Справа № 560/15955/21
іменем України
25 травня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0017617-5806-2218 від 20.03.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0013687-5805-2218 від 16.03.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення №0017617-5806-2218 від 20.03.2019 та №0013687-5805-2218 від 16.03.2020 є протиправними, оскільки контролюючий орган нарахував податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік та за 2019 рік в більшому розмірі, ніж визначено законодавством. Це зумовлено помилковим визначенням загальної площі та не врахуванням ставки податку на нерухоме майно, встановленої Вінницькою міською радою.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, вносяться до інформаційно-телекомунікаційної систем ДПС України за місцем розташування об'єктів нерухомого майна. Тому в Головного управління ДПС у Хмельницькій області відсутні копії рішень, за якими визначені ставки нерухомого майна у м. Вінниця. Нарахування сум податку в ІКП здійснюється за адресою проживання (реєстрації) платника податків. Разом з тим, згідно з інформаційно-телекомунікаційною системою ДПС України Головним управлінням ДПС у Вінницькій області внесено ставку для об'єкту нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, у розмірі 0,5% за 2018 рік та 0,9% за 2019 рік.
Звертає увагу на те, що від позивача не надходила письмова заява про проведення перерахунку по податку на нерухоме майно з відповідними документами.
До суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідач не підтвердив правильність нарахування податку. Так, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Тобто, контролюючий безпідставно не врахував ставки податку на нерухоме майно, встановленої Вінницькою міською радою. Також відповідач помилково застосував площу нежитлового приміщення в розмірі 10932,89 кв.м., оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.06.2018 позивач протягом 2018 та 2019 років був власником виробничих будівель загальною площею 8295,7 кв.м. (9981/10000 часток виробничих будівель цеху №9), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2021 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві представника ОСОБА_1 від 26.11.2021. Продовжено ОСОБА_1 на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали строк для усунення недоліків, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі №560/15955/21.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві представника ОСОБА_1 від 02.12.2021. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернуто позивачеві.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі №560/15955/21 скасовано ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2021, справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2022 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 індексний номер 129247824 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 9981/10000 часток виробничих будівель цеху №9 (8295,7 кв.м.), нежитлове приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Вінницької міської ради "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.01.2015 року №1984 "Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння" №774 від 23.06.2017, для господарських будівель розташованих в ІІІ зоні міста Вінниця, встановлена ставка податку в розмірі 0,25% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Відповідно до рішення Вінницької міської ради "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.01.2015 року №1984 "Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння" (зі змінами) з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року №483 "Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" №1231 від 27.06.2018 (додаток 7), для господарських будівель розташованих в ІІІ зоні міста Вінниця, встановлена ставка податку в розмірі 0,3% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
За змістом листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.10.2021 №01-00-011-72099 об'єкти нежитлової нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані у ІІІ зоні. Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2018 році на цей об'єкт становить 0,25% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування (3723 грн станом на 01.01.2018), а в 2019 році - 0,3% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування (4173 грн станом на 01.01.2019).
Головне управління ДФС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0017617-5806-2218 від 20.03.2019, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 203515,71 грн. Ставка податку - 0,5% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, а саме 18,62 грн.
Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0013687-5805-2218 від 16.03.2020, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік в розмірі 273737,65 грн. Ставка податку - 0,6% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, а саме 25,04 грн.
При нарахуванні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік та за 2019 рік контролюючий орган визначив об'єктом оподаткування нежитлову будівлю загальною площею 10953,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також застосував ставку податку, визначену за адресою проживання (реєстрації) платника податків (позивача), яким не є м. Вінниця.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №0017617-5806-2218 від 20.03.2019 та №0013687-5805-2218 від 16.03.2020 протиправними, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Тобто, з набранням чинності вказаними положеннями ПК України, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. При цьому, зі змісту положень підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України слідує, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за загальним правилом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, обчислення цієї бази можливе й на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Як встановив суд, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві приватної власності належить 9981/10000 часток виробничих будівель цеху №9 (8295,7 кв.м.), нежитлове приміщення, що розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Янгеля Академіка, буд.4. Водночас, контролюючий орган здійснив нарахування податку не на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а на підставі інформації, наявної в інформаційних системах ДПС України. Це призвело до завищення розмірів податку за 2018 та за 2019 роки, зазначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на врахування ним при нарахуванні позивачу податку відомостей щодо загальної площі об'єкта оподаткування, наявних в органах ДПС, оскільки така інформація є службовою та використовується контролюючими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань. При цьому, інформація про факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що ставка податку встановлюється за рішенням відповідної ради залежно від місця розташування (зональності) об'єктів нерухомості та їх типів. Цим заперечуються доводи відповідача щодо необхідності застосування при визначенні ставки податку ставок, відмінних від тих, які встановлені Вінницькою міською радою.
Доводи відповідача про те, що від позивача не надходила письмова заява про проведення перерахунку по податку на нерухоме майно з відповідними документами, суд вважає безпідставними.
Так, відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Тобто, законодавством визначено право особи на звернення з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки, а не обов'язок.
Як наслідок, суд дійшов висновку про безпідставність проведених контролюючим органів розрахунків, виходячи з завищеної площі нежитлової нерухомості та ставки податку, встановленої не рішеннями Вінницької міської ради, при визначенні зобов'язань позивача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 - 2019 роки та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.
При цьому визначення сум грошових зобов'язань є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією контролюючих органів. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпечення ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади.
Отже, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов'язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України. Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру визначеним контролюючим органом грошовим зобов'язанням, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення їх розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №822/2972/13-а, від 15.12.2020 у справі №826/4847/15 та від 25.05.2021 у справі №823/1147/16.
Натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами означених заходів на предмет його відповідності частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" №0017617-5806-2218 від 20.03.2019 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "Ф" №0013687-5805-2218 від 16.03.2020 є протиправними та їх слід скасувати.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 7222,00 грн. При цьому, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 4772,53 грн. Отже, позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме - 7222,00 грн, замість 4772,53 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд роз'яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору у розмірі 2449,47 грн (7222,00 грн - 4772,53 грн).
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4772,53 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У позовній заяві позивач зазначає, що докази про розмір витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи №560/15955/21 будуть подані до суду додатково.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, стосовно вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" №0017617-5806-2218 від 20.03.2019.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "Ф" №0013687-5805-2218 від 16.03.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 4772 (чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 53 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області
Встановити ОСОБА_1 строк для надання відповідної заяви та доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк