25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/2458/21
адміністративне провадження № К/990/9262/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 (ухвалена в складі головуючого судді Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Носа С. П., суддів: Сеника Р. П., Судової-Хомюк Н. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій,-
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.07.2002 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликалась на те, що вона є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. У зв'язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи набула право на отримання згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Разом з тим, нарахування та виплату вказаних підвищення та пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством. Положення законів України, якими обмежувалася дія норм статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту призначення їй виплат, встановлених вказаними нормами, були визнані неконституційними. З огляду на зазначене, у спірний період відповідач мав нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території радіоактивного забруднення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не встановлених Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002 по 25.09.2020.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримання позивачкою листа у відповідь на її звернення щодо встановлення підвищення пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону №796- XII не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти більш ніж через 19 років, після отримання пенсії за липень 2002 року - моменту, коли вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга аргументована тим, що судами не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 25.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Позивачка проживає в селі М.Вербче Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами права.
Листом від 04.12.2020 відповідач повідомив позивачці про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України.
ОСОБА_1 , вважаючи такі дії відповідача протиправними, у березні 2021 року звернулася до суду з цим позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому заявила вимоги про захист своїх прав з 2002 року.
Станом на 2002 рік законом, що визначав строки звернення до суду був Цивільний процесуальний кодекс України, відповідно до статті 248-1 якого передбачалось, що право на звернення із скаргою до суду громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.
За змістом статті 248-5 цього Кодексу скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод; у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.
З позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у березні 2021 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судами встановлено, що позовні вимоги стосуються нарахування та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон №796-XII) за період з 01.07.2002.
Закон №796-XII не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З приводу доводів позивачки про те, що про порушення свого права вона дізналася у грудні 2020 року з листа відповідача, колегія суддів зазначає таке.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.03.2021, справа №240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20).
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що позивачка своєчасно не скористалася своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернулася до суду лише у березні 2021 (понад 19 років після отримання пенсії за липень 2002 року).
За наведених обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивачку можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивачка вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси.
В свою чергу посилання позивачки на те, що встановлений КАС України строк не застосовується до спірних правовідносин з огляду на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо виплати нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії пенсійним органом нараховані не були.
Такий висновок щодо застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 758/2471/17, від 29.04.2020 у справі № 490/9535/16-а та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
За таких обставин Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець