18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 308/2771/22 пров. № А/857/7105/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Кардаш В.В.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Ігнатенка Сергія Сергійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 08.04.2022р. про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Департаменту патрульної поліції Лантура Олександра Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Деметрадзе Т.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.04.2022р., м.Ужгород),-
21.02.2022р. (згідно вхідної реєстрації суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Департаменту патрульної поліції /ДПП/ Лантура О.В. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії 1АВ № 03738770 від 25.12.2021р.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП; стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (у тому числі витрати на професійну правничу допомогу) (а.с.1-8).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до окремої категорії термінових адміністративних справ, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні (а.с.34).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 01.04.2022р. заявлений позов задоволено частково; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 1АВ № 03738770 від 25.12.2021р., а провадження у справі закрито; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 496 грн. 20 коп. сплаченого судового збору (а.с.43-46).
06.04.2022р. (згідно вхідної реєстрації суду першої інстанції) на адресу суду надійшла заява представника адвоката Ігнатенка С.С., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДПП судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4120 грн. (а.с.47-50).
Відповідно до ухвали суду від 08.04.2025р. заяву представника адвоката Ігнатенка С.С., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, залишено без задоволення (а.с.58-59).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Ігнатенко С.С., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до помилкової відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким стягнути на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу (а.с.62-65).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно приписів ч.3 ст.134 КАС України розподілу між сторонами підлягають судові витрати, що сплачені або підлягають сплаті відповідною стороною чи третьою особою. Згідно усталеної судової практики витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Водночас всупереч наведеному, суд першої інстанції дійшов безпідставного та незаконного висновку про те, що представником позивача не обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, а також не надано доказів здійснення оплати послуг адвоката.
При цьому, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом справи № 308/2771/22 в суді першої інстанції є обґрунтованим та співмірним із складністю справи та підтверджений належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги від 21.02.2022p., рахунком № 001813 від 05.04.2022p., актом виконаних робіт № 001813 від 05.04.2022р. та детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 06.04.2022р.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Представником позивача - адвокатом Ігнатенком С.С. оскаржується ухвала суду про відмову у прийнятті додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у прийнятті додаткового рішення, суд першої інстанції керувався тим, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Представник позивача просить стягнути з відповідача 4120 грн. понесених витрат на правову допомогу. Проте, стороною позивача не було надано документів, що свідчать про дійсне понесення витрат саме у такому розмірі та про здійснення їх оплати.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що представником позивача не обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, яка є надмірною та не відповідає категорії складності справи, а також не надано доказів здійснення оплати послуг адвоката, тому така вимога не підлягає до задоволення.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 4120 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):
договір № б/н від 21.02.2022р. про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням /АО/ «Грица і Партнери», за яким правничу допомогу позивачу надано адвокатом АО «Грица і Партнери» Ігнатенком С.С. (а.с.51-52);
рахунок № 001813 від 05.04.2022р. на суму витрат (із врахуванням знижки) 4120 грн.; термін оплати рахунку - 10.04.2022р. (а.с.53).
акт виконаних робіт № 001813 від 05.04.2022р. до договору № б/н від 21.02.2022р. про надання правової допомоги з описом робіт (аналіз документів, складання адвокатського запиту, представництво в судовому засіданні, складання заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника, складання проекту заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу - загальною тривалістю - 05 год. 55 хв.) на загальну суму (із врахуванням знижки) 4120 грн. (а.с.54);
детальний опис робіт (послуг), виконаний адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 06.04.2022р. (а.с.55).
Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом АО «Грица і Партнери» Ігнатенком С.С. в суді першої інстанції.
Між тим, доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, тобто, фактичної сплати коштів на рахунок/в касу адвоката позивачем не представлено.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі 4120 грн.
Водночас, спірним питанням є можливість стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті позивачем (але ще не оплачені).
При цьому, в аспекті вимог процесуального закону та сформованої Верховним Судом позиції, яка викладена у постановах від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, від 21.01.2021р. у справі № 280/2635/20, від 29.10.2020р. у справі № 686/5064/20 такі витрати є несплаченими на момент винесення судового рішення саме з об'єктивних причин.
Так, у вказаних постановах суду касаційної інстанції вказано на те, що сторонами був погоджений порядок оплати цих витрат з моменту винесення судом рішення та отримання рахунку.
Звідси, такий механізм відшкодування витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті, не може стосуватися неоплачених витрат на правову допомогу через порушення стороною своїх договірних зобов'язань по оплаті при наявності наданих адвокатом послуг.
В цілях з'ясування суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає сплаті позивачем, в аспекті норми ст.134 КАС України, колегія суддів здійснює правовий аналіз договору № б/н від 21.02.2021р. про надання правової допомоги, умовами яких визначено порядок розрахунків між сторонами.
Згідно з п.6.1 вказаного договору оплата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом на протязі трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця.
Грошові розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування клієнтом відповідних грошових сум зі свого поточного рахунку на поточний рахунок виконавця у банківській установі, або готівкою (п.6.2 зазначеного договору).
Таким чином, умовами договору сторони погодили порядок проведення розрахунків, визначивши кінцеву дати сплати коштів за надані послуги - протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця.
Згідно рахунку № 001813 від 05.04.2022р. термін сплати коштів визначений до 10.04.2022р. (при цьому 09.04.2022. і 10.04.2022р. є вихідними (небанківськими) днями).
Таким чином, з 05.04.2022р. у позивача виникли достатні підстави для перерахунку коштів в оплату наданих правових послуг.
Як станом на 08.04.2022р. (закінчення строку оплати послуг згідно п.6.1 договору № б/н від 21.02.2021р. про надання правової допомоги), так і на час апеляційного розгляду справи (закінчення строку оплати послуг згідно рахунку № 001813 від 05.04.2022р.) витрати на правову допомогу позивачем не оплачені, доказів зворотного суду не представлено.
Причини неоплати вказаних послуг позивачем не вказані.
Звідси, з урахуванням представлених доказів, колегія суддів приходить до переконання про те, що спірні витрати на правову допомогу не понесені позивачем через його небажання сплачувати такі.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
На час апеляційного розгляду справи погоджений договірними сторонами строк оплати сплив, однак доказів здійснення належних платежів на користь адвоката апеляційному суду не надано.
Враховуючи наведені обставини, приймаючи до уваги невиконання позивачем умов договору № б/н від 21.02.2021р. про надання правової допомоги в частині своєчасної оплати наданих послуг, заявлені до відшкодування витрати в розмірі 4120 грн. є непідтвердженими з вини самого позивача через його небажання нести такі.
Звідси, позивачем документально не підтверджено факт понесення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі, через що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, постанові Касаційного господарського суду від 922/445/19 у справі № 922/445/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.
За таких обставин та відповідно до вимог ст.139 КАС України понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення стосовно стягнення судових витрат (понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката) слід відмовити, із вищевикладених підстав.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Ігнатенка Сергія Сергійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 08.04.2022р. про відмову у прийнятті додаткового рішення в адміністративній справі № 308/2771/22 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 25.05.2022р.