25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 560/9251/21
адміністративне провадження № К/990/11889/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №560/9251/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні обчислення та виплати державної (основної) пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, починаючи з 05.07.2006, відповідно до вимог статей 49, 51, 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 25, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із середньомісячного заробітку в зоні Чорнобильської АЕС за травень 1986 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату державної (основної) пенсії, відповідно до статей 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії згідно з довідкою від 29.05.2006 №58, виданої ВАТ "Хмельницька машинно-технологічна станція" про розмір заробітної плати за травень 1986 року та збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 85 % заробітку з урахуванням положень статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без обмежень суми пенсійних виплат у 168,00 грн. починаючи з 05 липня 2006, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 05.07.2006 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у непроведенні обчислення та виплати пенсії за віком позивачу із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 85 % заробітку, у відповідності до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії згідно з довідкою від 29.05.2006 №58, виданої ВАТ "Хмельницька машинно-технологічна станція" про розмір заробітної плати за травень 1986 року, без обмежень суми пенсійних виплат у 168,00 грн. починаючи з 01.02.2021, та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 05.07.2006 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити обчислення та виплату пенсії за віком позивачу із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 85 % заробітку, у відповідності до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії згідно з довідкою від 29.05.2006 №58, виданої ВАТ "Хмельницька машинно-технологічна станція" про розмір заробітної плати за травень 1986 року, без обмежень суми пенсійних виплат у 168,00 грн. починаючи з 01.02.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 05.07.2006 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоровю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 05.07.2006 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
В решті позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 залишено без змін.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.
Зокрема, замість наведення та обґрунтування таких підстав, визначених у цій статті, скаржник лише цитує її положення.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №560/9251/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.М. Шарапа