2019р., №186 від 19.12.2019р. підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні. Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було повернуто суму наданої позики. Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неповернутої поворотної позики у сумі 194000,00 грн. підлягають задоволенню.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н Авто» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка підписана директором О.В. Марним), в якій просить суд:
- скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі;
- у випадку надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Н Авто» заяв про відмову від апеляційної скарги або заяв про повернення апеляційної скарги без розгляду - не приймати такі заяви.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що:
- жодних домовленостей про отримання від ТОВ «Україночка» позики між сторонами даного спору не існувало. ТОВ «Н Авто» 30.09.2019р. та 19.12.2019р. не зверталось до ТОВ «Україночка» з проханням про надання поворотної фінансової допомоги;
- відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відтак, приписи чинного законодавства містять вимогу щодо обов'язкової письмової форми договору позики, яким за своєю правовою природою є будь-який договір поворотної фінансової допомоги, у випадку якщо позикодавцем є юридична особа;
- щодо посилання позивача, та висновок місцевого господарського суду, на те, що існування договірних правовідносин з позики, підтверджується наданим платіжним дорученням (як документом, який підтверджує факт прийняття відповідачем позики), слід зауважити, що в даному випадку перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача є виключно одностороннім актом, який підтверджує виключно наявність волі платника платежу на здійснення переказу. Однак, сам по собі факт надходження коштів на рахунок відповідача в жодному випадку не може підтверджувати факту прийняття відповідачем на себе будь-яких зобов'язань;
- у даному випадку, враховуючи відсутність будь-яких домовленостей щодо отримання позики, кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача є такими, що перераховані безпідставно. Відтак, позивачем при зверненні до суду було обрано не належний спосіб захисту права, оскільки загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України;
- належним способом захисту прав позивача в спірному випадку має бути стягнення безпідставно перерахованих коштів на підставі ст.1212 ЦК України;
- загальними зборами ТОВ «Н Авто», до виключної компетенції яких належить укладання договорів позики, таке рішення не приймалось, як і не приймалось рішення про подальше схвалення отримання позики від ТОВ «Україночка».
28.01.2022р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ «Н Авто» про відкликання апеляційної скарги, яка підписана директором Кучеревським А.М.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:
- від 31.01.2022р. витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1237/21; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 року у справі № 915/1237/21;
- від 09.02.2022р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВа «Н Авто» про відкликання апеляційної скарги від 28.01.2022р., підписаної директором Кучеревським А.М.; поновлено апелянту процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 року по справі № 915/1237/21; - відкрито апеляційне провадження по справі № 915/1237/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021р.; постановлено розглянути апеляційну скаргу ТОВа «Н Авто» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. При цьому, на запит суду було отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “Н Авто”, станом на дату подання апеляційної скарги - 24.01.2022 року та станом на дату подання заяви про відкликання апеляційної скарги - 28.01.2022 року.
З отриманих відомостей судом встановлено, що станом на 24.01.2022 року та 28.01.2022 року в розділі “Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо” зазначені наступні особи:
Кучеревський Антон Михайлович, директор - керівник
Марний Олександр Володимирович (повноваження: відомості відсутні) - представник
Полярус Володимир Іванович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо) - представник.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства Юстиції України від 22.09.2021 №3362/5 задоволено скаргу Марного О.В. та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 20.08.2021 №1005221070009023528 (відомості про зміну директора ТОВ “Н АВТО”, а саме внесення відомостей про те, що директором ТОВ “Н АВТО” є Полярус В.І.).
Після цього, наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2021 №3430/5 задоволено скаргу Марного О.В. та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 17.09.2021 №1005221070011023528 (відомості про особу, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ “Н АВТО”, а саме внесення відомостей про те, що заступником директором ТОВ “Н АВТО” є Полярус В.І., а директором став Кучеревський А.М.).
Таким чином, вищенаведеними Наказами Міністерства Юстиції України скасовано записи у Єдиному державному реєстру про те, що директором ТОВ “Н Авто” є Кучеревський А.М., а заступником директора - Полярус В.І.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 року по справі №910/15677/21 забезпечено позов та заборонено вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно ТОВ “Н Авто”, виключати раніше внесені записи до відомостей реєстру, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів та вносити будь-які записи до відомостей в реєстрі, в тому числі, зокрема, щодо зміни керівника юридичної особи.
Також до апеляційної скарги додано копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021 року по справі №915/1031/21 про вжиття заходів забезпечення позову, якою також заборонено будь-яким державним реєстраторам, державним або приватним нотаріусами вчиняти будь-які дії з внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ “Н Авто”.
У зв'язку з викладеним, Накази Міністерства юстиції України фактично не виконані, реєстраційні дії від 20.08.2021 №1005221070009023528 та від 17.09.2021 №1005221070011023528 не скасовані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, керуючись ст. 129 Конституції України та ст.2 ГПК України, колегія суддів зазначає, що у даному випадку міркування учасників справи, висловлені у заяві про відкликання апеляційної скарги, не можуть превалюювати над завданням господарського судочинства та його основними засадами (принципами), а тому судова колегія дійшла висновку, що прийняття відкликання апеляційної скарги та, як наслідок, повернення апеляційної скарги за заявою ТОВ “Н Авто” відповідно до ст.260, 266 ГПК України, за наведених обставин, суперечило б основним засадам (принципам) господарського судочинства, а саме забезпечення права на апеляційний перегляд справи та право доступу до суду, гарантованого Конституцією України.
З огляду на викладене, враховуючи наявність Наказів Міністерства Юстиції України від 22.09.2021 №3362/5 та від 29.09.2021 №3430/5, враховуючи, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час подання апеляційної скарги та заяви про її відкликання директором та керівником ТОВ “Н АВТО” є Кучеревський А.М., Полярус В.І. та Марний О.В. є представниками товариства, для забезпечення права на справедливий суд, судова колегія дійшла висновку про відмову у прийнятті заяви ТОВ “Н АВТО” про відкликання апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз'яснено учасникам справи про їх право не пізніше 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення ухвали копії суду від 09.02.2021р. на поштові та на електронні адреси сторін - ТОВ «Україночка» та ТОВ «Н Авто» отримали копію ухвали поштою 22.02.2022р., що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.253, 254), тобто до введення в Україні з 24.02.2022р. воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду не надійшов.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Україночка» за платіжним дорученням №563 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Н Авто» грошові кошти в сумі 79000грн з призначенням платежу «Безпроцентна поворотна позика згідно договору від 30.09.2019 без ПДВ».
19.12.2019р. позивач за платіжними дорученнями №185 та №186 перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 115000грн. (50000грн. та 65000грн. відповідно) з призначенням платежу «Безпроцентна поворотна позика згідно договору від 18.12.2019 без ПДВ».
Здійснення ТОВом «Україночка» вищезазначених платежів, окрім платіжних доручень, підтверджується також копіями виписок АТ «Укрсиббанк» та Філії Миколаївське відділення АТ «Ощадбанк» м.Миколаїв, які містяться в матеріалах справи.
30.03.2021р. ТОВ «Україночка» направило ТОВу «Н Авто» вимогу №22 від 30.03.2021р., в якій позивач вимагав від відповідача повернути в тридцятиденний термін від дня пред'явлення цієї вимоги грошові кошти у загальному розмірі 194000грн. безвідсоткової поворотної позики, яка ним була отримана за платіжними дорученнями №563 від 30.09.2019р., №185 та №186 від 19.12.2019р.
Вимога від 30.03.2021р. була отримана ТОВом «Н Авто» 02.04.2021р., що підтверджується трекінгом відправлень №5402002236736 та залишена відповідачем без реагування, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду наступного.
Відповідно до ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України провочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.
Виходячи зі змісту договору фінансової поворотної допомоги, який за своєї правовою природою подібний до договору позики, він підпадає під правове регулювання §1 Глави 71 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Разом з цим, згідно із ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Норми ч.1 ст.1049 ЦК України визначає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.3. ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
З матеріалів справи вбачається, що письмового договору сторони не укладали.
Разом з цим, ТОВом «Україночка» перераховано ТОВу «Н Авто» грошові кошти як безвідсоткову поворотну позику на загальну суму 194000грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банківських установ, які наявні в матеріалах справи.
Оскільки строк повернення позики сторонами не був визначений, цей строк обчислюється протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги (30.03.2021р.) про повернення боргу, відповідно до положень ч.1 ст.1049 ЦК України.
У абзаці 2 п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 року, визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.
Враховуючи отримання ТОВом «Н Авто» вимоги позивача 02.04.2021р., суд першої інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що зобов'язання щодо повернення заборгованості виникло у відповідача з 02.05.2021р.
Відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не надано доказів повернення позивачу вищезазначених коштів у сумі 194000грн.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Матеріали справи місять копії платіжних доручень про перерахування позивачем спірних коштів відповідачу із призначенням платежу «Безпроцентна поворотна допомога згідно договорів».
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що фактично між ТОВ «Україночка» та ТОВ «Н Авто» склалися договірні відносини з позики, що є належною підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з повернення грошових коштів.
Факт отримання коштів ТОВ «Н АВТО» в розмірі 194000грн. за платіжним дорученнями №563 від 30.09.2019р., №185 від 19.12.2019р., №186 від 19.12.2019р. був підтверджений представниками відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.
Доказів повернення відповідачем позивачу поворотної позики у сумі 194000грн. матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, з огляду наступного.
Позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень №563 від 30.09.2019р., №185 від 19.12.2019р., №186 від 19.12.2019р., що у відповідності до приписів ч.2 ст.1047 ЦК України свідчить про укладення між сторонами договорів позики.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки приписи ст.1212 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають - спірні кошти були перераховані відповідачу на виконання умов договорів позики, про що безпосередньо зазначено у призначенні платежів у платіжних дорученнях - «Безпроцентна поворотна позика згідно договорів від 30.09.2019р. та 18.12.2019.р без ПДВ».
З матеріалів справи вбачається, що кошти позивачем відповідачу були перераховані у 2019 році (30 вересня та 19 грудня 2019 року), відповідач не спростовує факту отримання коштів, навпаки, під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача підтвердив цей факт.
Позов у даній справі був поданий 12.08.2021р., тобто майже через два роки після першого перерахування коштів та через 5 місяців після отримання відповідачем вимоги позивача про повернення коштів від 30.03.2021р..
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу повернення отриманих коштів як безпідставно отриманих, незважаючи на підтвердження факту отримання коштів у 2019 році та встановлення судом факту отримання відповідачем вимоги від 30.03.2021р., при цьому ТОВ «Н Авто» наполягає на тому, що не зверталось до позивача з проханням про отримання поворотної фінансової допомоги.
Зі змісту норми ч.1 ст.241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.
Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018р., у справі №910/18812/17, від 08.07.2019р. у справі №910/19776/17.
Отже, в даному випадку схвалення правочину відбулось у формі мовчазної згоди - відповідач не повернув позивачу спірні кошти після їх отримання у 2019 році, тому колегія суддів відхиляє посилання ТОВ «Н Авто» в апеляційній скарзі на те, що загальними зборами ТОВ «Н Авто», до виключної компетенції яких належить укладання договорів позики, таке рішення не приймалось, як і не приймалось рішення про подальше схвалення отримання позики від ТОВ «Україночка».
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі №914/385/18, від 10.04.2019р. у справі №904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 20.08.2020р. у справі №914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», колегія суддів констатує, що надані позивачем докази на підтвердження укладення договору та перерахування відповідачу коштів є більш вірогідними, ніж твердження відповідача про неукладення договору та неприйняття Загальними зборами ТОВ «Н Авто» рішень про укладання договору позики та про подальше схвалення отримання позики від ТОВ «Україночка», без надання відповідних доказів.
Судом апеляційної інстанції надана оцінка вагомим аргументам апеляційної скарги відповідача, решта доводів скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого ним рішення.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Україночка» та зауважує, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведеного, а відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.
Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021р. у справі №915/1237/21 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 року у справі №915/1237/21 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська