25 травня 2022 року Чернігів Справа № 620/18940/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 50%; зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію в разі втрати годувальника позивачу в розмірі 100%, починаючи з 01.09.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно здійснюється виплата лише 50% пенсії по втраті годувальника, а інші 50% перераховуються на рахунок Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, оскільки він перебуває на достатньому, а не повному державному утриманні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач є курсантом другого курсу денної форми навчання Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а тому пенсія виплачується з урахуванням умов статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 50 % призначеної пенсії в разі втрати годувальника.
Третьою особою було надано пояснення щодо позову, в яких вказала, що курсант ОСОБА_1 не перебуває на повному державному утриманні відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а отримує достатнє матеріальне забезпечення відповідно до Закону України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та має право на отримання пенсії згідно статей 30 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів, проте, ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» набув статус члена сім'ї загиблого учасника бойових дій в АТО, що не може ототожнюватися із статусом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для яких передбачено повне державне утримання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого ветерана війни та з серпня 2020 року є курсантом другого курсу денної форми навчання Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що підтверджується посвідченням від 18.04.2019 серії НОМЕР_1 та довідкою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 20.09.2021 № 2902 (а.с. 11, 14).
Також позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням умов статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 50% від призначеної пенсії по втраті годувальника (а.с. 49-50).
На заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листами від 28.10.2021 № 15609-16141/С-02/8-2500/21, від 10.11.2021 № 32653-33367/С-03/8-2800/21 повідомило, що виплата пенсії по втраті годувальник проводить з урахуванням умов статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 50% від призначеної пенсії по втраті годувальника (а.с. 18-21).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 30 Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається, зокрема, непрацездатним дітям. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Згідно пункту «а» статті 36 Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.
Яке встановлено судом, пенсія по втраті годувальника призначена позивачу в розмірі 70 % грошового забезпечення ОСОБА_2 (зворот а.с. 49, а.с. 50).
Разом з тим, судом встановлено, що з 01.09.2020 50% призначеної пенсії відповідачем виплачується безпосередньо позивачу, а 50% перераховується до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де навчається ОСОБА_1 на підставі статті 56 Закону.
Так, частинами четвертою, п'ятою вказаної статті передбачено, що дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку. Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їх особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що предметом доказування та спірною обставиною по даній справі виступає належність позивача до осіб, що перебувають на повному державному утриманні.
Частинами п'ятою та десятою статті 19 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що учні державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні держави. Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави.
За визначенням цього Закону дитиною-сиротою є дитина, в якої померли чи загинули батьки; а діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти (абзаци 7, 8 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Визначення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, наведені у Законі України «Про охорону дитинства», кореспондуються із положеннями Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.
Суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують надання ОСОБА_1 у встановленому законом порядку статусу дитини-сироти або ж дитини, позбавленої батьківського піклування. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що позивач перебуває на повному державному утриманні.
Окрім того, суд зазначає, що утримання курсантів під час проходження ними військової служби (навчання) не являється повним державним утриманням, внаслідок якого може бути обмежений розмір пенсії по втраті годувальника на підставі статті 56 Закону, адже утримання курсантів у вищому навчальному закладі здійснюється за інших підстав та умов, а також в іншому порядку, ніж повне державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату йому пенсії по втраті годувальника в повному розмірі, тобто в розмірі 70 % грошового забезпечення ОСОБА_2 з відповідними надбавками до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ним 23 років.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, зважаючи, що предметом спору у даній справі є виплата безпосередньо позивачу пенсії в неповному розмірі, а розмір призначеної пенсії не оспорюється, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 50% від призначеної пенсії; зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 100% від призначеної пенсії, починаючи з 01.09.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Так, положеннями частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що, в даному випадку, позивач про порушення своїх справ дізнався з листів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.10.2021 № 15609-16141/С-02/8-2500/21, від 10.11.2021 № 32653-33367/С-03/8-2800/21, в яких відповідач повідомив підстави невиплати позивачу пенсії в повному розмірі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було заявлено відповідне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Ломоносова, 81, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 22994521) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 50% від призначеної пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 100% від призначеної пенсії, починаючи з 01.09.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.05.2022.
Суддя Н.М. Баргаміна