19 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3136/21 пров. № А/857/441/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року (суддя Іванчулинець Д.В., ухвалене в м. Ужгороді) у справі № 260/3136/21 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
27 липня 2021 року Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1 320 146,24грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, який у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №260/3136/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі обґрунтовує свої вимоги тим, що на час звернення позивача до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою про стягнення податкового боргу строк позовної давності встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПК України не минув, оскільки відповідач оскаржував податкове повідомлення-рішення в судовому порядку (судова справа №807/848/17), а відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідач подав пояснення на апеляційну скаргу у якому зазначає, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строків передбачених ст. 102 ПК України, оскільки податковий борг виник 11 травня 2017 року, а термін стягнення даного боргу закінчився 11 травня 2020 року.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Протокольною ухвалою суду від 05.05.2022 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, пояснення до апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 і перебуває на обліку у податковому органі як фізична особа-підприємець (а.с.7, 8).
Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку відповідача, щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів. За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки від 10.04.2017 року № 194/13-03/2180619792 та винесено податкові повідомлення-рішення від 11.05.2017 року:
- № 0002851303, яким визначено грошове зобов'язання по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 521 703,75 грн.;
- № 0002871303, яким визначено грошове зобов'язання по платежу 30 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 22 907,03 грн.;
- № 0002881303, яким грошове зобов'язання по платежу 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 575 568,75 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 р. по справі № 857/1757/19 (807/848/17), а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №807/848/17 залишено без змін (а.с.18-23).
Відповідно до вимог п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно статті 129 ПК України відповідачеві проведено нарахування пені у розмірі 200 275,23 грн. по платежам:
- 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 162 342,26 грн .;
- 30 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 14 116,25 грн.;
- 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 23 816,72 грн.
Станом на 01 червня 2021 року за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 1 320 146,24 грн., по наступних платежах:
- 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 683 985,91 грн. в т.ч. пеня в сумі 162 342,26 грн.;
- 30 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 36 808,19 грн. в т.ч. пеня в сумі 14 116,25 грн.;
- 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 599 352,14 грн. в т.ч. пеня в сумі 23 816,72 грн..
Дані обставини справи підтвердженні розрахунком податкового боргу та обліковою карткою відносно відповідача (а.с.6, 9-17).
Однак, вказані суми податкового боргу залишилися відповідачем не сплаченими, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок, що нормами податкового законодавства обмежено право контролюючого органу на самостійне визначення суми грошових зобов'язань платників податків 1095-денним терміном, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, тобто у даному випадку податковий борг виник 11 травня 2017 року, а термін стягнення даного боргу закінчився 11 травня 2020 року.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг- сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу приписів пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 даного Кодексу податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Позивачем надіслано податкову вимогу від 14 червня 2019 року №41251-54 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, вручено 22 червня 2019 року (а.с.24).
Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 857/1757/19 (807/848/17) залишено в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Тячівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено, і яке набрало законної сили 10 квітня 2019 року.
Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
За приписами пункту 56.18. статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, грошове зобов'язання відповідача, визначене податковими повідомленнями-рішеннями від 11.05.2017 року на суму 1 320 146,24грн., які відповідач оскаржував в судовому порядку, є узгодженими, у відповідності до підпунктів 56.17.5 та пункту 56.18. статті 56 ПК України, тобто з 10 квітня 2019 року.
Згідно п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до п.п. 102.3.5 п. 102.3 ст. 102 відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зазначені норми законодавства вище, оскільки відлік строку на звернення до суду про стягнення податкового боргу є дата узгодженності податкового повідомлення-рішення, а саме - 10 квітня 2019 року, а не дата отримання податкового повідомлення-рішення, як зазначено у рішення суду першої інстанції, що призвело до невірного визначення дати набуття статусу податкового боргу та як наслідок помилково встановлено строки стягнення податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши викладені обставини справи дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав про пропущення строку звернення ГУ ДПС у Закарпатській області до суду з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , оскільки податковий орган звернувся саме в межах 1095 днів встановленого ст.102 Податкового кодексу України (позовна заява подана - 27.07.2021, податковий борг виник 10.04.2019р.)
З огляду на викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 260/3136/21 - скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України податковий борг у розмірі 1 320 146,24 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч сто сорок шість гривень двадцять чотири копійки )
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 25.05.2022