24 травня 2022 року справа № 340/640/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 191850,12 грн.
Розпорядження голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 №2 адміністративну справу № 340/640/22 ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передано Третьому апеляційному адміністративному суду для визначення підсудності справи.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 адміністративну справу № 340/640/22 передано на розгляд Черкаського окружного адміністративного суду.
Дана справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 09.03.2022 та передана шляхом автоматизованого розподілу на розгляд судді Гараню С.М.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. від 14.03.2022 справу №340/640/22 прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі.
Позов обґрунтовано тим, що позивач у період з 06.01.2006 по 08.06.2011 обіймав посаду судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області. Однак відповідачем проведено з позивачем остаточний розрахунок лише 29.12.2021, тобто із затримкою понад десять років після звільнення, тому позивач посилаючись на положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 191850,12 грн.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. У відзиві зазначає, що позивач з дати звільнення 08.06.2011 по 28.03.2022 не звертався до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області з вимогою та/або заявою про не здійснення повного розрахунку. Більше того позивачем, протягом десяти років не подано жодного позову про несвоєчасний або неповний розрахунок при звільненні та/або про стягнення належних до виплат сум. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, подані письмові докази, суд встановив таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач з 06.01.2006 по 08.06.2011 обіймав посаду судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області, що не заперечується відповідачем.
17.05.2021 позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа: Компаніївський районний суд Кіровоградської області, в якому позивач просив: - зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області перерахувати заробітну плату (заробітна плата, кошти за відпустку, лікарняні виплати, відрядження, матеріальна допомога тощо) судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 06 січня 2006 року по 08 червня 2011 року, врахувавши, що станом на 06 січня 2006 року стаж роботи, який береться для обрахунку надбавки за вислугу років, склав більше 10 років (первинний розмір надбавки становить 20%), та виплатити додаткові кошти з урахуванням раніше отриманих за цей же період; - зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області перерахувати судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 усі виплати із заробітної плати за періоди з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 червня 2011 року, врахувавши, що надбавка за вислугу років обчислюється від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (у всіх видах виплати (заробітна плата, кошти за відпустку, лікарняні виплати, відрядження, матеріальна допомога тощо) та виплатити додаткові кошти з урахуванням раніше отриманих за цей період; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати і виплатити судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у період з 06 січня 2006 року по 08 червня 2011 року.
Вказаний позов, в подальшому було передано на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №340/2321/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №340/2321/21, відповідач 29.12.2021 здійснив нарахування та виплату позивачу заробітної плати (суддівської винагороди) в сумі 27251,69 грн, та компенсацію втрати частини доходів в сумі 62567,37 грн за період з 06.01.2006 по 08.06.2011.
Вважаючи, що фактичний розрахунок здійснений відповідачем не у день звільнення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Разом з тим ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 16 липня 2020 року у справі № 812/1259/17, від 16 липня 2020 року у справі № 825/1540/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18.
Аналіз наведених правових норм та висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум, таких як заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, індексація грошового забезпечення тощо, працівник має право на відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Позивач у позові зазначає, що строк затримки розрахунку при звільненні складає період з 08.06.2011 по 29.12.2021. Тобто на переконання позивача невчасний розрахунок становить 126 місяців або 10 років 6 місяців. При цьому сума середнього заробітку становить 191850,12 грн.
Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.
Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.
Суд встановив, що остаточний розрахунок із позивачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №340/2321/21 проведено 29.12.2021, що вчинено із порушенням строків, встановлених ст. 116 КЗпП України, а відтак у відповідності до ст. 117 КЗпП України це є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, який в даному випадку становить 158 робочих днів з 17.05.2021 (момент звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду) по 29.12.2021.
Під час визначення розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні підлягають положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100).
Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100).
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Із наявної у матеріалах справи довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 25.01.2022 №12 судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 253,77 грн (4544,95 грн. (у квітні 2011 року) + 5351,91 (у травні 2011 року) : 39 днів = 253,77 грн).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку, яка належить стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача за період з 21.05.2021 (день звернення з позовом до суду у справі №340/2321/21) по 29.12.2021 (фактичний день розрахунку) становить 40095,66 грн (158 днів затримки повного розрахунку х 253,77 грн середньоденна заробітна плата).
Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, виходячи з дати звернення позивача до суду за захистом порушеного права, зокрема з 21.05.2021 та до для проведенням відповідачем із позивачем остаточного розрахунку 29.12.2021, що становить 158 робочих дні, тому позов є частково обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів його сплати, відсутні підстави для його повернення за наслідками вирішення спору. Інших клопотань про розподіл судових витрат суду не заявлено.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40095 (сорок тисяч дев'яносто п'ять) грн 66 коп.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій ГАРАНЬ