18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17188/21 пров. № А/857/4957/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Кардаш В.В.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Завада Т.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівського апеляційного суду на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Завади Тараса Романовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Львівського апеляційного суду, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення конкурсної комісії та наказу про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (суддя суду І інстанції: Гулик А.Г., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 15 хв. 25.01.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 04.02.2022р.),-
07.10.2021р. представник адвокат Завада Т.Р., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати наказ керівника апарату Львівського апеляційного адміністративного суду № 05.27/112/2021 від 27.09.2021р. про визначення переможця конкурсу на посаду начальника відділу служби судових розпорядників Львівського апеляційного суду; визнати протиправною бездіяльність конкурсної комісії та відділу управління персоналом щодо ненадсилання ОСОБА_1 , як кандидату, письмового повідомлення про результати конкурсу на посаду начальника відділу служби судових розпорядників Львівського апеляційного суду; скасувати результати конкурсу на посаду начальника відділу служби судових розпорядників Львівського апеляційного суду, затверджені Протоколом № 2 засідання конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» - начальника відділу службових розпорядників та «В» - головного спеціаліста (із забезпеченням зв'язків із засобами масової інформації) відділу кодифікації, статзвітності та узагальнення судової практики (Т.1, а.с.1-15, 132-136).
Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (у судовому засіданні) (Т.1, а.с.82 і на звороті).
Ухвалою суду від 29.11.2021р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (Т.1, а.с.183 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» - начальника відділу служби судових розпорядників та «В» - головного спеціаліста (із забезпечення зв'язків із засобами масової інформації) відділу кодифікації, статзвітності та узагальнення судової практики, оформлене протоколом № 2 від 15.09.2021р., 20.09.2021р. у частині внесення керівнику апарату суду пропозиції щодо визначених кандидатур на зайняття вакантної посади начальника відділу служби судових розпорядників; визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Львівського апеляційного суду № 05.27/112/2021 від 27.09.2021р. «Про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В» в частині визначення переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників - ОСОБА_2 (номер оголошення ЛАС 2000); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Львівського апеляційного суду за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. (Т.1, а.с.215-218).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Львівський апеляційний суд, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.221-225).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду про те, що конкурсна комісія Львівського апеляційного суду «безпідставно обмежила доступ кандидатів, в тому числі і позивача, на зайняття заміщуваних посад до участі в конкурсі» не ґрунтується на обставинах справи. Позивач ОСОБА_1 була допущена до співбесіди з керівником апарату суду, про що належним чином повідомлена 21.09.2021р., отже її права, як кандидата, не були порушені.
Неправильним є також висновок суду про те, що у вимірі спірних правовідносин слід застосовувати приписи Положення № 3126/0/15-19, як спеціальні норми.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну службу» (в редакції змін від 23.02.2021р.) рішенням Комісії або конкурсної комісії визначаються кандидатури на зайняття посад державної служби, які набрали найбільшу загальну кількість балів за результатами складання загального рейтингу кандидатів (не більше трьох на одну посаду), для вибору суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця конкурсу.
Пунктом 57 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затв. постановою КМ України № 246 від 25.03.2016р., в редакції змін від 24.03.2021р., внесених у відповідності до Закону України № 1285-ІХ від 23.02.2021р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», передбачено, що з метою допущення до наступного етапу конкурсу Комісія або конкурсна комісія визначає три кандидатури, які набрали найбільшу загальну кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів.
Водночас, пунктом 44 Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затв. рішенням Вищої ради правосуддя № 2646/0/15-17 від 05.09.2017р. (у редакції рішення Вищої ради правосуддя № 3162/0/15-19 від 26.11.2019р.), визначено, що з метою допущення до наступного етапу конкурсу Комісія або конкурсна комісія визначає п'ять кандидатур, які набрали найбільшу загальну кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів.
Отже, в даному випадку існує колізія норм права, яка вирішується шляхом вибору того нормативного акту, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).
В листі Міністерства юстиції України № 758-0-2-08-19 від 26.12.2008р. «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Зважаючи на те, що Законом України «Про державну службу» (ст.28) передбачено, що Комісія або конкурсна комісія для вибору суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця конкурсу визначає не більше трьох кандидатів на одну посаду, що відповідає також п.57 Порядку № 246, конкурсна комісія Львівського апеляційного суду правомірно керувалася зазначеними положеннями чинного законодавства.
Висновки суду про те, що в даному випадку слід керуватися п.44 Положення № 3126/0/15-19 є помилковими, так як правова норма цього пункту суперечить не лише п.57 Порядку № 246, а й ст.28 Закону України «Про державну службу», який відповідно має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, конкурсна комісія Львівського апеляційного суду правомірно керувалася Законом України «Про державну службу» та Порядком № 246 в частині визначення кількості кандидатур за загальним рейтингом для вибору керівником апарату суду переможця конкурсу.
Представником позивача адвокатом Завадою Т.Р. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.1, а.с.237-248).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, наказом керівника апарату суду Львівського апеляційного суду № 05.36/20/2021 від 20.08.2021р. оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників (Т.1, а.с.18-19).
Позивач подала заяву про участь у вказаному конкурсі та як спосіб її подальшого інформування про його проведення вказала надсилання відповідних відомостей на повідомлену нею електронну пошту (Т.1, а.с.104).
14.09.2021р. позивачу надіслано повідомлення про проведення тестування на зайняття посади начальника відділу служби судових розпорядників, яке мало відбутися 15.09.2021р. (Т.1, а.с.105).
20.09.2021р. конкурсною комісією Львівського апеляційного суду прийнято рішення про внесення керівнику апарату суду пропозицію щодо кандидатур на посаду начальника відділу служби судових розпорядників у кількості 3 осіб з 8 можливих, які набрали найбільшу кількість балів (Т.1, а.с.108-110).
21.09.2021 позивачу на електронну пошту надійшло повідомлення про те, що за результатами тестування вона набрала 10 балів та допускається до наступних етапів конкурсу. Одночасно позивача запрошено на проходження співбесіди з керівником апарату Львівського апеляційного суду (Т.1, а.с.113).
Зазначена співбесіда відбулася 23.09.2021р.
У подальшому, 27.09.2021р. керівником апарату Львівського апеляційного суду видано наказ № 05.27/112/2021 про визначення переможця конкурсу. Цього ж дня зазначену інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Львівського апеляційного суду (Т.1, а.с.210).
Не погоджуючись із результатами конкурсу та вважаючи рішення щодо їх оформлення протиправними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком оспорюваність результатів конкурсу, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його результати.
Застосовуючи указаний підхід до обставин цієї справи, суд наголосив на тому, що неповідомлення про дату тестування не вплинуло на результати конкурсу, оскільки позивач фактично пройшла тестування на знання законодавства. У свою чергу, неповідомлення про результати конкурсу та визначення переможця може впливати на перебіг строку оскарження результатів конкурсу, проте згадане порушення не впливає на правомірність самої процедури здійснення конкурсного відбору. Водночас, питання інформування про перелічені обставини є невід'ємним елементом процедури конкурсу з огляду на її стадійний характер та підлягає оцінці з точки зору цілісності процедури проведення конкурсу. Відтак дослідження належності такого інформування повинно здійснюватися з точки зору правомірності конкурсного відбору як такого та його результатів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що аналізовані порушення не є підставою для задоволення позовних вимог з огляду на їх формальний характер та відсутність істотного впливу на прийняття рішень.
Разом з тим, конкурсна комісія Львівського апеляційного суду помилково внесла пропозицію щодо трьох, а не п'яти кандидатур для визначення переможця конкурсу та призначення на посаду начальника відділу служби судових розпорядників, чим безпідставно обмежила доступ кандидатів, в тому числі і позивача, на зайняття заміщуваних посад до участі в конкурсі.
При цьому зазначене порушення має істотний характер.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.38 Конституції України визначено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».
Згідно з ч.1 ст.31 цього Закону на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
Абзацом 1 ч.1 ст.22 вказаного Закону визначено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінетом Міністрів /КМ/ України № 246 від 25.03.2016р. затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки.
Особливості організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, врегульовано Законом України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.150 цього Закону призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених згаданим Законом.
Особливості проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя визначаються Положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Зазначене Положення встановлює особливості призначення на посаду державного службовця у випадках, визначених згаданим Законом.
Процедура проведення конкурсу на зайняття посад державної служби у судах, органах та установах системи правосуддя, метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, визначена Положенням про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затв. рішенням Вищої ради правосуддя № 2646/0/15-17 від 05.09.2017р., в редакції рішення Вищої ради правосуддя № 3162/0/15-19 від 26.11.2019р. «Про внесення змін до Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя».
Абзацом 2 п.1 наведеного Положення передбачено, що з питань, не врегульованих цим Положенням, та якщо інше не передбачено зазначеним Положенням, застосовується Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затв. постановою КМ України № 246 від 25.03.2016р.
Згідно з абз. 1 та 2 п.57 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затв. постановою КМ України № 246 від 25.03.2016р., з метою допущення до наступного етапу конкурсу Комісія або конкурсна комісія визначає три кандидатури, які набрали найбільшу загальну кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів. Якщо за загальним рейтингом кандидатів їх кількість становить менше трьох осіб, до наступного етапу конкурсу допускаються усі наявні кандидати.
У свою чергу, відповідно до абз.1 та 2 п.44 Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затв. рішенням Вищої ради правосуддя № 2646/0/15-17 від 05.09.2017р., з метою допущення до наступного етапу конкурсу Комісія або конкурсна комісія визначає п'ять кандидатур, які набрали найбільшу загальну кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів. Якщо за загальним рейтингом кандидатів їх кількість становить менше п'яти осіб, до наступного етапу конкурсу допускаються усі наявні кандидати.
Отже, зазначені нормативно-правові акти по-різному визначають кількість осіб, які допускаються до наступних етапів конкурсу на заміщення вакантних посад державної служби.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»).
Під правовою колізією у вузькому значенні слід розуміти розбіжності змісту двох або більше чинних законодавчих актів, які регламентують однорідні суспільні відносини.
Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Крім того, названий правовий принцип є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права, що підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Новік проти України» (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Відтак правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване «правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 911/1521/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак у вимірі спірних правовідносин застосуванню підлягають саме спеціальні норми, тобто, приписи Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затв. рішенням Вищої ради правосуддя № 2646/0/15-17 від 05.09.2017р.
Про правильність наведених висновків свідчать положення ч.4 ст.5 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», за якими особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Отже, приписи Закону України «Про державну службу» та Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затв. постановою КМ України № 246 від 25.03.2016р., є загальними нормами.
Водночас, приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затв. рішенням Вищої ради правосуддя № 2646/0/15-17 від 05.09.2017р., є спеціальними нормами по відношенню до вищезгаданих актів.
Суд першої інстанції правильно оцінив посилання представника відповідача на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008р. «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», у якому вказано про необхідність застосування акта вищої юридичної сили, зважаючи на те, що відповідний лист не є нормативним актом та не породжує юридичних наслідків.
Крім того, застосування акта вищої юридичної сили є способом подолання ієрархічних колізій, тобто розбіжностей, що виникають між актами різної юридичної сили.
Натомість, у розглядуваній справі має місце змістова колізія з огляду на частковий збіг обсягів правового регулювання аналізованих приписів Порядку № 246 та Положення № 3162/0/15-19 в частині кількості кандидатів, які рекомендуються конкурсною комісією суб'єкту призначення для визначення переможця.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що конкурсна комісія Львівського апеляційного суду помилково внесла пропозицію щодо трьох, а не п'яти кандидатур для визначення переможця конкурсу та призначення на посаду начальника відділу служби судових розпорядників, чим безпідставно обмежила доступ кандидатів, в тому числі і позивача, на зайняття заміщуваних посад до участі в конкурсні.
При цьому, вказану відмінність між кількістю кандидатів, які конкурсна комісія рекомендує до співбесіди, слід розцінювати як особливість проведення конкурсу для призначення посад державних службовців у системі правосуддя.
Надаючи оцінку процедурним порушенням, які допустив відповідач, проводячи конкурс, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.6 та 7 ст.28 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» кандидат, якого не визначено переможцем конкурсу, має право оскаржити рішення Комісії або конкурсної комісії до суду з підстав порушення умов або порядку проведення конкурсу, що могло істотно вплинути на його результати.
Скарга на рішення Комісії або конкурсної комісії подається не пізніше ніж через 10 календарних днів з дня оприлюднення результатів конкурсу із зазначенням відомостей про порушення умов або порядку проведення конкурсу, що могло істотно вплинути на його результати.
Аналіз цитованих положень дає підстави для висновку, що підставою для скасування результатів конкурсу є встановлення факту порушень умов конкурсу, які могли вплинути на результати конкурсу.
У спорах, пов'язаних із оскарженням учасниками конкурсів на зайняття посад публічної служби результатів конкурсу, судам необхідно не лише перевіряти чи було дотримано процедуру проведення конкурсу, а й досліджувати питання щодо того, чи є встановлені порушення такими, що мали можливість вплинути на результат проведеного конкурсу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2021р. в справі № 520/987/2020.
Крім того, Верховним Судом напрацьовано підходи до оцінки порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення як підстави для скасування цього рішення (наприклад, постанови від 10.07.2019р. у справі № 804/639/18, від 29.11.2019р. у справі № 359/7194/16-а, від 11.02.2020р. у справі №210/3268/15-а ).
У перелічених постановах Верховний Суд зазначав про те, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення та неістотне, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення за умови дотримання передбаченої законом процедури.
Процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком оспорюваність результатів конкурсу, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його результати.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Отже, розглядаючи спір між позивачем та відповідачем необхідно встановити, чи було б іншим рішення конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» у випадку дотримання останнім усіх процедурних норм проведення конкурсного відбору.
Конкурсна комісія рекомендувала до співбесіди лише трьох замість п'яти претендентів, чим фактично обмежила вибір керівника державної служби, що приймав остаточне рішення з приводу визначення переможця конкурсного відбору.
Таким чином у діях конкурсної комісії при Львівському апеляційному суді наявне фундаментальне порушення, при цьому конкурсна комісія діяла не у спосіб, передбачений законом, а тому допустила рішення, яким надала обмежений вибір суб'єкту призначення.
Сам факт неможливості достовірно стверджувати, що за правильних умов рішення керівника державної служби було б таким самим, що й наявне - свідчить про фундаментальне порушення, що нівелює результати конкурсного відбору та наказу прийнятого на його основі.
В частині доводів апелянта про допуск позивача до співбесіди колегія суддів враховує, що такий допуск мав місце із порушенням процедурних норм проведення конкурсного відбору.
Відтак, сам факт допущення позивача до співбесіди не може означати відсутність порушення її законних прав та інтересів, оскільки таке допущення відбулося із порушенням процедурних норм проведення конкурсного відбору.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде визнання протиправними та скасування:
рішення конкурсної комісії Львівського апеляційного суду на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» - начальника відділу служби судових розпорядників та «В» - головного спеціаліста (із забезпечення зв'язків із засобами масової інформації) відділу кодифікації, статзвітності та узагальнення судової практики, оформлене протоколом № 2 від 15.09.2021р., 20.09.2021р., - у частині внесення керівнику апарату суду пропозиції щодо визначених кандидатур на зайняття вакантної посади начальника відділу служби судових розпорядників;
наказу керівника апарату Львівського апеляційного суду № 05.27/112/2021 від 27.09.2021р. «Про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В» - у частині визначення переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» начальника відділу служби судових розпорядників.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення.
При цьому висновок суду про часткову протиправність рішення конкурсної комісії та наказу про визначення переможців конкурсу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.
Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Львівський апеляційний суд.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Львівського апеляційного суду на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2022р. в адміністративній справі № 380/17188/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівський апеляційний суд.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 25.05.2022р.