ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 травня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2385/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021, ухвалене суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 09.12.2021
у справі № 916/2385/21
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі»
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 35000 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі по тексту - ПрАТ «Страхова група «ТАС») звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі» (далі по тексту - ТОВ «Нікі») про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) у розмірі 35 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом переходу до позивача права вимоги в порядку регресу у зв'язку з завданням шкоди застрахованому транспортному засобу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі № 916/2385/21 в позові відмовлено.
Обґрунтування рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено недоведеність ПрАТ «Страхова група «ТАС» факту перебування джерела підвищеної небезпеки у власності ТОВ «Нікі», а також факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Нікі» під час завдання шкоди застрахованому транспортному засобу.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 по справі № 916/2385/21 та ухвалите нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник зазначає, що на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ СУБП «НІКІ» під час завдання шкоди застрахованому транспортному засобу було надано протокол про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 самостійно надавав відомості про себе, своє місце роботи, а також в протоколі зазначено, що особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення №3 видане ТОВ СУБП «НІКІ».
До того ж, відповідачем не спростовано твердження позивача щодо перебування ОСОБА_1 у трудових , відносинах з ТОВ СУБП «НІКІ»
Скаржник зазначає, що суд вивчаючи додані матеріали позовної заяви не звернув увагу, що ОСОБА_2 є не тільки власником навантажувача, а також останній є одним із засновників та керівником ТОВ СУБП «НІКІ», що свідчить, про взаємозв'язок між приналежністю навантажувача та ТОВ СУБП «НІКІ», а також виконання робіт на навантажувачі ОСОБА_1 .
За твердженням скаржника, вище викладене свідчить про те, що суд неповно розглянув всі обставини справи, а також невірно застосував норми процесуального права, а саме норми доведеності та належності доказів виплати страхового відшкодування, не встановив взаємозв'язок між власником навантажувача, власника ТОВ СУБП «НІКІ» передчасно відмовив у позові, чим порушив право позивача на судовий захист.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 (у складі суддів: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Таран С.В., Поліщук Л.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі № 916/2385/21.
Визначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі № 916/2385/21 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , відповідно до Рішення Вищої Ради Правосуддя від 17.02.2022 №136/0/15-22 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку», розпорядженням керівника апарату суду № 258 від 23.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Таран С.В., Лавриненко Л.В.
У зв'язку із перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці у період з 01.03.2022 по 16.03.2022 на підставі наказу В.О. Голови суду від 01.03.2022 №49-в та у період з 17.03.2022 по 01.04.2022 на підставі наказу Голови суду від 14.03.2022 №65-в, розпорядженням керівника апарату суду № 436 від 22.03.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2022, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Таран С.В., Поліщук Л.В.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 прийнято справу № 916/2385/21 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.
Визначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі № 916/2385/21 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
До суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
19.07.2018 ОСОБА_4 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дворецьким К.М., згідно якого довірителем було уповноважено ОСОБА_5 управляти транспортним засобом марки - Ford Mustang, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , рік випуску - 2015р. Довіреність була видана строком на 3 роки до 19.07.2021р. з правом передоручення.
25.07.2018 між ПрАТ «Страхова група «ТАС» (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є легковий, марка - Ford Mustang, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , рік випуску - 2015р.; страхова сума складає 660 000,00 грн.; страхові ризики - ДТП, пожежа, стихійне лихо, ПУТО, незаконне заволодіння; строк дії договору - до 25.07.2019.
Згідно з п. 7 договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 від 25.07.2018 предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням і розпорядженням транспортним засобом.
06.08.2018 поліцейським управління патрульної поліції в Одеській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №065531, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи погрущиком, не витримав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Форд», реєстраційний номер - НОМЕР_1 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення №065531 від 06.08.2018 вбачається, що ОСОБА_1 згідно посвідчення №3 є працівником СП «Нікі», номерний знак у транспортного засобу (погрущика) - відсутній, власником транспортного засобу є ОСОБА_6 .
06.08.2018 ОСОБА_5 було подано до ПрАТ «Страхова група «ТАС» заяву про настання 06.08.2018 ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_7 . Страхове відшкодування Страховик просив перерахувати на рахунок СПД ОСОБА_8
07.08.2018 представником ПрАТ «Страхова група «ТАС» було складено акт огляду застрахованого за договором добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 від 25.07.2018 транспортного засобу та виявлено його пошкодження.
08.08.2018 ФОП Дмітрієвою К.С. було виставлено рахунок №0000000230 на суму 35 000,00 грн. у зв'язку з виконанням робіт щодо ремонту застрахованого транспортного засобу.
10.08.2018 ПрАТ «Страхова група «ТАС» було складено страховий акт №21723Р/51/2018, згідно якого сума страхового відшкодування, яка належить до виплати Страхувальнику складає 35 000,00 грн. При цьому, з акту вбачається, що сума несплачених Страхувальником страхових платежів складає 17 622,00 грн., у зв'язку з чим, до виплати належить 17 378,00 грн.
На підставі платіжного доручення №91077 від 13.08.2018 ПрАТ «Страхова група «ТАС» було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 17 378,00 грн.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2018 по справі №523/11344/18 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до останнього було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Як вбачається з даної постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2018 по справі №523/11344/18 підставою для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення стало ДТП, яка згідно з протоколом серії БД № 065531 від 06.08.2018, відбулась 06.08.2018 за участю ОСОБА_1 , який керував погрущиком, але не витримав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Форд», реєстраційний номер - НОМЕР_1 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Згідно ч.6 ст.75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина вказаної особи є встановленою та не підлягає доведенню.
25.08.2021 до господарського суду від Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області надійшов лист, згідно якого управлінням було повідомлено, що відомості про трудові відносини з ОСОБА_1 з таблиці 5 від ТОВ «Нікі» до реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 02.08.2018 по 09.08.2018 не надходили.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ «Нікі», позивачем, з посиланням, зокрема, на приписи ст. ст. 1187, 1191 ЦК України, було наголошено про наявність підстав для відшкодування в порядку регресу (суброгації) фактично понесених витрат у розмірі 35 000,00 грн. у зв'язку з завданням шкоди застрахованому транспортному засобу.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Колегія суддів погоджується із висновками господарського суду Одеської області щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання матеріальної (моральної) шкоди особі, інші юридичні факти.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно визначення статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до п. 1.5. ст. 1 Закону, наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Згідно зі ст. 3 Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Законом закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як встановлено, що 25.07.2018 між ПрАТ «Страхова група «ТАС» (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21, за умовами якого застрахованим транспортних засобом є легковий, марка - Ford Mustang, реєстраційний номер - НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2018 застрахованому транспортному засобу було завдано пошкоджень в результаті недотримання ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, який керував погрущиком. При цьому, вина ОСОБА_1 у завданні шкоди підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2018р. по справі №523/11344/18.
На виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 від 25.07.2018, ПрАТ «Страхова група «ТАС» було здійснено страхову виплату у розмірі 17 378,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №91077 від 13.08.2018. Так, предметом заявлених ПрАТ «Страхова група «ТАС» позовних вимог до відповідача є позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 35 000,00 грн. Проте, будь-які правові підстави, які можуть свідчити про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати витрати на суму, яка є відмінною від страхової виплати, позивачем взагалі наведено не було.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України слідує, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Так, звертаючи до господарського суду із даними позовними вимогами ПрАТ «Страхова група «ТАС» було наголошено про керування погрущиком ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Нікі», що є підставою для присудження до стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 35 000,00 грн.
Проте, згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ТОВ спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі».
Таким чином, приймаючи до уваги відповідь Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області про відсутність відомостей про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ненадання ТОВ «Нікі» витребуваних на підставі ухвали Господарського суду Одеської суду від 27.10.2021 документів не може бути підставою для визнання вказаної обставини встановленою.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення №065531 місце роботи ОСОБА_1 , оскільки ця обставина не має преюдиційного значення. До того ж ці дані записані лише зі слів самого ОСОБА_1 і не містять інформації на підставі якої угоди (трудової чи цивільно-правової) ОСОБА_1 працював у ТОВ спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі».
Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення №065531 від 06.08.2018 відомості про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з СП «Нікі», найменування якого не відповідає найменуванню відповідача по даній справі, у зв'язку з відсутністю ідентифікаційного коду підприємства, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати.
Відтак підстави для стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі» за ч. 1 ст. 1172 ЦК України відсутні.
Крім того, враховуючи закріплений ст. 1187 ЦК України обов'язок власника або володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Процедура відомчої реєстрації (далі - реєстрація) та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, врегульована Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. № 8 (далі - Порядок №8).
Згідно з пп. 1 п. 2 Порядку №8 великотоннажний та інший технологічний транспортний засіб (далі - технологічний транспортний засіб) - великотоннажний автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів, транспортування розкривних порід і корисних копалин на відкритих гірничих розробках чи ґрунту на будівництві, а також інший механічний транспортний засіб, у тому числі обладнаний спеціальними пристроями чи механізмами, або транспортний засіб, призначений для руху тільки у поєднанні з іншим транспортним засобом, який керується машиністом (оператором, водієм) і використовується власником для забезпечення виробничих процесів під час провадження ним господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг), а також для переміщення сировини (матеріалів), що обробляється, і відходів виробництва.
Відповідно до п. 3 Порядку №8 реєстрація, перереєстрація, тимчасова реєстрація, взяття на облік та зняття з нього технологічного транспортного засобу здійснюється територіальними органами Держпраці через центри надання адміністративних послуг.
Згідно з п. 6 Порядку №8 юридичні і фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (далі - власники) зобов'язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України. У такий же строк власники зобов'язані перереєструвати технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв'язку з якими виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи.
Отже, доказом на підтвердження факту належності ТОВ «Нікі» погрущика на праві власності може бути свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу або інший доказ, який підтверджує факт набуття права власності, наприклад, договір купівлі - продажу, або факт отримання транспортного засобу у користування.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності погрущика, тобто джерела підвищеної небезпеки на праві власності ТОВ «Нікі». При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №065531 від 06.08.2018, власником транспортного засобу є ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, враховуючи недоведеність ПрАТ «Страхова група «ТАС» факту перебування джерела підвищеної небезпеки у власності Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі», а також факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі» під час завдання шкоди застрахованому транспортному засобу, приймаючи до уваги відсутність передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, розмір якої не відповідає розміру страхової виплати, судова колегія погоджується з висновком суду перщої інстанції про відмову у задоволенні заявлених ПрАТ «Страхова група «ТАС» позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-болгарського підприємства «Нікі» про стягнення 35 000,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі № 916/2385/21 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук